Рішення № 41181570, 23.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18065/14

23.10.14

За позовом

Приватного підприємства "ТВІН"

До

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєльвєдєр"

Про

стягнення 14 441,95 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача не з’явився;

Від відповідача не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість по договору поставки №250 від 22.07.2011р., в сумі 14 441,95 грн., з яких: 10 756,77 грн. основний боргу, штраф - 3 227,02 грн. (2 689,19 грн. штраф на підставі п. 11.2.1 Договору + 537,83 грн. штраф на підставі п.п. 56,66 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення та ст. 271 ГК України), 303,55 грн. – пеня, 108,64 грн. – інфляційні втрати, 45,97 грн. – 3% річних.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8.

Відповідно до статті 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

На призначені судові засідання 25.09.2014р. та 23.10.2014р. представник відповідача не з’являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень, з яких слідує, що поштова кореспонденція з ухвалами суду про призначення судових засідань була вручена відповідачу 05.09.2014р. та 03.10.2014р.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2011 року між Позивачем (надалі – Постачальник) та Відповідачем (надалі – Покупець) було укладено договір поставки №250 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1. якого позивач зобов’язався поставити продукти харчування, зокрема, ковбасні та м’ясні вироби власного виробництва з необхідними супроводжувальними документами та передати товар у власність відповідача, а відповідач зобов’язався прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах укладеного Договору.

Асортимент та кількість товару вказується сторонами в заявках, які є невід’ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Приймання-передача товару здійснюється за участю повноважних представників з підписанням акту приймання-передачі та/або здійснення запису на товарно-транспортній накладній про прийняття товару (п. 4.1. Договору).

Ціна на товар є договірною і вказується в накладних (п. 6.1.)

Відповідно до п.п. 6.3, 6.4 Договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу на 5 (п’ять) календарних днів за готівковим, безготівковим чи змішаним розрахунком, який попередньо повинен бути погоджений з позивачем.

Відповідно до п. 9.1. Договору даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 30 грудня 2011 року, в будь-якому випадку є чинним до остаточного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Строк дії Договору може бути продовжений на один календарний рік, відраховуючи від терміну закінчення його дії, у випадку, коли жодна із сторін письмово не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому Договорі, але не пізніше, ніж за місяць до закінчення строку його дії (п. 9.2. Договору).

Судом встановлено, що Позивачем, за умовами Договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 21 074,02 грн., факт отримання вказаного товару підтверджується видатковими накладними та накладними повернення товару підписаними обома сторонами та скріпленими печатками сторін.

Відповідачем було проведено частковий розрахунок за отриманий товар в сумі 10 317,25 грн., залишок вартості поставленого товару на суму 10 756,77 грн. відповідачем оплачено не було.

Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 10 756,77 грн. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 10 756,77 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

За таких обставин, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню у сумі 10 756,77 грн.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних в сумі 45,97 грн. та 108,64 грн. - інфляційних втрат від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов’язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 45,97 грн. та інфляційних втрат в розмірі 108,64 грн.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення штрафу в розмірі 2 689,19 грн. - нарахований на підставі п. 11.2.1 Договору та штрафу в сумі 537,83 грн. нарахований на підставі п.п. 56,66 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення та на підставі ст. 271 ГК України, а також позивачем заявлена вимога про стягнення пені в розмірі 303,55 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 11.2. Договору сторони встановили, що у випадку невиконання Покупцем зобов’язань, передбачених п.п. 1.1., 6.3., 8.1. Договору (обов’язок Покупця прийняти та оплатити товар; відстрочка оплати товару; обов’язок здійснити розрахунок за поставлений товар, - відповідно) протягом трьох банківських днів з моменту їх настання, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику неустойку (штраф та пеню). Право Постачальника на неустойку виникає незалежно від наявності у нього збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням Покупцем своїх зобов’язань.

Згідно з п. 11.2.1. Договору розмір штрафу обчислюється у 25% від суми невиконаного або неналежно виконаного Покупцем зобов’язання.

Згідно з п. 11.2.2. Договору розмір пені обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного платежу за кожен день прострочення виконання Покупцем свого зобов’язання та становить подвійну облікову ставку Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Судом враховано, що пунктом 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, суд вказує, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 01.09.2014р було здійснено уточнений (детальний) розрахунок суми пені, зроблений відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням вимог статті 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, частини 2 ст. 343 ГК України; частини 6 статті 232 ГК України, з зазначенням періоду нарахування пені (“з” - “по”), сум та періодів часткового виконання боржником свого грошового зобов’язання, з врахуванням того, що пеня нараховується з моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов’язання (тобто шість місяців починають обчислюватись від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов’язання).

Відповідно до вищевказаного розрахунку сума пені становить 109,53 грн., саме в сумі 109,53 грн. суд задовольняє вимогу позивача про стягнення пені, відповідно до уточненого розрахунку, яка така, що відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України.

Одночасно, суд також задовольняє вимогу про стягнення штрафу в розмірі 2 689,19 грн., відповідно до п. 11.2.1 Договору.

Проте, вимога про стягнення штрафу в розмірі 537,83 грн. нарахованої позивачем на суму 10 756,77 грн. на підставі ст. 271 ГК України та п.п. 56,66 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення судом визнається необґрунтованою та безпідставною, оскільки фактично є подвійним стягненням штрафу за одне і те саме правопорушення, враховуючи, що судом вже задоволена вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 689,19 грн. нарахованої на суму 10 756,77 грн. на підставі умов укладеного між сторонами Договору (п. 11.2.1).

Отже, позов підлягає задоволенню судом частково, а саме 10 756,77 грн. – основний борг, 3% річних в сумі 45,97 грн., інфляційні втрати в розмірі 108,64 грн., пеня в розмірі 109,53 грн. та штраф в сумі 2 689,19 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєльвєдєр" (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8, ідентифікаційний код 37193930) на користь Приватного підприємства "ТВІН" (03124 м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А, ідентифікаційний код 21667352) заборгованість у розмірі 10 756 (десять тисяч сімсот п’ятдесят шість) грн. 77 коп., 3% річних в розмірі 45 (сорок п’ять) 97 коп., інфляційні втрати в розмірі 108 (сто вісім) грн. 64 коп., пеня в сумі 109 (сто дев’ять) грн. 53 коп. 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев’ять) грн. 77 коп. штраф, а також 1 734 (одну тисячу сімсот тридцять чотири) грн. 42 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.10.2014р.

Суддя І.І. Борисенко