Рішення № 41181910, 28.10.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р.Справа № 922/3431/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства банка "Меркурій", м. Харків до Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" м. Харків про зобов'язання повернути майно за участю представників:

позивача - Полетаєва Т.Ю., довіреність № 78 від 01.09.2014 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром", м. Харків, в якій просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу майно, яке знаходиться у незаконному володінні відповідача, а саме, майно, яке зазначено у списку основних засобів позивача, що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5, під'їзд № 1, поверх № 1, кімнати №№ 27, 33. До стягнення також заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 серпня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3431/14 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16 вересня 2014 року об 11:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 вересня 2014 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 31659/14) задоволено та розгляд справи відкладено на 14 жовтня 2014 р. о 10:00, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2014 року клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи № 922/3431/14 (вх. № 35449/14) задоволено, строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів, до 30 жовтня 2014 року, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 35452/14) задоволено та розгляд справи відкладено на 28 жовтня 2014 р. о 10:00, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

27 жовтня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 37591/14) з додатковими документами які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

27 жовтня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 37592/14), мотивоване зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому процесі.

28 жовтня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли: клопотання про долучення доказів (вх. № 37711/14) з додатковими документами та супровідний лист (вх. № 37712/14) з копією акту від 12.06.2014 року. Надані позивачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вкладених в позовній заяві.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх. № 37592/14), вислухавши думку позивача з приводу вказаного клопотання, який заперечував проти його задоволення, суд зазначає про наступне.

Приписами ст. 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів: надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи відкладався, у відповідача була можливість скористатися правами, наділеними його ст. 22 ГПК України, зокрема, у відповідача була можливість ознайомитись із матеріалами справи, надати свої заперечення, або нові докази, тощо. Проте, вимоги ухвал суду у справі № 922/3353/14 з боку відповідача залишились не виконаними, жодних доказів та відзив на позов відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в заяві відповідача про відкладення розгляду справи не зазначено.

Відповідно до ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача заяв спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи вищенаведені обставини на норми Закону, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтоване та таке, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, у зв'язку з чим, суд відмовляє в його задоволенні.

Таким чином, за висновками суду, в матеріалах справи № 922/3431/14 достатньо документів, які мають значення для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали господарської справи № 922/3431/14, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, судом встановлено наступне.

18 листопада 2002року між відповідачем (орендодавцем) та позивачем (орендарем) було укладено Договір оренди комунального майна № 463 з додатковими угодами до нього (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого відповідач (орендодавець) передав, а позивач (Орендар) прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення (далі - Майно) загальною площею 183,77 кв.м., розташоване за адресою м. Харків, м-н Свободи, 5 під'їзд № 1, поверх № 1, кімнати №№ 27, 33, що перебуває на балансі відповідача (а.с. 11-14).

Для комунального обслуговування орендованого майна між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна № 463 О від 01.01.2008 р. (далі - Договір на обслуговування) (а.с. 76-79).

Також, в рамках співпраці між сторонами було укладено Договір про надання послуг з розміщення реклами № 1/5 юр від 01.01.2008 року (далі - Договір на рекламу), відповідно до умов якого відповідач надавав позивачу послуги з розміщення рекламно-інформаційних конструкцій позивача (а.с. 99-101).

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на підставі постанови Правління Національного Банку України № 340 від 10.06.2014 року про віднесення Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій" до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 47 від 12.06.2014 року щодо початку ліквідації та про призначення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ Банку "Меркурій" (далі - уповноважена особа Фонду). Ліквідацію запроваджено строком з 12.06.2014 року по 11.06.2015 року. Отже, до правовідносин однією стороною яких є Банк, який ліквідується застосовується Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації Позивача була проведена робота по достроковому припиненню діючих Договорів, в тому числі вищенаведених Договорів, укладених з відповідачем.

Так, відповідно до Додаткової угоди № 24 від 06.06.2014р. до Договору оренди, з 07.06.2014р. достроково за взаємною згодою сторін припинено чинність Договору оренди.

Припинення Договору оренди було оформлено Актом приймання-передачі орендованого майна в будинку Держпром на майдані Свободи, 5, від 06.06.2014 року (а.с. 75).

Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, відповідно до зазначеної вище норми закону, Договір оренди вважається припиненим з 06.06.2014 р.

Позивачем наголошено, що відповідно до п. 3.7 Договору оренди, у разі його припинення (розірвання) Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі. Сторони Договору оренди, достроково припиняючи його, також визначили зобов'язання Орендаря (Позивача) сплатити Орендодавцю (Відповідачу) заборгованість за Договором оренди.

06.06.2014 р. між сторонами була підписана Додаткова угода № 19 до Договору № 463 О з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна про дострокове припинення цього договору (а.с. 98).

Позивач наголошував, що у зв'язку з припиненням дії всіх укладених з відповідачем Договорів, в тому числі й Договору оренди, на адресу відповідача було направлено Лист № 3536/11 від 03.07.2014 року, в якому позивач просив відповідача надати дозвіл вивезти з орендованих приміщень матеріальні цінності та майно, що є особистою власністю позивача та знаходиться в приміщеннях, що перебувають на балансі відповідача. також, в зазначеному Листі позивача зазначалося, що вивезення особистого майна позивача було обумовлене необхідністю виконання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію вимог ст. 48 та ст. 50 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі для формування ліквідаційної маси, включаючи проведення процедури інвентаризації та оцінки.

Однак, дозволу на вивезення особистого майна позивача з вищевказаних приміщень, позивачем від відповідача так і не отримано.

08.07.2014 року від відповідача надійшов Лист за вих. № 1191 від 08.07.2014 р., в якому останній повідомив позивача про те, що доки позивач не сплатить відповідачу заборгованість за всіма переліченими вище укладеними між сторонами Договорами, відповідач буде отримувати у себе особисте майно позивача, яке знаходиться в приміщенні, яке позивач орендував у відповідача за вищезгаданим Договором оренди (а.с. 117).

У відповідь на вищенаведений Лист відповідача, позивач, своїм Листом за вих. № 3693/08 від 18.07.2014р. повідомив відповідача про незаконність дій відповідача щодо притримання та неповернення позивачу майна, яка є його власністю і яке знаходиться в приміщенні, яке позивач орендував у відповідача за Договором оренди та з вимогою у строк до 01.08.2014 року повернути зазначене майно позивачеві (а.с. 118).

Таким чином, позивачем наголошено, що в приміщенні, яке орендував позивач у відповідача за вищевказаним Договором оренди залишилось майно - основні засоби -, визначені у списку, який наведений позивачем у позовній заяві.

Спірне майно є власністю позивача, що підтверджується наявним в матеріалах справи інвентарним списком основних засобів відділення № 5 АТ БАНКУ "МЕРКУРІЙ" від 07.04.2014 року (а.с.110-116).

Позивачем наголошено, що в укладених між позивачем та відповідачем Договорах: оренди, про обслуговування, на рекламу - не зазначаються умови забезпечення виконання зобов'язань, зокрема, шляхом притримання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 48 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію з дня свого призначення приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку.

Згідно з ст. 50 Закону, з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також індивідуально визначене майно та майнові права, що належать банку на підставі речових прав (ліцензії, гудвіл тощо).

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом.

Інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси мають бути завершені у строк до шести місяців з дня прийняття рішення про ліквідацію банку та відкликання банківської ліцензії. Результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Стаття 321 ЦК України передбачає непорушність права власності, зокрема, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 400 ЦК України передбачає обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності чи інше право або яка є добросовісним володільцем.

У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до ст. 46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

1) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

2) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

3) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

3. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Таким чином, позивачем наголошено, що відповідач своє право реалізував. Надав до уповноваженої особи Фонду кредиторську вимогу.

Згідно із ч. 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.»

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Таким чином, про включення відповідача в реєстр кредиторів та акцептування його вимог відповідач буде повідомлений не раніше ніж через 60 днів (починаючи з 16.07.2014 р.) протягом 20 днів.

У судовому порядку підлягають вирішенню спори щодо акцептування вимог кредиторів (ч. 4 ст. 49 Закону). Враховуючи, що на теперішньому етапі роботи ліквідації питання щодо вимог кредиторів ще не розглядалось, підстав для звернення Відповідача до суду немає.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи, що відповідач, в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені суду позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банка "Меркурій" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи № 922/3431/14 доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1218,00 грн. за немайновий характер спору в даному разі покладаються на відповідача в дохід державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Обласне комунальне виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" (код ЄДРПОУ 04014097, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 9 під'їзд, поверх № 1) повернути Публічному акціонерному товариству Банку "Меркурій" (код ЄДРПОУ 14360386, 61002, м. Харків, вул. Петровського, 23) майно, зазначене в списку основних засобів АТ Банку "Меркурій", що знаходиться за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5 під'їзд № 1, поверх № 1, кімнати №№ 27, 33, який доданий до позовної заяви.

Стягнути з Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (код ЄДРПОУ 04014097, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 9 під'їзд, поверх № 1) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 03.11.2014 р.

Суддя Є.М. Жиляєв