Постанова № 41180822, 29.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 904/2993/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - Русанова В.В., Марченко Н.М.; відповідача - Чобанюк Т.М.; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від17.09.2014та на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської областівід03.07.2014у справі № 904/2993/14за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 66 176, 16 грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") про стягнення плати за користування вагонами та збір за зберігання вантажу в сумі 66 176, 16 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2014 порушено провадження у справі № 904/2993/14 за позовом ДП "Придніпровська залізниця" до ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 66 176, 16 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Євстигнеєва Н.М.) від 03.07.2014 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ДП "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 64 324, 92 грн., збір за зберігання вантажу у сумі 1 851, 24 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді Прудніков В.В., Величко Н.Л.) від 17.09.2014 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2014 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП "Придніпровська залізниця" відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" посилається на те, що акти загальної форми, складені ДП "Придніпровська залізниця" не є належним доказом у справі та не є такими, що підтверджують вину відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення, оскільки вони складені з порушенням вимог законодавства: з боку ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" частина актів підписані неуповноваженими особами; затримка вагонів почалась пізніше ніж було затримано спірні вагони на станціях підходу.

При цьому, скаржник посилається на те, що у даному випадку судами попередніх інстанцій порушено норму матеріального права, а саме п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами.

Окрім того, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вказує на неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст. 119 Статуту залізниць та п. 9 Правил користування вагонами та контейнерами.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено на 29.10.2014.

На адресу суду 27.10.2014 від ДП "Придніпровська залізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство вказує на те, що воно мало достатньо фактичних та правових підстав для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Позиція незгоди відповідача з нарахованою сумою є такою, що не має під собою підґрунтя, а доводи викладені в касаційній скарзі є формальними та безпідставними.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ДП "Придніпровська залізниця" (залізниця) і ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (найменування змінено на ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") 06.11.2008 укладено договір №ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч, на умовах якого експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику (відповідачу), що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 метрів від стрілки примикання (п. 1 договору).

Згідно з п. 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації та місцевої Інструкції по обслуговуванню під'їзної колії.

Відповідно до п. 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власної колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п.11 договору).

Пунктом 16 договору передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезення вантажів та збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами зберігання вантажів на підставі ст. 62 Статуту залізниць України по передплаті через ЄТех ПД з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

За відповідними накладними ДП "Придніпровська залізниця" прийняло порожні вагони до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", станцією та залізницею призначення в яких зазначена ст.Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

За наказом № 607 від 03.11.2013 о 16 год. 10 хв. вагони були затримані на ст. Мусіївка Придніпровської залізниці через неможливість приймання їх ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на останній у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

За наведеним фактом станцією затримки Мусіївка Придніпровської залізниці складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 22 від 03.11.2013, акт загальної форми ГУ-23 № 24 від 03.11.2013.

На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника.

За наказом № 619 від 06.11.2013 були затримані вагони на ст. Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці через неможливість приймання їх ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на останній у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

За наведеним фактом станцією затримки Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 88 від 06.11.2013 та акт загальної форми ГУ-23 № 168 від 06.11.2013.

На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці представниками сторін складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ДП "Придніпровська залізниця" до ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у сумі 64 324, 92 грн. та збору за зберігання вантажу у сумі 1 851, 24 грн. за весь час затримки вагонів на станціях Мусіївка та Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

У ст. 42 Статуту закріплено, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами (ст. 119 Статуту).

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що перевезення власних вагонів у завантаженому і порожньому стані у всіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з правилами оформлення перевізних документів.

Порожні власні приватні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус вантажу, який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

У п. 3 Правил користування вагонами передбачено, що облік часу користування вагонами та нарахування відповідної плати провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (з подальшими змінами), передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

У п. 5.10 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 № 04-5/6-1 зазначено, що затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення…" не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані ДП "Придніпровська залізниця" акти загальної форми ГУ-23 відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами.

При цьому господарськими судами обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо підписання вказаних актів неповноважними особами з його боку, оскільки наведені акти форми ГУ-23 складені для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і в силу положень Правил складання актів могли бути складені за участі не менше двох осіб, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта.

Окрім того, господарськими судами встановлено, що зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних, вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо. Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України від 30.08.2005 року №5076, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції і тільки при відкритому вхідному світлофорі.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання.

З врахуванням викладеного суди попередніх інстанцій відхилили доводи ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" щодо наявної можливості позивача доставити спірні вагони на станцію призначення внаслідок наявних деяких вільних колій, вільних проміжків часу на деяких з них, оскільки ним не було надано доказів вчинення відповідних дій щодо прийняття та вивезення вантажу, що надійшов на його адресу.

З огляду на те, що, як встановлено господарськими судами, затримка вагонів на станції призначення виникла з причин, які залежали від ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", то суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову про стягнення з товариства плати за користування вагонами у сумі 64 324, 92 грн. та збору за зберігання вантажу у сумі 1 851, 24 грн. за весь час затримки вагонів на станціях Мусіївка та Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішень суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.09.2014 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2014 у справі № 904/2993/14 - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.