Рішення № 41181801, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13754/14 27.10.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державного підприємства "Агроінвест"

про стягнення 143 239,43 грн.

Судді: Бондарчук В.В. (головуюча)

Нечай О.В.

Івченко А.М.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Агроінвест" (далі-відповідач) про стягнення з відповідача 121 983,11 грн. - боргу, 8 849,62 грн. - пені, 10 531,49 грн. - інфляційних втрат та 1 875,21 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді згідно договору №1532936 від 29.08.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

29.07.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 10.07.2014 р.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежне виконання відповідачем вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 29.09.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/13754/14.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. визначено склад суду для розгляду справи № 910/13754/14 - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Нечай О.В., Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. колегією суддів у складі - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Нечай О.В., Івченко А.М., матеріали справи № 910/13754/14 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 27.10.2014 р. за участю представників сторін.

У дане судове засідання представники сторін не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, проте були повідомлені про час та дату судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу та матеріалами відправки поштової кореспонденції відповідачу.

Суд відзначає, що відповідач неодноразово повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (станом на 25.09.2014 р.) вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р., від 29.07.2014 р., від 08.09.2014 р. та від 29.09.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 06.10.2014 р. (в матеріалах справи). При цьому, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відмітками «інші причини, що не дали змоги виконати», «не розшукано».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін та неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Державним підприємством "Агроінвест" було укладено договір № 1532936 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, а відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2012 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. договору).

Оскільки суду не надано жодних письмових доказів щодо припинення договору №1532936, суд приходить до висновку, що він неодноразово пролонговувався та є чинним на день прийняття рішення по справі.

Згідно п. 2 додатку №4 до договору №1532936 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.08.2011 р., відповідач до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість заявленої в договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Пунктом 5 додатку № 4 до договору №1532936 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.08.2011 р. встановлено, що відповідач щомісячно з 12 по 15 числа самостійно отримує у районі теплозбуту №1 за адресою: вул. Жилянська, буд. 63 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за звітній період; акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 7 додатку №4 до договору №1532936 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.08.2011 р., відповідачу на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення , але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.11.2013 р. по 01.06.2014 р. (на підставі даних облікових карток (табуляграм), відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період) позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 121 983,11 грн.

Як стверджує позивач, відповідач, у свою чергу, за спожиту енергію не розрахувався та заборгованість на 01.06.2014 р. становила 121 983,11 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачеві пеню сумою 8 849,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 531,49 грн. та 3% річних у сумі 1 875,21 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору №1532936 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.08.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.11.2013 р. по 01.06.2014 р. за договором теплової енергії на загальну суму 121 983,11 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергією.

Матеріалами справи, а саме довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію, підтверджується, що відповідач з позивачем за поставлену теплову енергію не розрахувався, в результаті чого заборгував перед позивачем 121 983,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на те, що умовами договору №1532936 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.08.2011 р. встановлено обов'язок відповідача щомісячно забезпечити до початку розрахункового періоду сплату вартості заявленої в договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, а також враховуючи, що відповідач не розрахувався за спожиту в період з 01.11.2013 р. по 01.06.2014 р. теплову енергію, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №1532936 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 29.08.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з 01.11.2013 р. по 01.06.2014 р. у розмірі 121 983,11 грн. та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню сумою 8 849,62 грн. за період з 01.12.2013 р. по 01.06.2014 р., інфляційні втрати у розмірі 10 531,49 грн. та 3% річних у сумі 1 875,21 грн. за період з 01.11.2013 р. по 01.06.2014 р.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останній відповідає вимогам законодавства, а тому суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 8 849,62 грн. за період з 01.12.2013 р. по 01.06.2014 р., інфляційних втрат у розмірі 10 531,49 грн. та 3% річних у сумі 1 875,21 грн. за період з 01.11.2013 р. по 01.06.2014 р.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Агроінвест" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24, ідентифікаційний код - 37354558), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 121 983 (сто двадцять одну тисячу дев'ятсот вісімдесят три) грн. 62 коп. - основного боргу, 8 849 (вісім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 62 коп. - пені, 10 531 (десять тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 49 коп. - інфляційних втрат, 1 875 (одну тисячу вісімсот сімдесят п'ять) грн. 21 коп. - 3% річних та 2 864 (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 78 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 29.10.2014 р.

Судді Бондарчук В.В. (головуюча)

Нечай О.В.

Івченко А.М.