Рішення № 41180563, 28.10.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 рокуСправа № 912/2625/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Трансфер";

до відповідача 1: Головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради;

до відповідача 2: Кіровоградської міської ради;

про стягнення 9570,00 грн,

представники сторін:

від позивача - Рєзнік Т.М., довіреність № 32/359 від 05.08.14;

від відповідача 1 - Шершнюк А.А., довіреність № 2232/01-01-06 від 15.10.14;

від відповідача 2 - Бардиш Є.М., довіреність № 823-мр/з від 05.05.14.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Трансфер" (далі - позивач, ТОВ ВП "Трансфер") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області (далі - господарський суд) з позовною заявою від 07.08.2014 про стягнення з Головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (далі - відповідач 1, Головне управління житлово-комунального господарства) суми 9570,00 грн інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області № 13/265 від 12.12.2002.

Ухвалою господарського суду від 08.08.2014 позовну заяву прийнято та порушено провадження в справі, яку призначено до розгляду в засіданні на 16.09.2014; від сторін витребувано необхідні для розгляду справи документи; ухвала надіслана сторонам.

Ухвалою господарського суду від 16.09.14 до участі в справі залучено Кіровоградську міську раду як іншого відповідача.

Головне управління житлово-комунального господарства подав відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги відхилив повністю, а також подав клопотання про застосування строку позовної давності.

Кіровоградська міська рада надала відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги відхилила у повному обсязі.

У засіданні оголошувалася перерва з 16.10.14 до 28.10.14.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, господарський суд дійшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступні обставини справи та приписи законодавства.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 02.12.2002 у справі №13/265 за позовом ТОВ ВП "Трансфер" до Головного управління житлово-комунального господарства про стягнення 46893 гривень боргу та збитків за договором підряду № 9/15 від 05.02.2001 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 46210 грн боргу, 683 грн 3% річних, 469 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення у справі №13/265, яке набрало законної сили, господарським судом 12.12.2002 видано наказ.

Зазначеним рішенням господарського суду встановлено обставини, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що передбачено нормою ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, вищезазначеним рішенням встановлено наступні обставини:

Відповідно до умов договору підряду №9/15 від 05.02.2001 ТОВ ВП "Трансфер" (підрядчик) виконало за замовленням Головного управління житлово-комунального господарства (замовник) із його матеріалів роботи по ремонту покрівлі житлового будинку №11 у провулку Ковалівському в м. Кіровограді на суму 46210 грн. Факт виконання робіт підтверджується актом №1 приймання підрядних робіт за червень 2001 (форма КБ-2а), підписаним представниками та скріпленим печатками обох сторін без зауважень.

Відносини між сторонами слід розцінювати як відносини підряду при проведенні ремонтних робіт - на підставі ст.ст. 332, 334, 336, 342 ЦК УРСР. Сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору і спору в цій частині немає.

Згідно з ст. 332 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час укладення договору підряду та прийняття рішення господарським судом), за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника із його чи своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як передбачено розділом 5 договору, розрахунок за виконані роботи замовник повинен був здійснити після підписання акта здачі протягом 10 днів шляхом безготівкового перерахування коштів.

У порушення договірних зобов'язань, замовник розрахунки за договором підряду №9/15 від 05.02.2001 не провів, тому позовні вимоги щодо стягнення 46210 грн заборгованості визнано обгрунтованими.

Пунктом 11.1 договору встановлена відповідальність за порушення умов даного договору у вигляді відшкодування винною стороною спричинених збитків в порядку, передбаченому чинним законодавством.

В даному випадку позивач просить стягнути з відповідача на його користь 683 грн як пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань на підставі ст. 214 Цивільного кодексу УРСР у розмірі 3% річних за 6 місяців.

У відповідності до ст. 214 Цивільного кодексу УРСР, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних із простроченої суми.

Заявлені вимоги розцінені як 3% річних з простроченої суми (за 6 місячний період) і які підлягають стягненню на користь позивача.

У даній справі № 912/2625/14 предметом спору є сума 8273,69 грн інфляційних втрат та сума 1297,00 грн трьох процентів річних, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області № 13/265 від 12.12.2002.

Позовні вимоги грунтуються на тому, що наказ господарського суду від 12.12.2002 у справі № 13/265 перебував на виконанні у Ленінському відділі ДВС.

22.08.2011 Ленінський відділ ДВС виконав наказ № 13/265, стягнувши з Головного управління житлово-комунального господарства залишок боргу в сумі 4540,05 грн.

Факт надходження 22.08.2011 на рахунок ТОВ ВП "Трансфер" суми 4540,05 грн боргу Головного управління житлово-комунального господарства за наказом господарського суду № 13/265 від 12.12.2002 засвідчено банківською випискою з особового рахунку ТОВ ВП "Трансфер", ця сума була перерахована Ленінським ВДВС Кіровоградського МУЮ.

Інфляційні втрати та 3 % річних позивачем обраховано на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, інфляційні втрати від суми 4540,00 грн боргу позивачем обчислено за період з січня 2003 року по червень 2011 року включно.

Три проценти річних позивачем обраховано за період з 12.12.2002 по 21.06.2011, у тому числі 19 днів 2002 року, 8 років по 365 днів (2003 - 2010 рр.) та 172 дні у 2011 році.

Головне управління житлово-комунального господарства подало клопотання про застосування строку позовної давності тривалістю в три роки, встановленої ст. 257 ЦК України.

У відзиві на позовну заяву Головне управління житлово-комунального господарства позовні вимоги відхилило, посилаючись на те, що:

сплив строк позовної давності у 3 роки, у межах якого позивач міг звернутися з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних;

право на пред'явлення вимоги у позивача виникло з дати набрання законної сили наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2002 № 13/265, а саме з 02.12.2002;

у позивача відсутні правові підстави звертатися з вимогою про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, це слід було зробити в межах трирічного строку, а саме, наказ Господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2002 № 13/265 набрав законної сили 02.12.2002, відповідно з вимогою про стягнення грошових коштів слід було б звернутись до суду включно до 02.12.2005.

У ході розгляду спору необхідно виходити з того, що згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За приписами ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з нормами частин 3 і 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У даному випадку позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат обраховані по червень 2011р., а три проценти річних - по 21.06.2011, а позов подано до господарського суду 08.08.2014, тобто після спливу загальної позовної давності тривалістю в три роки.

На підставі заяви відповідача 1, зробленою до винесення рішення, господарським судом застосовується у спорі позовна давність тривалістю в три роки.

У зв'язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем 1 у спорі, у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати на судовий збір покладаються на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

У засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 03.11.14

Суддя О.А. Змеул