Рішення № 41180259, 13.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16726/14 13.10.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про виселення та повернення нежитлового приміщення

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Христофович Т.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (далі - Позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про виселення та повернення приміщення, переданого останній на підставі Договору суборенди нежитлових приміщень № 03/01/11 від 30.01.2011, в зв'язку з закінченням строку дії зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 суддею Сташківим Р.Б. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 08.09.2014.

Відзиву на позов Відповідач не подав. У судові засідання представники Відповідача не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи. А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються на Відповідача.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2011 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір суборенди нежитлових приміщень № 03/01/11 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Позивач зобов'язався передати, а Відповідач - прийняти в тимчасове оплачуване користування (суборенду) нежитлове приміщення площею 18.1 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 12 (далі - Приміщення), яке передане в користування Позивачеві на підставі Договору оренди від 17.04.2009, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Президент Готель» та Позивачем.

На підставі п. 2.1. Договору, 27.01.2011 між сторонами підписано акт прийому-передачі Приміщення.

Відповідно до п. 3.1 Договору, строк дії Договору - до 31.12.2011. Пунктом 3.2 Договору передбачено продовження дії Договору за умови укладення сторонами відповідної додаткової угоди або договору у новій редакції.

28.12.2011 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою строк дії Договору продовжено до 30.05.2012.

22.05.2012 сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, якою строк дії Договору продовжено до 31.06.2013.

25.06.2013 сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Договору, якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2013.

Згідно з положеннями п. 4.2.1 Договору, Відповідач має право користуватися приміщенням протягом строку оренди.

Пунктом 11.3 Договору встановлено, що Договір припиняється по закінченню строку його дії. Відповідно до п.п. 7.1 - 7.3 Договору, Відповідач зобов'язаний звільнити приміщення протягом одного дня з дати припинення Договору. Якщо Відповідач не звільнив приміщення протягом одного дня з дати припинення Договору, Позивач має право самостійно звільнити приміщення від майна Відповідача без відшкодування шкоди, яка може бути нанесена цьому майну і без зобов'язань по зберіганню цього майна. Факт повернення приміщення оформлюється відповідним актом, який укладається сторонами.

В зв'язку з закінченням 31.12.2013 строку дії Договору, Позивач звернувся до Відповідача з вимогою (вих. № 264/03 від 08.07.2014 року) про звільнення Приміщення до 25.07.2014. Однак зазначену вимогу Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного Позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.

Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії Додаткової угоди №3 від 25.06.2013 до Договору, сплинув 31.12.2013. У подальшому додаткові угоди щодо продовження строку дії Договору сторонами не укладалися.

24.06.2014 суддею господарського суду м. Києва, Ярмак О.М., за результатами розгляду справи № 910/7372/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія "Квадр» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 270725,69 грн., винесено рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається з тексту зазначеного вище рішення, судом встановлено факт неналежного виконання Відповідачем зобов'язань з внесення плати за користування приміщенням, та факт припинення договірних відносин Позивача та Відповідача за Договором у зв'язку із закінченням терміну його дії.

Рішення господарського суду м. Києва у справі № 910/7372/14 від 24.06.2014 сторонами не оскаржене та набрало законної сили 05.07.2014.

У відповідності до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 24.06.2014 у справі № 910/7372/14, не доводяться знову при вирішенні даного спору.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відтак, враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача про виселення Відповідача та повернення орендованого Приміщення є законними і обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не спростував обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, та вважає за належне задовольнити їх у повному обсязі.

На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати на сплату судового збору покладаються на Відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з орендованого нежитлового приміщення, загальною площею 18.1 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Видати наказ.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) передати за актом прийому-передачі орендоване нежитлове приміщення, загальною площею 18.1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (01203, м. Київ, вул. Госпітальна, 12; ідентифікаційний код 35929323). Видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Квадр» (01203, м. Київ, вул.Госпітальна, 12; ідентифікаційний код 35929323) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2014

Суддя Сташків Р.Б.