Постанова № 41180877, 29.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 925/768/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014та на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 07.07.2014 у справі№925/768/14 господарського суду Черкаської областіза позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" доПриватного підприємства "Гірський Тікич" про розірвання договору купівлі - продажув судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Коломієць Ю.В., - відповідача Поцелуйко О.П.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.07.2014 у справі №925/768/14 (суддя Довгань К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 (судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Баранець О.М.), Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" (надалі позивач/скаржник) відмовлено у задоволенні позову до Приватного підприємства "Гірський Тікич" (надалі відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, а справу №925/768/14 передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "Здобуток", правонаступником якого є позивач, та відповідачем 06.12.2008.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що всупереч умов спірного договору купівлі-продажу, покупець (відповідач) не розрахувався в установлений договором строк, а саме: до 20.12.2008; на звернення позивача про розірвання спірного договору відповідач не реагує, що й змусило позивача звернутися із даним позовом про розірвання договору в порядку ст. 651 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, не погодилися із доводами позивача про наявність підстав для розірвання спірного договору. При цьому, суди виходили з того, що законність укладення спірного договору була предметом дослідження під час розгляду справи №09/5026/1604/2012 за позовом ТОВ "Агрофірма Корсунь" до ПП "Гірський Тікич" про визнання недійсним вказаного договору. Твердження позивача про неотримання коштів у якості оплати вартості майна, що було предметом спірного договору спростовуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордеру №739 від 10.12.2008, актом приймання-передачі майна від 05.01.2009, підписаного керівниками сторін та скріпленого печатками сторін, товарною накладною від 06.01.2009 про передачу цього майна, скріпленою печаткою ТОВ "Здобуток" та податковою накладною, в якій відображена вказана господарська операція. Відхиляючи клопотання позивача про призначення судової експертизи, місцевий господарський суд послався на те, що відсутня печатка ТОВ "Здобуток", що свідчить про відсутність матеріалів для проведення експертизи.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Згідно з приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду (ст. 36 ГПК України).

Так, роблячи висновок про сплату відповідачем грошових коштів за спірним договором купівлі-продажу від 06.12.2008, суди попередніх інстанцій послалися на ряд документів, які начебто підтверджують такий висновок, в тому числі й на податкові накладні. Водночас, в матеріалах справи міститься ксерокопія податкової накладної, не завірена належним чином, що не відповідає вимогам, що ставляться до письмових доказів (ст. 36 ГПК України).

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Вищенаведена норма передбачає, що експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу ст. 41 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає, і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Згідно з приписами п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Отже, при наявності суперечливих доказів щодо сплати/несплати/ відповідачем грошових коштів за договором купівлі-продажу від 06.12.2008, враховуючи неодноразові клопотання позивача про призначення судової експертизи щодо з'ясування питання підписання квитанції до прибуткового касового ордеру №739 від 10.12.2008 головним бухгалтером ТОВ "Здобуток", місцевий господарський суд мав можливість призначити у справі судову почеркознавчу експертизу (оскільки питання стосувалося саме ідентичності підпису головного бухгалтера ТОВ "Здобуток" на квитанції від 10.12.2008), а не мотивувати відмову від її призначення відсутністю печатки ТОВ "Здобуток" про ідентичність відтиску якої на вказаній квитанції питання сторонами у справі не ставилося (аналогічної правової позиції щодо необхідності проведення судової експертизи за наявності суперечності доказів та клопотань сторін щодо її проведення викладено в постанові Верховного Суду України у справі №36/286 від 07.06.2005, якою були скасовані судові рішення у вказаній справі у зв'язку з не призначенням судової експертизи).

Крім того, колегія суддів зазначає, що приймаючи в порядку ст. 35 ГПК України факти, встановлені у рішенні господарського суду Черкаської області від 22.07.2013 у справі №09/5026/1604/2012, як преюдиціальні для даної справи, а саме: критична оцінка, надана господарським судом Черкаської області поясненням посадових осіб ТОВ "Здобуток" Малиш М.В. (директор) та Поліщук М.А. (головний бухгалтер) і у зв'язку з цим, відхиляючи клопотання позивача про витребування від вказаних осіб, зокрема, від Поліщук М.А. пояснень по суті даної справи, суди попередніх інстанцій не врахували, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

До того ж, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 2 ГПК України підприємства та організації звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Касаційний суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав.

Проте, при вирішенні даного спору ні господарський суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, всупереч наведених норм, не дослідили існування на час звернення до суду із позовом про розірвання договору купівлі-продажу від 06.12.2008 порушення прав позивача вказаним договором, що було б можливим за дослідження та встановлення, яке саме майно було передано позивачу внаслідок приєднання до нього ТОВ "Здобуток", та чи співпадає це майно, з майном, яке є предметом договору купівлі-продажу від 06.12.2008.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати учать у господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, тощо.

Згідно з п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 84 ГПК України описова частина судового рішення має містити стислий виклад, зокрема, клопотань сторін та їх представників; мотивувальна частина судового рішення має містити доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання та докази сторін.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у справі двічі було подано клопотання про застосування строку позовної давності, яке залишилось нерозглянутим ані місцевим господарським судом, ані апеляційним господарським судом, що суперечить вказаній нормі.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 та рішення господарського суду Черкаської області від 07.07.2014 у справі №925/768/14 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере