Рішення № 41185692, 30.10.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 752/2760/13-ц

Провадження № 2/752/198/14

30.10.2014 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., за участі секретаря Титаренка А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів по розпискам за невиконані зобов'язання, -

встановив:

у лютому 2014р. ОСОБА_4 звернувся в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом, в подальшому уточненому, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів по розпискам за невиконані зобов'язання, пояснивши при цьому наступне.

Позивачем ОСОБА_4 було передано та ОСОБА_5 отримано за наданою останнім розпискою від 15.05.2009р. кошти у сумі 30000,0 доларів США, що за курсом НБУ було еквівалентно 228600,0 грн., за розпискою від 27.08.2009р. кошти у сумі 50000,0 доларів США, що за курсом НБУ було еквівалентно 399500,0 грн., за розпискою від 02.09.2009р. кошти у сумі 50000,0 доларів США, що за курсом НБУ було еквівалентно 399000,0 грн., згідно попередньої домовленості в якості розрахунку за продану земельну ділянку площею 0,0883 га. і об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, Києва-Святошинський район, Київської області. В наступному ОСОБА_6, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_5 та після смерті останнього, оформив і отримав 24.09.2010р. державний акт на ім'я ОСОБА_5 на вищезазначену земельну ділянку площею 0,0883 га. та 01.10.2010р. уклав із позивачам ОСОБА_4 договір купівлі-продажу наведеної земельної ділянки. Проте рішенням Києва-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.2011р., залишеного в силі у відповідній частині рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.02.2012р. по справі № 22ц-711/2012, було визнано недійсним укладений 01.10.2010р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 договір купівлі продажу вищезазначеної земельної ділянки площею 0,0883 га. Разом з цим ОСОБА_4 зазначив, що в наслідок невиконання ОСОБА_5 зобов'язання щодо продажу земельної ділянки через визнання недійсним договору її купівлі-продажу, позивач має право на повернення йому коштів, переданих за розписками в якості оплати за договором вартості земельної ділянки, у сумі 130000,0 дол. США від відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, як спадкоємців померлого ОСОБА_5 При цьому позивач зазначив, що 04.06.2011р. він звернувся як кредитор листом із відповідною вимогою до спадкоємця ОСОБА_3 На підставі викладеного ОСОБА_4 просив стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, солідарно як спадкоємців після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_5 в обмін на невиконані зобов'язання вчинити певні дії, а саме укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, в сумі 130000,0 доларів США, що на день звернення до суду з даним позовом складає за курсом НБУ (станом на 13.02.2013р.): 1039090 грн., покласти судові витрати на відповідачів.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судовому засіданні та наданих суду письмових поясненнях позов не визнав та просив відмовити у задоволені позовних вимог у зв'язку з тим, що: наявні у справі розписки підписані не ОСОБА_5 та останній коштів не отримував від позивача; в період з 30.08.2009р. по 09.09.2009р. ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні Києво-Святошинської ЦРЛ м. Боярки і не міг надавати розписки від 27.08.2009р. і 02.09.2009р.; відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 як спадкоємці не отримували свідоцтво про право на спадщину щодо нерухомого майна спадкодавця ОСОБА_5; позивач як кредитор пропустив шестимісячний строк на пред'явлення вимоги до спадкоємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, оскільки знав про смерть ОСОБА_5 на початку 2011 року як учасник вищенаведеної справи Києва-Святошинського районного суду Київської області.

Врахувавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність задовольнити позов частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,10175 га розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 03.02.1999р., посвідченого державним нотаріусом Першої київської обласної державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі за № 4-370.

Вбачається, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 згідно розписки від 15.05.2009р. кошти у сумі 30000,0 доларів США, що за курсом НБУ було еквівалентно 228600,0 грн., згідно розписки від 27.08.2009р. кошти у сумі 50000,0 доларів США, що за курсом НБУ було еквівалентно 399500,0 грн., згідно розписки від 02.09.2009р. кошти у сумі 50000,0 доларів США, що за курсом НБУ було еквівалентно 399000,0 грн., на виконання попередньої домовленості в якості розрахунку за продану земельну ділянку площею 0,0883 га. і об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, Києва-Святошинський район, Київської області.

При цьому, згідно наявного у справі Висновку експерта за результатами проведення почеркознавчого дослідження від 13.12.2013р. за № 0705, складеного судовим експертом ТОВ «Київська незалежна судова експертиза» Драпей Н.Г., підписи від імені ОСОБА_5 на розписках ОСОБА_5 від 27.08.2009р., від 15.05.2009р., від 02.09.2009р. виконані самим ОСОБА_5

Разом з цим відповідач ОСОБА_2 не скористався процесуальним правом на проведення призначеної за його клопотанням судової почеркознавчої експертизи щодо достовірності підпису ОСОБА_5 на розписках від 27.08.2009р., від 15.05.2009р., від 02.09.2009р, оскільки ОСОБА_2 не оплатив вартість проведення наведеної судової експертизи згідно листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.06.2014р. за № 4076/4077/14-32.

Крім того, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не надали суду докази на підтвердження своїх доводів щодо неналежності ОСОБА_5 підпису на розпискахвід 27.08.2009р., від 15.05.2009р., від 02.09.2009р., перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні у Києво-Святошинській ЦРЛ м. Боярки в період 30.08.2009р. по 09.09.2009р.,а також на спростування Висновку експерта за результатами проведення почеркознавчого дослідження від 13.12.2013р. за № 0705.

Відповідно до ч. 1 і ч. 3 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідачів щодо неналежності ОСОБА_5 підпису на розпискахвід 27.08.2009р., від 15.05.2009р., від 02.09.2009р.

В свою чергу ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. згідно свідоцтва про смерть від 22.06.2010р. серії НОМЕР_4.

Разом з цим рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.02.2012р. по справі № 22ц-711/2012 та рішенням Апеляційного суду Київської області від 28.03.2014р. по справі № 2-4509/12 встановлено, що після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_6, діючи від імені померлого на підставі довіреності, виданої йому ОСОБА_5 при житті, 24.09.2010р. оформив та отримав державний акт на ім'я померлого на земельну ділянку площею 0,0883 га, кадастровий номер 32224802400:03:002:0038, та уклав 01.10.2010р. із ОСОБА_1 договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, яку ОСОБА_1, в свою чергу, продав ОСОБА_10

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що згідно презумпції ст. 570 ЦК України були авансом кошти передані позивачем ОСОБА_1 за розписками на користь ОСОБА_5 як оплата за земельну ділянку площею 0,0883 га до моменту її фактичного продажу за договором купівлі-продажу.

В свою чергу наведеними рішеннями апеляційних судів встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.2011р. позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_6,ОСОБА_1, ОСОБА_10, третя особа -державний нотаріус Києво-Святошинського районної державної нотаріальної контори Задорожня М.Є., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності було задоволено частково:

- визнано недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,0883 га, кадастровий номер 32224802400:03:002:0038, за адресою: Київська обл.., Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, б/н укладений ОСОБА_6, від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_12, посвідчений 01.10.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13;

- визнано недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,0883 га, кадастровий номер 32224802400:03:002:0038, за адресою: Київська обл.., Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, б/н укладений ОСОБА_12 та ОСОБА_10, посвідчений 11.03.2011р. приватним нотаріусом Києва-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_14;

- в решті позовних вимог відмовлено.

Вищезазначене рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.11.2011р. в частині визнання недійсними договорів було залишено в силі, а в частині відмови у задоволені позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.02.2012р. по справі № 22ц-711/2012із ухваленням нового рішення про відмову в позовах ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проте з інших підстав.

Положеннями ч. 3 ст. 61 ЦК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому суд зазначає, що оскільки ОСОБА_5 за життя отримав кошти в сумі 130000,0 доларів США, що за курсом НБУ складало еквівалент 1027100,0 грн., згідно розписок від 27.08.2009р., від 15.05.2009р., від 02.09.2009р в якості авансового розрахунку за земельну ділянку та договір купівлі продажу якої було визнано у наступному недійсним, то позивач ОСОБА_1 має право на повернення у свою користь грошових коштів в сумі 130000,0 доларів США.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач має право вимагати повернення переданих ОСОБА_5 коштів у сумі 130000,0 доларів США в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день подання позову в розмірі 1039090,0 грн.

В свою чергу, оскільки на день звернення позивача із позовом боржник ОСОБА_5 помер, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому, згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1268. ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При цьому рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.02.2012р. по справі № 22ц-711/2012 та рішенням Апеляційного суду Київської області від 28.03.2014р. по справі № 2-4509/12 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом подачі заяв до державної нотаріальної про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

При цьому позивач зазначив, що йому стало відомо про смерть ОСОБА_5лише у 2011р. під час розгляду Києво-Святошинським районним судом Київської області справи за позовом спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_10, третя особа - державний нотаріус Києво-Святошинського районної державної нотаріальної контори Задорожня М.Є., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності. Аналогічне зазначив представник відповідачів у письмових поясненнях від 17.09.2014р. При цьому згідно рішення Апеляційного суду Київської області від 16.02.2012р. по справі № 22ц-711/2012, яким здійснено перегляд рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області, останній розпочав розгляд справи за позовом ОСОБА_2 у березні 2011р., а помер ОСОБА_5.ІНФОРМАЦІЯ_3.

В свою чергу у матеріалах справи наявні опис вкладення цінного листа та касовий чек від 04.06.2011р. щодо направлення позивачем ОСОБА_1 спадкоємцю ОСОБА_3 вимоги (претензії) про обов'язок спадкодавця на суму 1027100,0 грн.

У зв'язку зі наведеним суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як кредитором не пропущено визначений ст. 1281 ЦК Українистрок на пред'явлення вимоги про погашення боргу спадкодавця ОСОБА_5.

Згідно положень ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Отже з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Аналогічне зазначено у п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ«Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012р. за № 5.

Крім того, щодо доводів відповідачів про відсутності у них свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, суд зазначає, щозгідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, яку відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли після смерті ОСОБА_5 При цьому суд зазначає, що є різними правовим категоріями «прийняття спадщини» шляхом подання спадкоємцем відповідної заяви до нотаріальної контори чи в наслідок спільного проживання із спадкодавцем(ст. 1268, 1269 ЦК України) та «оформлення права на спадщину» шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно із наступною державною реєстрацією права власності спадкоємця на нього (ст. 1297 ЦК України).

В свою чергу рішенням Апеляційного суду Київської області від 16.02.2012р. по справі № 22ц-711/2012 та рішенням Апеляційного суду Київської області від 28.03.2014р. по справі № 2-4509/12 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 успадкувавши право на отримання земельної ділянки після померлого ОСОБА_3, успадкували право спадкодавця на оформлення її у визначеному законом порядку, а саме: шляхом звернення до органів місцевої влади, оскільки саме в такому порядку, спадкодавець мав право на оформлення придбаної ним земельної ділянки.

Проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як спадкоємцями дій щодо державної реєстрації в установленому законом порядку свого права власності після померлого ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,10175 га за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, яку за життя придбав ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 03.02.1999р.

Разом з цим у положеннях п. 27 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснено, якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України,боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що невиконання спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимог закону стосовно оформлення та державної реєстрації спадкового майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Аналогічний висновок було зроблено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 08.02.2012 року по справі за № 6-44088св11.

При цьому відповідачами не надано доказів, що відсутнє спадкове майно як земельна ділянка площею 0,10175 га, або є меншим від заявленого позивачем розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Разом з цим спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 2 ст.1282 ЦК України), враховуючи наведене не підлягає задоволенню вимога позивача про солідарне стягненні боргу із відповідачів. Однак наведне не позбавляє права позивача на стягнення грошових коштів частково з кожного із відповідачів окремо, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

У матеріалах справи відсутні докази щодо зміни відповідачами розміру часток у прийнятій спадщині після ОСОБА_3

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, щодо обов'язку відповідача ОСОБА_2 сплатити на користь позивача ОСОБА_4 від суми заборгованості 130000,0 доларів США, 1/2 частину розміром 65000,0 доларів США, яка еквівалентна за курсом НБУ 519545,0 грн., а також обов'язку відповідача ОСОБА_3 сплатити на користь позивача ОСОБА_4 від суми заборгованості 130000,0 доларів США1/2 частину розміром 65000,0 доларів США, яка еквівалентна за курсом НБУ 519545,0 грн.

На підставі вищевикладеного та зважаючи на те, що відповідачами не надано доказів оплати наведених сум коштів позивачу, суд приходить до висновку про необхідність стягнути їх із відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому згідно квитанції від 12.02.2013р. позивачем було здійснено витрати на оплату судового збору у сумі 3441,0 грн., що підлягають відшкодуванню останньому шляхом їх стягнення із відповідачаБайдужого С.С. у сумі 1500,0 грн. та із відповідача ОСОБА_3 у сумі 1500,0 грн.

Керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215, ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів по розпискам за невиконані зобов'язання - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, як спадкоємця після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 р. ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 65000,00 доларів США, що на день звернення до суду з позовом складає за курсом НБУ суму розміром 519545,00 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, як спадкоємця після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 65000,0 доларів США, що на день звернення до суду з позовом складає за курсом НБУ суму розміром 519545,0 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, кошти на відшкодування судових витрат у сумі 1500,00 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, із ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, кошти на відшкодування судових витрат у сумі 1500,00 гривень.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя