Рішення № 41181953, 30.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/78/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2014 Справа № 908/3336/14

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (69057, м.Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 4)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69068, АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2

про стягнення 11 645,70 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Пянтковська О.О., довіреність № 9128/27 від 30.12.2013 р.;

від відповідача - ОСОБА_1, посвідчення водія НОМЕР_2 від 07.05.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором № 202465 від 01.08.2007 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 11645,70 грн., в т.ч.: 10773,70 грн. основного боргу, 626,39 грн. пені, 245,61 грн. - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи статей 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, статей 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, Закону України "Про теплопостачання" №2633-IV від 02.06.2005 року, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року. При цьому вказує, що поставлена позивачем на виконання умов договору теплова енергія за період: з лютого 2013 р. по квітень 2013 р. та з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р., відповідачем не оплачена в повному обсязі, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 10773,70 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2014 р. порушено провадження у справі №908/3336/14, присвоєно справі номер провадження №30/78/14, розгляд якої призначено на 09.10.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2014 р. у зв'язку із відрядженням судді Кагітіної Л.П. та знаходженням з 29 вересня 2014 р. по 10 жовтня 2014 р. у Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи суддів України судове засідання перенесено з 09.10.2014 р. на 30.10.2014 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202465 від 01.08.2007 р. в розмірі 11645,70 грн., в т.ч.: 10773,70 грн. основного боргу, 626,39 грн. пені, 245,61 грн. - 3% річних.

Відповідач, який особисто представляв свої інтереси у судовому засіданні, проти позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позов. При цьому відповідач посилається на наступне. 01.08.2007 р. між Концерном "Міські теплові мережі" та відповідачем укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №202465. Теплова енергія відпускалась до нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 та м. Запоріжжя, АДРЕСА_4. В жовтні місяці 2013 р. під час ремонту у орендованих приміщеннях відповідачем було проведено заміну старих опалювальних конвекторів та виконано новий розрахунок теплових навантажень на опалення, відповідно до якого були зменшені витрати по споживанню теплової енергії, проте вказані зміни до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді внесені не були. Просить суд зобов'язати позивача на підставі виконаного розрахунку теплових навантажень на опалення, внести зміни в Договір №202465 від 01.08.2007 р. та виконати перерахунок заборгованості у відповідності із внесеними змінами.

В судовому засіданні 30.10.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 р. між Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація, позивач у справі) в особі директора філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач, відповідач у справі) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202465, за умовами якого (п. 1.1. договору) Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до додатку № 1а до Договору, теплова енергія відпускалась до нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 та м.Запоріжжя, АДРЕСА_4, які відповідач займає на праві оренди, на підставі Договору оренди № 1008 від 12.06.2003 р. та Договору оренди приміщення б/н від 18.03.2003 р. (а.с.57,61).

01.08.2011 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору №202465 від 01.08.2007 р., якою узгоджено обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу, з урахуванням зміни теплового навантаження приміщення.

Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: АДРЕСА_5, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (п. 6.7.1.). В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк - п'ять днів (п. 6.7.2. Договору). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.2. Договору).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та Акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4.).

Приписами п. 7.2.8. Договору встановлено, що Споживач несе відповідальність в разі несплати або несвоєчасної оплати теплової енергії відповідно до терміну, встановленого п. 6.3. Договору з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії, ним в період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р., з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р., включно, відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 11387,10грн.:

2013 рік: лютий - 1397,83 грн., березень - 1441,56 грн., квітень - 113,75 грн., жовтень - 1178,47 грн., листопад - 1322,76 грн., грудень - 1539,85 грн.;

2014 рік: січень - 1553,52 грн., лютий - 1286,24 грн., березень - 1201,10 грн., квітень - 352,02 грн.

Акти приймання-передачі та відповідні рахунки направлялись Теплопостачальною організацією на адресу Споживача.

Як свідчать матеріали справи, всупереч з умовами договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу Теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав. Позивачем були зроблені помітки на актах згідно п. 6.7.2 Договору, отже, оформлені таким чином акти є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

23.07.2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №1529/05-юр від 22.07.2014 р. про погашення заборгованості за відпущену теплову енергію, яка залишена ним без відповіді та без виконання.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості відповідачем згідно платіжного доручення від 07.08.2014 р. здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 613,40 грн.

Решта вартості відпущеної за Договором у спірний період теплової енергії відповідачем не оплачена, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 6012,01 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 202465 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.08.2007 р. на загальну суму 11645,70 грн., в т.ч.: 10773,70 грн. - суми основного боргу, 626,39 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за зазначеним договором, 245,61 грн. - 3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії та отриманих послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав жодним чином.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р., з жовтня 2013 р. по квітень 2014 включно, позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 11387,10 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом отримання відповідачем зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи Реєстри відправлених рахунків та актів за спірний період.

Всупереч з умовами договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р., з жовтня 2013 р. по квітень 2014 на адресу Теплопостачальної організації не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє Споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки. В актах приймання-передачі теплової енергії зазначено, що в разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Згідно даних позивача, відповідачем було частково сплачено суму боргу в розмірі 613,40грн. Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р., з жовтня 2013 р. по квітень 2014 включно, яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач не сплатив в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 10773,70 грн.

Заперечення відповідача розцінюються судом як безпідставні, необґрунтовані та такі, що не спростовують факту порушення останнім своїх зобов'язань за договором, з огляду на наступне.

Відповідно до Додатку №1 та Додатку №1а та Додаткової угоди від 01.08.2011 р. до Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202465 від 01.08.2007 р. сторонами узгоджено, та погоджено підписами, обсяги та порядок постачання теплової енергії для приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та м. Запоріжжя, АДРЕСА_4.

Відповідачем зазначено у своїх запереченнях, що у вказаних приміщеннях було зменшено споживання теплової енергії за рахунок зменшення кількості теплових пристроїв.

Однак, пунктом 3.2.7 Договору зазначено, що споживач зобов'язується узгоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення та відключення і переобладнання тепловикористовуючих установок у встановленому порядку, які спричинили збільшення або зменшення споживання теплової енергії.

Крім того, відповідно до п. 40 Постанови Кабінету міністрів України № 1198 від 3 жовтня 2007р. "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" споживач теплової енергії зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; зберігати вузол обліку та пломби на ньому в належному стані; повідомляти теплопостачальну організацію про недоліки в роботі вузла обліку; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії; надавати необхідні розрахункові документи на вимогу представників теплопостачальної організації для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показам вузла обліку; повідомити теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору; не допускати переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди); у міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об'єкта до опалювального періоду або надати рішення (лист) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання; не займати підвали будинків, будівель (споруд), що мають небезпеку затоплення, в яких прокладені теплові мережі або обладнані теплові вводи, під майстерні, склади, магазини, офіси тощо.

Отже, в порушення вищевикладеного відповідачем не було погоджено жодних дій з теплопостачальною організацією, щодо переобладнання системи теплоспоживання, які, за думкою відповідача, стали причиною зменшення обсягу споживання теплової енергії в приміщеннях відповідача, а також не були в установленому порядку внесені зміни до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202465 від 01.08.2007 р. щодо обсягів постачання відповідачу теплової енергії.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 10 773,70 за відпущену теплову енергію за період з лютого 2013 р. по квітень 2013 р., з жовтня 2013 р. по квітень 2014 включно є такими, що підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 626,39 грн. пені, 245,61 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов до висновку, що розрахунки здійснено позивачем вірно, у відповідності до вимог чинного законодавства, вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 10773,70 грн. основного боргу, 626,39 грн. пені, та 245,61 грн. - 3% річних.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (м. Запоріжжя) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Запоріжжя) задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69068, АДРЕСА_1; фактична адреса: 69035, АДРЕСА_3; 69035, м. Запоріжжя, АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ №32121458) заборгованість за договором № 202465 від 01.08.2007 р. купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді в розмірі 10773,70 (десять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 70 коп., 626 (шістсот двадцять шість) грн. 39 коп. пені, 245 (двісті сорок п'ять) грн. 61 коп. - 3% річних та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 04.11.2014 р.