Постанова № 41187147, 29.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3250/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представника позивача - Курила В.О.,

представників відповідача - Рой О.А., Шелудько В.І., Ткаченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи до Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, третя особа - Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

14 серпня 2014 року Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи (надалі - позивач, Центр МСЕ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДКСУ в Полтавській області), третя особа - Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання протиправними дій щодо нездійснення проведення платежів позивача від 17 червня 2014 року, від 08 липня 2014 року, від 15 липня 2014 року, від 29 липня 2014 року; зобов'язання відповідача здійснити платежі на підставі платіжних доручень позивача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у відповідності до укладених договорів із суб'єктами господарювання, отриманих рахунків та актів виконаних робіт, накладних, позивачем були зареєстровані фінансові зобов'язання в ГУ ДКСУ в Полтавській області, з метою виконання яких отримано фінансування від Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації 17 червня 2014 року, 08 липня 2014 року, 15 липня 2014 року, 29 липня 2014 року, після чого надані до ГУ ДКСУ у Полтавській області платіжні доручення для здійснення оплати. Позивач зазначав, що в порушення вимог Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, статті 49 Бюджетного кодексу України, умов договору № 27 від 15.12.2011 про здійснення розрахунково-касового обслуговування відповідачем не здійснено платежі на підставі наданих платіжних доручень.

03.09.2014 позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, яку прийнято судом, і якою позивач у зв'язку із здійсненням відповідачем платежів на підставі платіжних доручень позивача зменшив позовні вимоги на вимогу про зобов'язання відповідача здійснити платежі на підставі платіжних доручень позивача /а.с. 46 -48 т.1/.

Заяву позивача про уточнення позовних вимог від 17.09.2014 /а.с. 164 - 165 т 2/ судом не прийнято до розгляду з огляду на невідповідність її вимогам статті 106, 137 Кодексу адміністративного судочинства України, про що постановлено протокольну ухвалу 07.10.2014 /а.с. 18 -19 т. 4/.

Таким чином, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03.09.2014, прийнятої судом, предметом позову є визнання протиправними дій відповідача щодо нездійснення проведення платежів позивача від 17 червня 2014 року, від 08 липня 2014 року, від 15 липня 2014 року, від 29 липня 2014 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі. В ході судового розгляду представник позивача пояснив, що Центр МСЕ вважає протиправними дії відповідача щодо не здійснення платежів саме 17 червня 2014 року, 08 липня 2014 року, 15 липня 2014 року, 29 липня 2014 року, коли позивачем отримано фінансування від Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні, мотивуючи свою позицію тим, що ГУ ДКСУ у Полтавській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначеними Бюджетним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету», Положенням про єдиний казначейський рахунок, затвердженим наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122. Також вказували, що за ті дні, щодо яких позивач просить визнати дії ГУ ДКСУ у Полтавській області протиправними, платіжні доручення позивача взагалі відсутні, оскільки ці дати є датами надходження фінансування, а не подання платіжних доручень.

Третя особа у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, надіславши заяву про розгляд справи без участі представника /а.с. 45 т.1/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Полтавський обласний Центр медико-соціальної експертизи зареєстрований як юридична особа 30.06.2004 (ідентифікаційний код 26553989), відповідно до положень Статуту є комунальним закладом, заснованим на майні, що є спільною власністю територіальних громад області /а.с. 163 т.2, а.с. 48 - 56 т. 3/.

Центр МСЕ перебуває на обслуговуванні в ГУ ДКСУ у Полтавській області, є розпорядником коштів 3-го рівня, має відкриті реєстраційні рахунки та отримує кошти з обласного бюджету, що підтверджено листом ГУ ДКСУ у Полтавській області від 07.05.2014 № 07.1-16/4076 /а.с. 33 т.1/.

Між позивачем та ГУ ДКСУ у Полтавській області укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 27 від 15.12.2011, дія якого за поясненнями представників сторін пролонгована на 2014 рік /а.с. 13 -15 т.1/.

17 червня 2014 року, 08 липня 2014 року, 15 липня 2014 року, 29 липня 2014 року Департаментом охорони здоров'я Полтавської ОДА надано Центру МСЕ фінансування на здійснення видатків за відповідними КЕКВ, що підтверджується виписками по рахунку за вказані дати та не заперечується відповідачем /а.с. 29 - 32 т.1/.

За твердженням позивача під отримане фінансування ним сформовано платіжні доручення від 18.06.2014, 09.07.2014, 16.07.2014, 30.07.2014, які подано до ГУ ДКСУ для оплати у дати їх складання.

На дату розгляду справи усі платіжні доручення оплачено ГУ ДКСУ у Полтавській області, а саме, 11.08.2014, 18.08.2014, 21.08.2014, що визнається сторонами та підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями із відміткою «ОПЛАЧЕНО», виписками по рахункам /а.с. 49 - 218 т. 1, а.с. 4 -60 т.2/

Однак позивач вважає протиправними дії відповідача щодо нездійснення платежів саме 17 червня 2014 року, 08 липня 2014 року, 15 липня 2014 року, 29 липня 2014 року, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку діям відповідача та обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 5 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-IV (в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, надалі - БК України) бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, позивач фінансується з обласного бюджету, тому його правовідносини із відповідачем стосуються виконання саме місцевого бюджету.

Згідно частини 2 статті 78 БК України казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до статті 43 цього Кодексу.

В силу вимог частини 1 статті 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

Згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України (пункт 1 Положення).

Відповідно до пункту 7 Положення Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що казначейське обслуговування коштів місцевого бюджету здійснюється Державною казначейською службою України безпосередньо та через територіальні органи на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Доводи представника позивача про те, що відповідач є банком, суд вважає необґрунтованими, оскільки ДКСУ не є банком у розумінні статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», натомість є лише учасником системи електронних платежів Національного банку України, і, як державний орган виконавчої влади, здійснює свої повноваження перш за все на підставі БК України, а також інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують відносини із казначейського обслуговування бюджету.

Відповідно до пункту 1.43 статті 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" учасником/членом платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) визнається юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

Згідно положень статті 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Положенням про єдиний казначейський рахунок, затвердженим Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.07.2002 № 594/6882 (надалі - Положення), регламентовано функціонування єдиного казначейського рахунку - основного рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.

Згідно норм Положення Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).

Відповідно до пункту 2.1. Положення ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Учасниками СЕП є Державне казначейство України та Головні управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Державного казначейства України).

Для відображення операцій, проведених через СЕП протягом банківського дня, у центрі оброблення СЕП Державному казначейству України та Головним управлінням Державного казначейства України відкрито технічні рахунки.

Пунктом 2.2. Положення передбачено, що ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР).

Згідно з пунктом 2.3. Положення на субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

В силу вимог пункту 2.5. Положення Державне казначейство України управляє коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення ліміту технічного рахунку, ліміту початкових оборотів у СЕП та підкріплень субрахунків ЄКР з урахуванням дотримання необхідного рівня платоспроможності, який визначається Державним казначейством України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що органи Державної казначейської служби можуть проводити платежі державного та місцевого бюджетів за умови дотримання розпорядниками коштів вимог статті 49 БК України та за наявності відповідних підкріплень субрахунків ЄКР, встановлених Державною казначейською службою України з урахуванням необхідного рівня платоспроможності.

Як встановлено судом, позивачем як бюджетною установою укладено з ГУ ДКСУ у Полтавській області договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування № 27 від 15.12.2011 /а.с. 13 -15 т.1/.

Враховуючи те, що позивач фінансується з місцевого бюджету, на його правовідносини із відповідачем поширюється Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938 (надалі - Порядок № 938). Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на норми Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407, суд вважає безпідставними.

Згідно з пунктом 10.1. Порядку № 938 органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду місцевих бюджетів (за винятком надання кредитів з місцевих бюджетів), планів спеціального фонду місцевих бюджетів (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планів надання кредитів із загального фонду місцевих бюджетів або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів.

Органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень (додаток 21 до цього Порядку) розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах залишків бюджетних коштів на рахунках розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифікації кредитування.

Відповідно до пункту 10.3. Порядку № 938 платіжні доручення (додаток 21 до цього Порядку) подаються до органів Казначейства в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Форма, обов'язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за N 377/8976.

У платіжному дорученні повинні бути заповнені всі реквізити, передбачені його формою. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів та повинен містити повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бюджетних коштів отримувачу. У разі невідповідності дати подання даті платіжного доручення у полі "Одержано банком" платіжного доручення на всіх примірниках обов'язково проставляються дата подання та підпис казначея.

Подані розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органами Казначейства щодо наявності всіх необхідних реквізитів, відповідності підписів відповідальних посадових осіб і відбитка печатки установи зразкам. За правильність оформлення та достовірність інформації, наведеної у платіжному дорученні, відповідає розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів).

Перерахування бюджетних коштів з рахунків розпорядників бюджетних коштів (одержувачів бюджетних коштів) здійснюються на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в органі Казначейства.

Після проведення видатків на платіжних дорученнях, за якими проведено оплату, ставиться відмітка у вигляді відбитка штампа казначея "Оплачено" (додаток 17 до цього Порядку).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що платіжні доручення Центру МСЕ від 18.06.2014, перелік яких наведено у позовній заяві останнього, замінено Центром МСЕ в добровільному порядку на платіжні доручення від 08.08.2014 та від 11.08.2014, що не заперечувалося представником позивача.

При цьому платіжні доручення Центру МСЕ від 08.08.2014 та 11.08.2014 були оплачені ГУ ДКСУ у Полтавській області у той же день 08.08.2014 та 11.08.2014 відповідно, про що свідчить відбиток штампа казначея на вказаних платіжних дорученнях, наявних у матеріалах справи.

Доказів прийняття ГУ ДКСУ у Полтавській області до виконання платіжних доручень Центру МСЕ від 18.06.2014, терміну їх в перебування в казначействі без здійснення оплати позивачем не надано.

Посилання позивача на листи до ГУ ДКСУ у Полтавській області від 18.06.2014 16.07.2014, 21.07.2014 /а.с. 191 - 195, 239 - 243 т.2/ як на доказ надання до ГУ ДКСУ у Полтавській області платіжних доручень від 18.06.2014 суд відхиляє, оскільки вказані листи свідчать лише про інформування Центром МСЕ органу казначейства про передачу на оплату платіжних доручень, а не про фактичне отримання органом казначейства відповідних платіжних доручень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нездійснення платежів по платіжним дорученням від 18.06.2014, вказаних у позовній заяві, у спірні дати є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відносно платіжних доручень позивача від 09.07.2014 № 331, 332, 333, 347; від 16.07.2014 № 369, 367, від 30.07.2014 № 389, то судом встановлено, що усі ці платіжні доручення стосувалися видатків за КЕКВ 2240 («оплата послуг, крім комунальних») і 2250 («видатки на відрядження»).

Частиною 1 статті 55 БК України визначено, що захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень. Частиною 2 статті 55 БК України встановлено перелік захищених видатків Державного бюджету України.

В силу частини 3 статті 76 БК України перелік захищених видатків місцевого бюджету визначається на підставі статті 55 цього Кодексу.

Виходячи із норм Бюджетного кодексу України, платіжними дорученнями позивача передбачалися незахищені видатки.

Пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" від 01.03.2014 № 65, прийнятої з метою стабілізації економічної ситуації в державі та економного і раціонального використання державних коштів, встановлено Державній казначейській службі здійснювати платежі:

- у першочерговому порядку в повному обсязі - за видатками загального фонду державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплату комунальних послуг та енергоносіїв, оплату видатків, пов'язаних з реалізацією проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій і виконанням зобов'язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату; забезпечення роботи спеціалізованих санітарних автомобілів екстреної медичної допомоги (забезпечення пально-мастильними матеріалами, запасними частинами, послугами зв'язку); обслуговування державного боргу; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам; оплату послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу; дослідження і розробки, окремі заходи з виконання державних (регіональних) програм, субсидії та трансферти підприємствам, установам та організаціям в частині оплати праці з нарахуваннями, стипендій, оплати комунальних послуг та енергоносіїв; видатками за рахунок коштів резервного фонду бюджету; видатками спеціального фонду державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, реалізацію проектів у рамках програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства, оплату видатків, пов'язаних з реалізацією проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій і виконанням зобов'язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

- за іншими видатками, крім видатків, зазначених в абзаці першому цього підпункту, та наданням кредитів державного бюджету - з урахуванням ресурсної забезпеченості загального фонду державного бюджету, наявних та прогнозних залишків коштів на єдиному казначейському рахунку, зареєстрованих бюджетних зобов'язань та пріоритетності проведення видатків і надання кредитів.

Також суд бере до уваги положення статті 43 БК України, згідно якої казначейське обслуговування коштів місцевого бюджету здійснюється органами казначейства на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України, а також пункт 2.1.2 договору позивача із ГУ ДКСУ у Полтавській області про здійснення розрахунково-касового обслуговування № 27 від 15.12.2011, відповідно до якого Казначейство має право здійснювати видатки за платіжними дорученнями клієнтів в межах встановленого ліміту технічного субрахунку єдиного казначейського рахунку та ліміту початкових оборотів у Системі електронних платежів Національного банку України згідно Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122.

Оцінюючи позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нездійснення платежів позивача від 17 червня 2014 року, від 08 липня 2014 року, від 15 липня 2014 року, від 29 липня 2014 року, суд виходить з того, що будь-які протиправні дії відповідача 17.06.2014 та 08.07.2014 відносно платіжних доручень від 09.07.2014, 16.07.2014, є фізично неможливими, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню. За межами предмету позову знаходяться дії відповідача щодо платіжного доручення від 30.07.2014.

Відносно дій відповідача 15.07.2014 та 29.07.2014, то судом встановлено, що за інформацією ГУ ДКСУ у Полтавській області, направленої згідно Положення про ЄКР до ДКС України, про наявні платіжні доручення за незахищеними статтями видатків місцевого бюджету, у Полтавській області станом на 15.07.2014 потребували оплати відповідні платіжні доручення всього на суму 95 124 842,25 грн., в тому числі - по загальному фонду - 29 027 088,03, платіжні доручення обласних центрів по загальному фонду - 9 405 910,47 грн., станом на 29.07.2014 - потребували оплати платіжні доручення всього на суму 106 860 176,30 грн., в тому числі - по загальному фонду на 31 587 671,73 грн., платіжні доручення обласних центрів по загальному фонду - 9 451 683,18 грн. /а.с. 93-94, 113-114, т.3/.

При цьому згідно інформації щодо надходжень підкріплення субконтрахунку ГУДКСУ у Полтавській області 15.07.2014 надійшло підкріплення СЄКР на незахищені видатки МОУ (Міноборони України), ГУВВ, Держприкордонної служби, СБУ, ДССЗЗІ, ГУР МОУ на суму 80 599,14 та незахищені видатки (п.4. наказу ДКУ від 03.12.2010 № 49-ДСК) на суму 55 400 грн /а.с. 74 т.4/; 29.07.2014 надійшло підкріплення СЄКР на незахищені видатки згідно листа ДКСУ 07.07.2014 № 13-10/322-15661 (щодо проведення платежів в рахунок сплати єдиного соціального внеску, податків та зборів /а.с. 40 т. 4/) - на суму 1 332 459,53 грн, незахищені видатки МОУ, ГУВВ, Держприкордонної служби, СБУ, ДССЗЗІ, ГУР МОУ - на суму 53 698,56 грн., незахищені видатки (п.4. наказу ДКУ від 03.12.2010 № 49-ДСК) на суму 7 147,60 грн /а.с. 75 т.4/.

Використання отриманого підкріплення СЄКР здійснено ГУ ДКСУ у Полтавській області відповідно до виділених напрямів в порядку черговості надходження платіжних доручень /а.с. 129 - 249, а.с. 1 -22 т.5/.

Так, із інформації про використання підкріплення, копій платіжних доручень, які оплачено за рахунок підкріплення, пояснень представників відповідача вбачається, що кошти ЄКР використано на видатки органів та установ, які забезпечують оборону держави (в тому числі, оплата видатків розпорядника із закодованим найменуванням), а також проведення платежів в рахунок сплати єдиного соціального внеску, податків та зборів.

Беручи до уваги, що час виникнення спірних правовідносин припадає на період проведення антитерористичної операції, ускладнення внутрішньополітичної ситуації в Україні, про що свідчать указ Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, укази Президента від 06.05.2014 № 454/2014 «Про часткову мобілізацію», від 21.07.2014 № 607/2014 «Про часткову мобілізацію», затверджені відповідно Законами України від 06.05.2014 № 1240-VII, від 22.07.2014 № 1595-VІІ, суд вважає використання ГУДКСУ у Полтавській області коштів ЄКР обґрунтованим і пропорційним.

Таким чином, з урахуванням наявної заборгованості по оплаті платіжних доручень за незахищеними видатками місцевого бюджету та наявного підкріплення СЄКР на незахищені видатки 15.07.2014 та 29.07.2014 відповідач був позбавлений можливості оплатити у вказані дати платіжні доручення позивача від 09.07.2014 та 16.07.2014.

В силу вимог пункту 2.5. Положення про єдиний казначейський рахунок управління коштами, що обліковуються на рахунках, відкритих у Головних управліннях Державного казначейства України, і проводяться через СЕП, шляхом встановлення в тому числі підкріплень субрахунків ЄКР, здійснюється Державним казначейством України.

Водночас дії чи бездіяльність Державного казначейства України відносно визначення підкріплень субрахунків ЄКР 15.07.2014 та 29.07.2014 не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу /частина 1/; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову /частина 2/.

В ході розгляду справи позивачем не надано доказів на підтвердження протиправних дій відповідача 17 червня 2014 року, 08 липня 2014 року, 15 липня 2014 року, 29 липня 2014 року, натомість відповідачем обґрунтовано належними доказами правомірність своїх дій.

Таким чином, розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які встановлені чинним законодавством, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для таких дій, пропорційно, з дотриманням балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі дії.

Отже, позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного Центру медико-соціальної експертизи до Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, третя особа - Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання дій протиправними відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол