YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Харківська область

/

Господарський суд Харківської області

Ухвала суду № 41182075, 22.09.2014, Господарський суд Харківської області

Дата ухвалення

22.09.2014

Номер справи

922/3753/14

Номер документу

41182075

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"22" вересня 2014 р.Справа № 922/3753/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали справи

за позовом Компанії Фластекс Бізнес С.А. (Flastex Business S.A.), м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Бізнес-Сіті", с. Липці , Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес ЛТД", м.Київ про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2014 року позивач, Компанія ФЛАСТЕКС БІЗНЕС С.A. (FLASTEXBUSINESSS. А.), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-БІЗНЕС-СІТІ» (відповідача) суми заборгованості у розмірі 75180,00 гривень. Заявлену вимогу обґрунтував невиконанням відповідачем-1 умов договору №20/10 від 20 листопада 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 вересня 2014 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 02 жовтня 2014 року.

19 вересня 2014 року позивач надав до суду заяву про залучення до участі у справі відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес ЛТД", та заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, просить суд стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-БІЗНЕС-СІТІ» (відповідача-1) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес ЛТД" (відповідача-2) на користь Компанії ФЛАСТЕКС БІЗНЕС С. A. (FLASTEXBUSINESSS. А.) (позивача) 5 000 000,00 (п'ять мільйонів) доларів США, що еквівалентно в перерахунку по курсу НБУ на день подання заяви до суду, 67100000,00 гривень, та судовий збір. Свою вимогу позивач обґрунтовує неналежним виконанням умов договору позики з боку відповідача- 2 та договором поруки, укладеним між позивачем та відповідачем-1 щодо забезпечення виконання спірного договору позики відповідачем-2.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 вересня 2014 року було залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес ЛТД" в якості відповідача-2, та прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Також 19 вересня 2014 року позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів по забезпеченню позову через відсутність коштів у відповідачів та накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнес ЛТД», а саме:

- приміщення і будівлі виробничої бази (салон з продажу автомобілів з автоцентром передпродажної підготовки), літ. А-3, площею 919,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Донецьк, вул.Разенкова, буд.14А/2, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 38251157;

- південну прохідну (літ. Ч), площею 153,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Молдавська, буд.11, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 37896485;

- склад вогнетривів (літ. Ф), площею 66,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Молдавська, буд.13, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 37896471;

- електроцех і склад (літ. ПІ, ПІ'), площею 1015,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Молдавська, буд.15, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 37896405;

- приміщення станції технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Київська, буд.102з, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 37912222;

- приміщення виставкового торгово-сервісного центру (друга черга), площею 1380,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Житомир, Київське шосе, буд.44В, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 37937087;

- земельну ділянку, загальною площею 0,9996 га, кадастровий номер 1810136600:06:0010011, яка знаходиться за адресою: м.Житомир, Київське шосе, буд.44В;

- нежитлове приміщення №1 зі спорудами, яке знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул.Бакінськіх Комісаров 26, буд.162-А, приміщення 1, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 37637901;

- нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Космічна, буд.2, реєстраційні номери об'єкту нерухомого майна 37931590, 8522821;

- нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Чигиринська, буд.60/6, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 38221980;

- об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: м.Чернігів, вул.50 років ВЛКСМ, буд. 58, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 37973194;

- нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м.Харків, вул.Ганни, буд.13, 13/11, 13/12, 13/14, 13/16, 13/18, 13/2, 13/20, 13/22, 13/4, 13/6, 13/8, реєстраційні номери об'єкту нерухомого майна 421002, 37915267, 37829462, 37914671, 37830270, 37830486, 37914772, 37831459, 37914849, 37831696, 37914968, 37809218, 37911742, 37813891, 37915116, 37813945, 37915181, 37912419, 37813776, 37912770, 37813809, 37813835, 37913392, 37911023;

- нежитлові приміщення 2-го поверху № 42-1, 42-3, 42-4, 42-5, 42-6, 42-7, 42-9, 42-10, 42-12, 42-14, 42-15, LXXXVa в літ. А-7, площею 184,3 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Римарська, буд.22, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 37843511.

Позивач обґрунтовує свою заяву тим, що йому достеменно відомо, що на рахунках TOB «Укрбізнес ЛТД» грошові кошти відсутні, проте, у власності TOB «Укрбізнес ЛТД» є нерухоме майно вартістю приблизно 5000000,00 доларів США (що прирівнюється до суми позову), право власності на яке підтверджується витягами з єдиного реєстру прав власності (копії в матеріалах справи). Однак, TOB «АВТО-БІЗНЕС-СІТІ» та TOB «УКРБІЗНЕС ЛТД» знаходяться в скрутному матеріальному становищі та не бажають повертати борг. Відсутність грошових коштів та намір продати майно для задоволення вимог інших кредиторів повідомив сам відповідач-2 листом від 17 вересня 2014 року №17/09-01 (копія в матеріалах справи).

Відповідно до вказаного листа, здійснюються дії по виводу активів відповідача-2, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду по цій справі.

Вирішуючи вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, на підставі висновків, зроблених в результаті дослідження наявних у справі доказів, враховуючи підтверджені цими доказами обставини справи, на підставі аналізу доводів заяви про забезпечення позову, керуючись положеннями Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. N16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду (ст.66 ГПК України).

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. N16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) (п.3 Постанови від 26.12.2011р. N16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Відповідно до ст.67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Відповідно до ч.1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Таким чином, у разі відсутності коштів достатніх для погашення боргу, при виконанні рішення суду звертається стягнення на майно боржника.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р., застосування заходів до забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. До предмету дослідження на цій стадії входить лише питання про те чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, вжиття таких заходів є правом господарського суду. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому розділ Х ГПК України не містить чіткого переліку спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За загальним правилом, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу повинна довести його необхідність та адекватність.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Предметом даного судового розгляду є майнова вимога позивача.

Відповідно до ч.3 ст.5 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст.1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, майном у значенні ст.1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

У вищевказаному листі відповідач-2 посилається на відсутність грошових коштів на рахунках підприємства та на свій намір продати належне йому нерухоме майно для погашення боргів перед всіма кредиторами згідно з черговістю відповідно до дати виникнення боргу. Тобто, відповідач-2 наразі здійснює відчуження свого майна на користь інших осіб, в той час, як має заборгованість перед позивачем, а тому є всі підстави вважати, що в порушення свого зобов'язання відповідач не має наміру розраховуватись із позивачем та передавати йому будь-яке майно в рахунок погашення своїх грошових зобов'язань.

Господарський суд за змістом ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи, що ймовірність відчуження третім особам майна відповідача-2 обґрунтовується наявними документами, а відсутність грошей та нерухомого майна у відповідача-2 вочевидь унеможливить в подальшому виконання рішення, суд дійшов висновку щодо необхідності створення належних умов для запобігання ситуації нівелювання ефективності судового захисту, що (нівелювання) є неприпустимим у світлі положень ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, шляхом вжиття забезпечувальних заходів; належним і адекватним забезпечувальним заходом, який не призводить до припинення поточної господарської діяльності відповідача-2, пов'язаної із спірним майном товариства та, разом із цим, створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів позивача у разі задоволення його позовних вимог, встановлення заборони відповідачеві вчиняти дії, що направлені на відчуження третім особам майна відповідача.

Дослідивши підстави, викладені в заяві про забезпечення позову в її обґрунтування, та додані до позовної заяви матеріали, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову.

З іншої сторони суд враховує, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвими обмеженнями для відповідача-2 та інших учасників судового процесу, оскільки не має наслідком повного припинення їх господарської діяльності, жодним чином не заважає веденню ними власної звичайної господарської діяльності, не призводить до погіршення стану належного відповідачу-2 майна чи зниження його вартості, не унеможливлює користування відповідними цивільними правами, а також не позбавляє учасників судового процесу можливості розпорядитися відповідними цивільними правами в разі відмови в позові, та крім того стягнути з позивача завдані накладеною забороною збитки.

Щодо обґрунтованості заходів забезпечення позову Пленум ВГСУ у п.3 Постанови від 26.12.2011р. N16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Наразі про обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову свідчать надані позивачем разом із заявою про вжиття заходів забезпечення позову докази.

Викладені обставини, з урахуванням загальної економічної кризи та високого ступеню ризику неплатоспроможності суб'єктів ринку нерухомості, означають наявність очевидної небезпеки заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, захист цих прав позивача може стати неможливим без прийняття вище зазначених заходів забезпечення та для відновлення прав позивача необхідні будуть значні зусилля та витрати.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, а отже про наявність та достатність передбачених законом (ст. 66, 67 ГПК України) правових підстав для застосування у даній справі заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне відповідачу-2 нерухоме майно.

За таких обставин, суд, керуючись ст.ст.43, 65, 66, 67, 86 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбізнес ЛТД» (код 38346204, адреса: 01042, м.Київ, вул.Філатова, б. 10А, офіс 2/12), а саме: