Постанова № 41186969, 28.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року справа № 813/5668/14

12 год. 37хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишина Ю.І.,

за участю:

представника відповідача Демчик О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області до приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт" про накладення арешту на кошти, -

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області) звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "ОККО Нафтопродукт" (далі - ПП «ОККО Нафтопродукт»), в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог від 28.07.2014р. просить суд накласти арешт на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надав позивачу матеріалів для перевірки на запит ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, а також не допустив посадових осіб позивача до проведення фактичної перевірки. Відповідно до п.п.94.2.3 п.93.2 ст.93 Податкового кодексу України (далі - ПК України) арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби. З огляду на наведене, просить суд накласти арешт на кошти, що знаходяться на рахунках відповідача.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву від 13.10.2014р., в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області не надала відповідачу наказу про проведення фактичної перевірки ПП «ОККО Нафтопродукт». Відповідач зазначає, що непред'явлення працівниками податкового органу направлення на проведення фактичної перевірки є достатньою підставою для не допуску до такої перевірки. Відповідач вважає, що правомірні дії платника податків щодо не допуску контролюючого органу до проведення фактичної перевірки не можуть бути підставою для настання правових наслідків, передбачених ст.94 ПК України та накладення арешту на кошти платника податків.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідач - ПП «ОККО-Нафтопродукт» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 24.09.2009 як юридична особа, місцезнаходження: м.Львів, вул.Пластова, 1, що підтверджується довідкою АА №721331 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Відповідач взятий на облік як платник податків з 25.09.2009 р. за №02-198, перебуває на обліку в СДПІ з ОВП у м.Львові ГУ Міндоходів, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 26.07.2013р. №930/1328061400022.

Наказом №689 від 16.07.2014р. «Про проведення фактичної перевірки» на підставі п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями в.о начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області начальнику управління доходів і зборів фізичних осіб ДПІ у Києво-Святошинському районі Лісовому О.М., заступнику начальника управління, начальнику відділу адміністрування доходів і зборів фізичних осіб ДПІ у Києво-Святошинському районі Гаврилюку О.М., головному державному ревізору - інспектору відділу адміністрування доходів і зборів фізичних осіб ДПІ у Києво-Святошинському районі Горупасі Я.Г. доручено провести з 16.07.2014 року по 18.01.2014 року фактичну перевірку ПП «ОККО-Нафтопродукт» (податковий номер 36670361) з питань дотримання вимог податкового та трудового законодавства при використанні праці найманих осіб.

Згідно з направлень на перевірку від 16.07.2014р. №№648-650 копію вказаних направлень 16.07.2014р. отримав менеджер АЗС відповідача ОСОБА_5

Відповідно до листа від 23.07.2014р. «Про надання матеріалів до перевірки» на ім'я керівництва ПП «ОККО-Нафтопродукт» ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області у зв'язку з проведенням фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та трудового законодавства при використанні праці найманих осіб, відповідно до п.п.2.1.6, п.п.20.1.8 п.20.1 ст.20, п.85.2 ст.85 ПК України вимагає надати, у день наступний за днем отримання запиту, пояснення та їх документальні підтвердження (за період з початку ведення господарської діяльності по теперішній час) відокремленим підрозділом за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 38 (АЗС, магазин, автомобільна мийка) щодо: документів, що регламентують діяльність відокремленого підрозділу (автозаправочного комплексу); штатного розпису відокремленого підрозділу; табелі обліку робочого часу працівників; накази про прийом та звільнення працівників; відомості нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам. Як вбачається з вказаного листа, його отримав менеджер АЗС ОСОБА_5 без зазначення дати отримання із відміткою «для подальшої передачі в головний офіс».

У зв'язку з ненаданням відповідачем для перевірки відповідних документів, позивач дійшов висновку про недопущення працівників ДПІ для проведення фактичної перевірки, що відображено в акті про ненадання пояснень та їх документальних підтверджень від 25.07.2014р. №1/17-2.

Згідно з актом від 25.07.2014р. за №2/17-1 про недопуск до перевірки, 25.07.2014р. о 17.00 год. з метою здійснення фактичної перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт» з питань дотримання вимог податкового та трудового законодавства при використанні праці найманих осіб працівники позивача здійснили виїзд за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Софіївська Борщагівка, вул.Київська,38. Проте, працівники АЗС не допустили представників податкової інспекції до перевірки.

З урахуванням недопуску представників контролюючого органу до проведення перевірки ПП «ОККО-Нафтопродукт» позивач звернувся до суду з вимогою про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених вказаним Кодексом, а фактичні перевірки - Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.п.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи належить до предмету документальних перевірок, що визначено п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України.

Виходячи з аналізу вказаних норм, дотримання вимог податкового законодавства не належить до предмету фактичної перевірки, а, відтак, питання дотримання ПП «ОККО-Нафтопродукт» вимог податкового законодавства неправомірно включені наказом №689 від 16.07.2014 в.о начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області до предмету фактичної перевірки відповідача.

Процедура допуску посадових осіб до проведення перевірки регламентована статтею 81 ПК України і однаково застосовується як для документальних, так і для фактичних перевірок.

За правилами, передбаченими п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених вказаним Кодексом, документів, зокрема, направлення на проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вбачається з долучених до позовної заяви наказу №689 від 16.07.2014 «Про проведення фактичної перевірки», направлень на перевірку від 16.07.2014 суб'єктом перевірки у них зазначено ПП «ОККО-Нафтопродукт» (податковий номер: 36670361).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.10.2014р. №19451037 зареєстрованим у встановленому законом порядку місцезнаходженням ПП «ОККО-Нафтопродукт» є м.Львів, вул.Пластова, 1.

Відповідно до п.14.1.30 п.14.1 ст.14 ПК України відокремлені підрозділи вживаються у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», для розділу IV вказаного Кодексу - у визначенні Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту ст.95 Цивільного кодексу України до складу відокремлених підрозділів юридичної особи відносить філії та представництва. Згідно з ч. 5 ст. 95 вказаного Кодексу відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Згідно з ст.28 вказаного Закону відомості про відокремлені підрозділи юридичної особи залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.10.2014р. №19451037, у вказаному реєстрі відсутні відомості про відокремлені підрозділи ПП «ОККО-Нафтопродукт».

Суд встановив, що позивач листом від 23.07.2014 витребував у відповідача документи, що стосуються діяльності АЗС, магазина за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Софіївка Борщагівка, вул.Київська, 38. Крім того, представники ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області здійснювали виїзд для проведення перевірки за цією є адресою.

Відтак, об'єктом фактичної перевірки позивачем визначено саме АЗС, магазин за вказаною адресою, який є господарською одиницею, де відповідач здійснює господарську (торгівельну) діяльність, що підтверджено наданими до матеріалів справи доказами.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів наявності наказу про проведення фактичної перевірки об'єкта - господарської одиниці ПП «ОККО-Нафтопродукт» - АЗ 48, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Софіївка Борщагівка, вул.Київська,38 направлень на перевірку вказаного об'єкта та доказів їх пред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції).

Абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 ПК України визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З огляду на наведене, суд вважає, що платник податків може поставити питання про необґрунтованість призначення та/чи проведення перевірки, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.12.2010 р. у справі № 21-25а10.

Підпунктом 20.1.8. пункту 20.1 ст.20 ПК України передбачено право податкового органу під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ст.85 Кодексу).

З огляду на наведене, суд вважає, що право податкового органу перевіряти документи та обов'язок платника податків надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки виникає лише після початку перевірки. Відтак, посилання позивача на ненадання відповідачем станом на кінець строку проведення перевірки відповідних документів, що на думку податкового органу є не допуском працівників ДПІ до проведення вказаної перевірки, суд вважає безпідставним.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна), є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків, є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, визначені п. 94.2. ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.

Так, згідно з п. 94.2. ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи, як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація, є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Крім того, загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків визначає Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.201.3р N568 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013р. за N839/24371.

У відповідності до п. 7.3 розділу VII «Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків» вказаного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Як встановлено судом, підстави для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Правомірні дії відповідача щодо недопуску контролюючого органу до проведення фактичної перевірки не можуть бути підставою для настання правових наслідків, передбачених ст.94 ПК України, зокрема застосування адміністративного арешту коштів на рахунках.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області є безпідставними та необґрунтованими, а тому, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного Управління Міндоходів у Київській області до приватного підприємства "ОККО-Нафтопродукт" про накладення арешту на кошти відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 02.11.2014р.

Суддя А.Г.Гулик