Постанова № 41180800, 29.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 910/8746/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаОСОБА_4;від відповідача Серебряков М.М.;від третьої особине з'явились;від прокуратуриЯговдік С.М.;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника Військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону Українина рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі № 910/8746/13у справі№ 910/8746/13 Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доПриватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МК - Партнер"простягнення боргу 325108,90 грнза участюГенеральної прокуратури України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури "Діпрозв'язок" (надалі - ПрАТ "УІіРіІКІ "Діпрозв'язок", відповідач) заборгованості в сумі 307707,77 грн.

До прийняття рішення у справі позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 325108, 90 грн, з яких: 242792,40 грн основного боргу, 19825,83 грн пені за період з 11.06.2010 року по 10.12.2010 року, 28257,04 грн 3% річних за період з 15.06.2010 року по 30.04.2014 року та 34233,73 грн інфляційних нарахувань за період з 01.07.2010 року по 30.04.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 858 від 03.04.2009 року щодо оплати виконаних робіт, та правом позивача, як особи, до якої згідно договору відступлення права вимоги № 1-0817/1 від 17.08.2012 року перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язанні, вимагати від відповідача сплати боргу за договором підряду.

ПрАТ "УІіРіІКІ "Діпрозв'язок" позов не визнало, посилаючись на те, що лист б/н від 22.08.2012 року про погодження укладення договору відступлення права вимоги № 1-0817/1 від 17.08.2012 року голова правління Ісаєв І.О. не підписував, а тому за відсутності згоди боржника у первісного кредитора були відсутні підстави для уступки іншій особі вимог за договором підряду.

При розгляді справи в суді першої інстанції Заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері О.Курач вступив у справу, пояснив, що за заявою потерпілого (відповідача у справі) про вчинене кримінальне правопорушення службовими особами ПрАТ "УІіРіІКІ "Діпрозв'язок" здійснюється досудове розслідування, про що внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року (судді: Гумега О.В., Ващенко Т.М., Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року (судді: Скрипка І.М., Гончаров С.А., Самсін Р.І.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 242792,40 грн основного боргу, 34233,73 грн інфляційних нарахувань, 28257,04 грн 3 % річних, в стягненні пені в сумі 19825,83 грн відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, Заступник Військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм ст.ст. 203, 207, 215, 516 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст.ст. 35, 79, 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просив скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 1-0817/1 від 17.08.2012 року, у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором підряду відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду до закінчення будівельно-технічної експертизи, яка була призначена постановою старшого слідчого управління ГУМВС України в м. Києві Шума В.В. у кримінальному провадженні № 4214110350000036.

З врахуванням того, що згідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін з таких підстав.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 03.04.2009 року ВАТ "УІіРіІКІ "Діпрозв'язок" (далі - замовник), яке в подальшому було перейменовано на ПрАТ "УІіРіІКІ "Діпрозв'язок", та ТОВ "МК-Партнер" (далі - виконавець) уклали договір підряду № 858 (далі - договір підряду), за яким виконавець за завданням замовника зобов'язався виконати ремонтні роботи на 1-му поверсі за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити протягом 5 банківських днів після підписання акту форми КБ-2в, КБ-3 у відповідності з ДБН Д 1.1-1-2000 про приймання робіт.

Згідно п. 3.1 договору підряду за виконану роботу замовник зобов'язувався перерахувати виконавцю згідно з протоколом про договірну динамічну ціну (додаток № 2) кошти в сумі 56452,80 грн.

12.10.2009 року у зв'язку зі збільшенням обсягів робіт сторони уклали додаткову угоду до договору підряду про внесення доповнення до розділу 3 "вартість робіт", виклали п. 3.1 в такій редакції : "п. 3.1. Додаткові роботи складають 202327,00 грн, ПДВ 20% 40465,40 грн, разом 242792,40 грн. Загальна сума договору складає 249371,00 грн, ПДВ 20% 49 874, 20 грн., разом 299245,20 грн".

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 853, ч. 1 ст. 854 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Суди з'ясували, що на виконання договору підряду виконавець виконав роботи на суму 242792,40 грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень актом приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (форми КБ-3) за травень 2010 року. Відповідач виконані роботи оплатив частково, що й стало причиною виникнення спору у даній справі.

Також суди встановили, що 17.08.2012 року між ТОВ "МК-Партнер" (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_4 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 1-0817/1, за умовами якого позивач набув права вимоги за договором підряду.

20.08.2012 року відповідач у листі, який підписаний головою правління ВАТ "УІіРіІКІ "Діпрозв'язок" Ісаєвим І.О. та скріплений печаткою юридичної особи, повідомив третю особу, що не заперечує проти заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні шляхом укладення договору відступлення права вимоги.

Суди з'ясували, що в іншій справі № 910/15086/13 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги у зв'язку з укладенням без згоди боржника, Господарський суд міста Києва ухвалив рішення від 12.12.2013 року, яке було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2014 року, про відмову у задоволенні позову за недоведеністю обставин ненадання боржником згоди на заміну кредитора у зобов'язанні. У справі № 910/15086/13 суд дійшов висновку, що на момент складення листа № 08/2012 від 22.08.2012 року головою правління ВАТ "УІіРіІКІ "Діпрозв'язок" був Ісаєв І.О., який відповідальний за надсилання цього листа та проставляння на ньому факсимільного підпису та печатки підприємства. Боржник не надав докази щодо встановлення заборони на підприємстві на використання факсимільного підпису для внутрішніх документів, а згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що невиконання замовником умов договору підряду щодо повної та своєчасної оплати виконаних виконавцем й прийнятих замовником в установленому порядку робіт є порушенням зобов'язання згідно ст. 610, ч. 1 ст. 837 ЦК України та підставою для стягнення на користь позивача, який згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України на підставі договору відступлення права вимоги правомірно набув право вимоги, з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до вимог ст. 625 ЦК України. У стягненні пені в сумі 19825,83 грн суд відмовив, оскільки договором підряду не встановлена відповідальність відповідача у вигляді сплати пені за прострочення оплати виконаних робіт

Вищий господарський суд України вважає, що такий висновок суду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності у позивача права вимагати виконання зобов'язання за договором підряду та порушення судами норми ст. ст. 207, 516 ЦК України, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки суди обґрунтовано та правильно виходили з того, що в даному випадку обставини надання згоди боржником на укладення договору відступлення права вимоги та дійсності цього договору вже були предметом дослідження при розгляді іншої справи № 910/15086/13 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, і згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України встановлені рішенням суду у справі № 910/15086/13 обставини щодо відсутності підстав для визнання цього договору недійсним не доводяться знову при вирішенні спору у цій справі.

Що стосується тверджень прокурора про порушення судами ст. 79 ГПК України, суд касаційної інстанції також відхиляє, оскільки згідно цієї норми здійснення досудового розслідування за заявою потерпілого (відповідача у справі) про вчинене кримінальне правопорушення службовими особами ПрАТ "УІіРіІКІ "Діпрозв'язок" не є підставою для зупинення провадження у справі. Господарський суд має право зупинити розгляд справи лише до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається судом. Вищий господарський суд України зауважує, що вирок суду або інші належні та допустимі докази, які б спростовували виконання робіт, що були визначені у підписаному в двосторонньому порядку акті приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за травень 2010 року, ні відповідач, ні прокурор в судах попередніх інстанцій не надали. Сам факт проведення досудового розслідування не звільняє сторону від виконання зобов'язання у господарському спорі. Обставини, що встановлені при проведенні досудового розслідування, до ухвалення вироку у кримінальній справі для господарського суду не є обов'язковими і підлягають доказуванню в загальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України не встановив порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного судового рішення у справі.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника Військового прокурора Київського гарнізону Центрального регіону України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі № 910/8746/13 - без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2014 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року у справі № 910/8746/13.

Головуючий суддя Остапенко М.І.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.