Рішення № 41180644, 27.10.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2014 р.Справа № 922/3596/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 95 969 414,44 грн. за участю представників:

позивача - Єфременко О.О., довіреність № 14-88 від 18 квітня 2014 року;

відповідача - Ващенко Т.Д., довіреність № 38-4055/391 від 27 жовтня 2010 року.

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", про стягнення суми основного боргу у розмірі 58 984 115,77 грн., пені у розмірі 21 391 895,43 грн., інфляційних витрат у розмірі 10 853 744,91 грн. та 3% річних у розмірі 4 739 658,33 грн., а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем договору № 13/2990-ТЕ-32 купівлі-продаж природного газу від 28 грудня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2014 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3598/14 та призначено її до розгляду на 22 вересня 2014 року.

22 вересня 2014 року судом було долучено до матеріалів справи надані представником відповідача документи: відзив на позовну заяву (вх. № 32908 від 22 вересня 2014 року) в якому відповідач позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення основного боргу з січня по грудень 2013 року за договором № 13/2990-ТЕ-32 від 28 грудня 2012 року в сумі 58 984 115,77 грн. визнав та клопотання (з додатками) про зменшення штрафних санкцій на 86,4% за яким відповідач просив суд стягнути пеню в розмірі 2 909 297,78 грн. Своє клопотання відповідач обґрунтовує тяжким фінансовим становищем підприємства, викликаним зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На підтвердження даних обставин представник відповідача надав: довідку про заборгованість за спожиту теплову енергію; довідку про кількість теплової енергії, відпущеної КП "Харківські теплові мережі" споживачам за 2013 рік; довідку про заборгованість державного бюджету на покриття збитків з різниці в тарифах; інформацію щодо Моніторингу виконання Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" на 01 вересня 2014 року по КП "Харківські теплові мережі"; копію балансу (арк. спр. 91-99).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2014 року розгляд даної справи відкладено на 20 жовтня 2014 року.

В засіданні суду 20 жовтня 2014 року по розгляду даної справи судом оголошено перерву до 27 жовтня 2014 року.

27 жовтня 2014 року розгляд справи було продовжено.

В судовому засіданні 27 жовтня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд долучити до матеріалів справи довідку Державного казначейства про зарахування судового збору до державного бюджету, яку судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 37493 від 27 жовтня 2014 року.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення основного боргу у розмірі 58 984 115,77 грн., 3% річних у розмірі 4 739 658,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 10 853 744,921 грн. та 2 909 297,78 грн. пені.

В судовому засіданні 27 жовтня 2014 року учасники судового процесу не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 грудня 2012 року позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір № 13/2990-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти цей природний газ (надалі газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно п. 2.1 договору № 13/2990-ТЕ-32 від 28 грудня 2012 року купівлі-продажу природного газу, продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 682 950 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до п. 3.1 договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу право власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Згідно п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скраплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скраплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано в період з січня 2013 року по листопад 2013 року природний газ на суму 663 670 358,89 грн. Даний факт підтверджують: акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2013 року на суму 44 248,34 грн., акт приймання-передачі від 31 січня 2013 року з урахуванням коригуючого акту приймання передачі природного газу від 22 січня 2014 року на суму 134 974 807,11 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2013 року на суму 32 431,50 грн., акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2013 року на суму 24 626,05 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2013 року з урахуванням коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 22 січня 2014 року на суму 110 597 793,74 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2013 року на суму 42 975,81 грн.; акт приймання передачі природного газу від 31 березня 2013 року на суму 33 308,68 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2013 року з урахуванням коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 22 січня 2014 року на суму 123 196 052,53 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 березня 2013 року на суму 24 569,76 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2013 року на суму 2 024,03 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2013 року з урахуванням коригуючого акту приймання-передач природного газу від 22 січня 2014 року на суму 49 586 177,79 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2013 року на суму 23 352,21 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 травня 2013 року з урахуванням коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 22 січня 2014 року на суму 16 143 032,99 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2013 року з урахуванням коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 22 січня 2014 року на суму 9 032 355,40 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 липня 2013 року з урахуванням коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 22 січня 2014 року на суму 16 594 776,38 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 серпня 2013 року на суму 12 712 352,96 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 30 вересня 2013 року на суму 21 495 599,00 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2013 року на суму 6 849,74 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2013 року на суму 565,57 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2013 року на суму 81 471 191,32 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 24 січня 2014 року на суму 87 601 863,34 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 24 січня 2014 року на суму 17 502,70 грн.; акт приймання-передачі природного газу від 24 січня 2014 року на суму 11 901,94 грн. (арк. спр. 30-59).

Згідно п. 6.1 договору, сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місцем поставки газу.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що вказана сума боргу визнається відповідачем, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 58 984 115,77 грн. (за листопад 2013 р.) є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 10 853 744,91 грн. інфляційних втрат та 4 739 658,33 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 739 658,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10 853 744,91 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 21 391 895,43 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пуні за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 21 391 895,43 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

З наданих до суду доказів вбачається, що першочерговим завданням та ціллю Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів. Діючі тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах відповідачу не виплачується. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту енергію щомісячно складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. В 2013 році 86,4% від загального обсягу виробленої теплової енергії споживалася населенням. Тарифи для населення, що діяли до 01 липня 2014 року, на 30% не покривають собівартості виробництва теплової енергії. Станом на 01 вересня 2014 року загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1 036,9 мл. грн., у тому числі заборгованість населення 658,1 млн. грн., бюджетних установ 278,9 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 84,8 млн. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 15,0 млн. грн. Крім того, причиною важкого фінансового стану підприємства є невиконання державою зобов'язань по перерахуванню субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Станом на 01 липня 2014 року сума заборгованості державного бюджету на покриття збитків, викликаних невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам підприємства становить 1 018,2 мл. грн.

Також слід зазначити, що Законом України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне виконання плати за житлово-комунальні послуги" № 486/96 від 13 листопада 1996 року до 01 січня 2011 року було заборонено нараховувати та стягувати з громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01 січня 2011 року заборона на нарахування й стягнення пені знята, але й дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення. Законом України "Пор реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію" дозволяє реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги строком до 5 років. Станом на 01 вересня 2014 року сума реструктуризованої заборгованості складає 88,8 млн.грн.

Водночас, важкий фінансовий стан підприємства підтверджується балансом підприємства на 30 червня 2014 року, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків станом на 30 червня 2014 року становить 704,1 млн.грн.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормами права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу. пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 ГК України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін , які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 86,4%, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 909 297,78 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно приписів п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу. пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 58 984 115,77 грн. основного боргу, 2 909 297,78 грн. пені, 10 853 744,91 грн. інфляційних втрат, 4 739 658,33 грн. 3% річних та 73 080,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 03.11.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3596/14