Постанова № 41187041, 03.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року № 813/6418/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Рісна Ю.Б.;

від відповідача - Павлюк Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Енергомонтажвентиляція» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Кам'янка-Бузького районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Кам'янка-Бузького районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2014 року за №0001202200 в частині донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 51523 грн. 00 коп. основного платежу та 25761 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач в позовній заяві стверджує, що при приведенні перевірки товариством було надано перевіряючим усі належним чином оформлені документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Салфіт», а також подальшого використання придбаних у контрагентів товарів (видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату, акти приймання виконаних підрядних робіт). Отже, висновки контролюючого органу про відсутність реальності не відповідають фактичним обставинам справи, а як наслідок протиправним є твердження про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами зазначених господарських операцій на суму 51523 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що перевіркою встановлено відсутність документів, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності товару від ПП «Салфіт». Зокрема, немає підстав вважати, що товари (роботи, послуги), задекларовані в податковій звітності є фактично отримані від контрагентів - постачальників, а тому податкові накладні виписані ПП «Салфит» вважаються недійсними.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно та є законним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної виїзної планової документальної перевірки ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, ДПІ у Камянка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт за № 127/22-00/30648990 від 22.05.2014 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 року за №0001202200, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 138580 грн. 50 коп., в тому числі, за основним платежем - 92387 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46193 грн. 50 коп.

При цьому, слід зазначити, що позивач не погоджується зі згаданим податковим повідомленням-рішенням в частині донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 51523 грн. 00 коп. основного платежу та 25761 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.4 ст.198 ПК України внаслідок чого товариством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 51523 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 51523 грн. 00 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ПП «Салфит».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійсненні господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Салфит».

Так, між ПП «САЛФИТ» (продавець) і ТзОВ «Енергомонтажвентиляція» (покупець), було укладено договір купівлі - продажі за № 190401 від 19.04.2012 року відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію (товар), назва, кількість, асортимент і ціна якої встановлюється у відповідності з рахунком, а покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити в термін і в розмірі, передбачені даним договором.

На виконання вищенаведеного договору позивачем надано додатковий договір від 19.04.2012 року, видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунок - фактуру від 11.02.2013 року за №СФ - 00022/1, журнал реєстрації довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, виписки з банківського рахунку, платіжні доручення.

Також, позивачем надано докази використання отриманого від ПП «Салфит» товару у своїй господарській діяльності, а саме: довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві, укладені з третіми особами за результатами виконання робіт з використанням отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що транспортування товару здійснювалось транспортними засобами ПП «Салфит», а також із залученням інших перевізників, зокрема згідно із договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом за №020113/01 від 02.01.2013 року, укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 Дані обставини підтверджуються відповідними товарно-транспортними - накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), свідоцтвами про державну реєстрацію транспортних засобів, що належать фізичній особі ОСОБА_4, ліцензією на перевезення вантажів вантажними автомобілями, письмовими поясненнями ОСОБА_4

При цьому, судом не беруться до уваги посилання представника відповідача на те, що товарно-транспортні накладні заповнені з помилками, а тому вони не підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей і не дозволяють позивачу відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість по згаданих господарських операціях, оскільки відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, які відповідно до законодавства надають право на формування податкового кредиту.

Крім того, законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти правильність заповнення таких (товарно-транспортних) накладних.

В матеріалах справи також наявні свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та причепів ОСОБА_4, державні номерні знаки яких співпадають з тими, що зазначені у товарно-транспортних накладних.

Також, в підтвердження реальності операцій з поставки металопродукції (лист, електроди, дріт) позивачем надані документи в підтвердження технічних характеристик товару, зокрема, сертифікат відповідності з додатком, заводські сертифікати якості.

Окрім того, в матеріалах справи наявний лист ПП «Салфит» від 31.07.2013 року за №152, а також письмові пояснення матеріально-відповідальних осіб ТзОВ «Енергомонтажвентиляція», які вказують на реальність господарських операцій з поставки металопродукції.

При цьому, контролюючий орган вважає, що зазначені господарські операції не носили реального характеру, оскільки проведені заходи щодо наявності здійснення фінансової господарської діяльності згаданого контрагента позивача та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг.

Такі висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.02.2014 року за №88/04-62-22-3/32694310.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданої господарської операції.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявний витяги з офіційного веб-порталу Державної фіскальної служби України з якого вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був платниками податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на суму 51523 грн. 00 коп. за результатами господарських операцій з ПП «Салфит», а тому висновки контролюючого органу про його завищення є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення рішення в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51523 грн. 00 коп.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 25761 грн. 50 коп.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Крім цього, у відповідності до положень ст.162 КАС України, в резолютивній частині постанови належить зазначити про протиправність спірного акту індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2014 року за №0001202200 в частині донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 51523 грн. 00 коп. основного платежу та 25761 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажвентиляція» (код ЄДРПОУ 30648990), що знаходиться за адресою Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с.Матяші, вул.Центральна,14В, 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 листопада 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк