Рішення № 41180080, 03.11.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 28 » жовтня 2014 року Справа №927/1435/14

За ПОЗОВОМ: Прилуцького міжрайонного прокурора Чернігівської області

вул. 1 Травня, 50-а, м. Прилуки, 17500

в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14000

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ"

вул. Незалежності, 2, смт. Мала Дівиця, Прилуцький район, Чернігівська область,

17523

Про відшкодування збитків 39297,98 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Шульга В.М. - старший державний інспектор, довіреність №11-08/2840 від 27.10.2014;

Від Відповідача: Опанасенко В.В. - представник довіреність №16/12 від 16.12.2013;

У судовому засіданні прийняла участь прокурор прокуратури м. Чернігова Дементьєва М.М., службове посвідчення №029829 від 20.10.2014.

СУТЬ СПОРУ:

Прилуцьким міжрайонним прокурором Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, в розмірі 39297,98 грн.

До початку судового засідання 25.09.2014 від Прокурора надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача, Прилуцької міської ради Чернігівської області.

Ухвалою суду від 25.09.2014 дане клопотання Прокурора залишено без задоволення.

Прокурор та представник Позивача підтримали позовні вимоги.

Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, у якому Відповідач заперечує позовні вимоги в повному обсязі, оскільки ним своєчасно та в повному обсязі було здійснено всі необхідні заходи для отримання дозволу на викиди.

До початку судового засідання 14.10.2014 на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2014 Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації надав письмове пояснення з доданням відповідних доказів.

Також до початку судового засідання 14.10.2014 на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2014 з Центр надання адміністративних послуг Чернігівської міської ради надійшло письмове пояснення з доданням відповідних доказів.

У судовому засіданні 14.10.2014 Прокурор надала витребуване ухвалою суду від 25.09.2014 письмове обґрунтування одночасного стягнення суми збитків до державного бюджету та бюджету м. Прилуки із зазначенням, що у дохід спеціального фонду місцевого бюджету м. Прилуки підлягає стягненню 27508,59 грн., а у дохід спеціального фонду Державного бюджету України - 11789,39 грн.

У судовому засіданні 14.10.2014 представник Позивача надала письмові пояснення по справі.

Суд долучив вищевказані документи та пояснення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.10.2014 представники Позивача та Відповідача надали письмові пояснення по справі, які суд долучив до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення Прокурора, представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.03.2003, номер запису 10511200000000081.

23-29 жовтня 2013 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Макаровим М.К., Пташник А.Г. за участю директора ТОВ "АгроКІМ" Пащенко В.П., інженера з охорони праці ТОВ "АгроКІМ" Плющ О.В., на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 18.10.2013 №1126 та відповідного направлення проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ", за результатами якої складено відповідний акт перевірки №448/05.

У даному акті, зокрема, зазначено, що в ході перевірки виявлені джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Підприємством заключені договори з ПП "Науково-виробничою фірмою "Сотис" (м. Чернігів, пров. Старобілоуський, 4-а) на проведення робіт щодо інвентаризації джерел викидів та розробки документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 03 вересня 2013 року №59-13 та №60-13. Дозвіл на викид забруднюючих речовин відсутній.

В графі "Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)" вказано, що в ході перевірки виявлені джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Дозвіл на викид забруднюючих речовин відсутній.

Копію акту перевірки отримав директор ТОВ "АгроКІМ" Пащенко В.П. 29.10.2013.

За результатами перевірки внесено припис №448/05 від 23-29 жовтня 2013 року, в якому, зокрема, приписано ТОВ "АгроКІМ" отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в Державному управлінні з охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області в термін до 01.02.2014.

Припис отримав директор ТОВ "АгроКІМ" Пащенко В.П. 29.10.2013.

Крім того, складено протокол про адміністративне правопорушення №001671 від 23.10.2013, екземпляр якого отримав Плющ О.В. 23.10.2013.

Постановою про накладення стягнення №607/05, що винесена Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області 24.10.2013, Плющ О.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.78 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Копію постанови отримав Плющ О.В. 24.10.2013.

26 лютого 2014 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Макаровим М.К., Пташником А.Г. за участю директора ТОВ "АгроКІМ" Пащенко В.П., інженера з охорони праці ТОВ "АгроКІМ" Плющ О.В., на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 19.02.2014 №214 та відповідного направлення №214 проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ", за результатами якої складено відповідний акт перевірки №89/05.

У даному акті, зокрема, зазначено таке.

Проводилась перевірка виконання вимог припису акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №448/05 від 23-29 жовтня 2013 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ" отримано дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Інвентаризація джерел викидів та розробка документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами проведена ПП "Науково-виробничою фірмою "Сотис" м.Чернігів.

Представлено дозвіл №7424155900-11 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Термін дії дозволу з 05 лютого 2014 року до 05 лютого 2024 року. Джерелом викиду є зерносушильний комплекс, що знаходиться в смт. Мала Дівиця Прилуцького району. Дозвіл №7410700000-95 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Термін дії дозволу з 05 лютого 2014 року до 05 лютого 2024 року. Джерелом викиду є Прилуцький комплекс збереження та переробки зерна, що знаходиться за адресою: м. Прилуки, вул. Дружби народів, 46.

В акті помилково зазначено з 05 лютого 2013 року.

За результатами перевірки внесено припис №89/05 від 26 лютого 2014 року, в якому приписано ТОВ "АгроКІМ" надати до Держекоінспекції у Чернігівській області довідку про обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по кожній речовині окремо за період з 23.10.2013 по 05.02.2014. в термін до 15.03.2014.

Припис отримав директор ТОВ "АгроКІМ" Пащенко В.П. 26.02.2014.

В матеріалах справи міститься копія довідки ТОВ "АгроКІМ" вих. №01-06.11-16 від 23.04.2014 про обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 23.10.2013 по 05.02.2014.

Як вбачається із розрахунку розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроКІМ", м. Прилуки Чернігівської області за період з 23.10.2013 року по 05.02.2014 року, загальна сума збитків становить 39297,98 грн.

Розрахунок виконано 29.04.2014 на підставі:

- „Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064;

- актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "АгроКІМ" № 448/05 від 23-29.10.2013 та №89/05 від 26.02.2014;

- довідки № 01-06.11-16 від 23.04.2014 ТОВ "АгроКІМ" про обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферну повітря за період з 23.10.2013 по 05.02.2014;

- Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 №5515-IV.

Позивачем на адресу Відповідача направлялась претензія №09-03/1303 від 05.05.2014 із вимогою відшкодувати збитки в сумі 39297,98 грн., заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу ТОВ "АгроКІМ" за період з 23.10.2013 по 05.02.2014. Додатком до претензії є вищевказаний розрахунок суми збитків.

Проте Відповідачем вказана сума збитків відшкодована не була.

З урахуванням викладеного, Прокурор просить стягнути з Відповідача 39297,98 грн. завданих збитків.

Досліджуючи позовні вимоги та заперечення на них Відповідача суд відмічає наступне.

Згідно з ч.1 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно з абз.5 ч.1 ст.33 Закону України „Про охорону атмосферного повітря":

«Особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону - несуть відповідальність згідно з законом.»

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України:

„1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини."

Відповідно до п.5 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України за N02-5/215 від 01.04.94р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»:

«Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 ЦК України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.»

Згідно ч.1 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за N6 від 27.03.92р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»:

«Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.»

Відповідно до ч.ч.3,4 п.2 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України за N02-5/215 від 01.04.94р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»:

«Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.»

Згідно з п.6 даного Роз`яснення:

«Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України. Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.»

Відповідно до п.1.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.06.2001 (з наступними змінами):

«Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника, отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.»

Таким чином, для правильного вирішення даного спору про стягнення позадоговірної матеріальної шкоди має бути встановлена наявність 4 складових елементів відповідальності за завдану шкоду:

1. Неправомірні дії особи.

2. Завдання шкоди та її розмір.

3. Безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

4. Вина завдавача шкоди.

При цьому, доводити в даному випадку факт наявності неправомірних дій Відповідача, завдання ним шкоди та її розмір і безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями Відповідача і самою шкодою має Позивач, а відсутність вини у його діях, що завдали шкоду, в разі доведеності перших трьох складових, - Відповідач.

З приводу факту доведеності Прокурором та Позивачем факт неправомірних дій Відповідача і факту заподіяння ним шкоди та розміру завданої шкоди суд відмічає наступне.

З врахуванням того, що Прокурором та Позивачем вміняється Відповідачу факт заподіяння державі збитків в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, та Методики розрахунку розмірів цих збитків, Прокурором та Позивачем має бути доведений:

1. факт здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу певними, чітко визначеними джерелами викидів;

2. чітко визначений період, в який було здійснено такі викиди;

3. обсяги та маса викинутої забруднюючої речовини;

4. розмір завданих таким викидом збитків.

Відповідно до абз.5 п. «а» ч.1 ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища":

«До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:

а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:

· про охорону атмосферного повітря.»

Згідно зі ст.28 Закону України „Про охорону атмосферного повітря":

«Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

Порядок здійснення державного контролю у галузі охорони атмосферного повітря визначається відповідно до закону.»

Відповідно до абз. «г» п.п.2 п.4, п.п.5 п.6 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року:

« 4. Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань:

2) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог:

г) законодавства про охорону атмосферного повітря щодо:

· наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин.

6. Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право:

5) проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.»

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:

«Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.»

Відповідно до абз. 1,2 ч.6 ст.7 даного Закону:

«За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.»

Відповідно до п.п.1.1., 1.2., 1.4., 4.13. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.09.2008 N464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 року за N18/16034:

"1.1. Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N1524, Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 N1520.

1.2. Цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.

1.3. Цей Порядок поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України, державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим, державних екологічних інспекцій в областях, містах Києві та Севастополі, Державної Азовської морської екологічної інспекції, Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (далі - органи Держекоінспекції) та суб'єктів господарювання.

1.4. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

Акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

4.13. За результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.»

Уніфіковані форми актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), в тому числі уніфікована форма акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2012 за №483, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 жовтня 2012 р. за № 5021/2477/2011.

Уніфікована форма вищевказаного акту містить розділ «Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)», який викладається у вигляді таблиці, одна з граф якої називається «Детальний опис виявленого порушення».

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України:

«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.»

З вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що встановлювати та фіксувати факти скоєння суб'єктами господарювання порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, в т.ч. і охорони атмосферного повітря, органи державної екологічної інспекції можуть лише шляхом проведення перевірок та складання за їх результатами відповідних актів перевірок, в яких має бути викладений детальний опис виявленого порушення.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України:

"Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування."

Таким чином, такий акт перевірки є головним і основним носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.09.2013 №21-255а13.

При цьому, і в розрахунку розміру відшкодування завданих збитків, підставами його здійснення зазначені, в першу чергу, два вищевказані акти перевірки, а також довідка Відповідача про обсяги викидів забруднюючих речовин.

Таким чином, для всебічного, повного та об'єктивного вирішення даного спору та з'ясування обставин справи, зокрема доведеності Прокурором та Позивачем факту неправомірних дій Відповідача і факту заподіяння ним шкоди та розміру завданої шкоди, слід встановити, що саме було встановлено та відображено в актах перевірки Позивача, а саме чи відображено детально в них вищевказані:

1. факт здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу певними, чітко визначеними джерелами викидів;

2. чітко визначений період, в який було здійснено такі викиди;

3. обсяги та масу викинутої забруднюючої речовини;

4. розмір завданих таким викидом збитків.

В акті перевірки №448/05 від 23-29 жовтня 2013 року, зокрема, зазначено, що в ході перевірки виявлені джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Підприємством заключені договори з ПП "Науково-виробничою фірмою "Сотис" (м.Чернігів, пров. Старобілоуський, 4-а) на проведення робіт щодо інвентаризації джерел викидів та розробки документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 03 вересня 2013 року №59-13 та №60-13. Дозвіл на викид забруднюючих речовин відсутній.

В графі "Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)" вказано, що в ході перевірки виявлені джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Дозвіл на викид забруднюючих речовин відсутній.

Таким чином, ні певних, чітко визначених джерел викидів, ні чітко визначеного періоду здійснення викидів, ні обсягу та маси викинутої забруднюючої речовини і розміру завданих таким викидом збитків даний акт перевірки не містить.

В акті перевірки №89/05 від 26 лютого 2014 року в описовій частині зазначено, що Відповідачем представлено дозвіл №7424155900-11 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Термін дії дозволу з 05 лютого 2014 року до 05 лютого 2024 року. Джерелом викиду є зерносушильний комплекс, що знаходиться в смт. Мала Дівиця Прилуцького району. Дозвіл №7410700000-95 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Термін дії дозволу з 05 лютого 2014 року до 05 лютого 2024 року. Джерелом викиду є Прилуцький комплекс збереження та переробки зерна, що знаходиться за адресою: м. Прилуки, вул. Дружби народів, 46.

Тобто, в описовій частині встановлено лише факт отримання дозволів Відповідачем на чітко визначені джерела викидів.

Про факт встановлення в ході даної перевірки саме порушення чинного законодавства у вигляді викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, з зазначенням чітко визначеного періоду здійснення викидів, обсягу та маси викинутої забруднюючої речовини і розміру завданих таким викидом збитків в описовій частині даного акту перевірки нічого не зазначено.

Передбаченого ж уніфікованою формою акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря розділу «Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)», який викладається у вигляді таблиці, одна з граф якої називається «Детальний опис виявленого порушення», представлена суду копія акту перевірки взагалі не містить.

Таким чином, в першому акті перевірки мається лише загальна фраза про здійснення Відповідачем викидів без дозволу невідомими та не вказаними джерелами викидів без будь-якої іншої конкретики, а згідно другого акту перевірки взагалі ніяких порушень зі сторони Відповідача у сфері охорони атмосферного повітря не встановлено.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що вищевказані акти перевірки Позивача №448/05 від 23-29 жовтня 2013 року та №89/05 від 26 лютого 2014 року, які з урахуванням положень ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу є по суті головними допустимими доказами у таких категоріях справ, не можуть бути визнані достовірними та достатніми доказами вчинення Відповідачем правопорушення у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу саме стаціонарним джерелом Прилуцький комплекс збереження та переробки зерна, що знаходиться за адресою: м. Прилуки, вул. Дружби народів, 46, саме за період з 23.10.2013 по 05.02.2014, саме в обсягах, зазначених в розрахунку завданих збитків, с завданням шкоди саме в розмірі 39297,98 грн.

З приводу представлених Прокурором та Позивачем в якості доказів довідки №01-06.11-16 від 23.04.2014 ТОВ "АгроКІМ" про обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферну повітря за період з 23.10.2013 по 05.02.2014 та розрахунку розміру завданих збитків від 29.04.2014 суд відмічає наступне.

За результатами повторної перевірки Позивачем було внесено припис №89/05 від 26 лютого 2014 року, в якому приписано ТОВ "АгроКІМ" надати до Держекоінспекції у Чернігівській області довідку про обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря по кожній речовині окремо за період з 23.10.2013 по 05.02.2014. в термін до 15.03.2014.

14.04.2014 Позивачем було направлено Відповідачу лист за №05-06/1088, в якому зазначено, що Відповідачем надана інформація про обсяги викидів, проте було допущено помилку у назві забруднюючої речовини (азоту оксид), а тому було Позивачем витребувано від Відповідача нову інформацію про обсяги.

На даний лист і була надана Відповідачем вищевказана довідка ТОВ "АгроКІМ" за вих. №01-06.11-16 від 23.04.2014, тобто дана довідка була отримана Позивачем через 2 місяці після складення акту перевірки.

Через 6 днів після отримання довідки та більше ніж як через два місяці після складення акту перевірки, а саме 29.04.2014, в першу чергу на підставі даних зазначеної довідки був складений розрахунок завданих збитків.

Разом тим, відповідно до ч.ч.1,2, абз.6,7 ч.3, ч.ч.4,5 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:

« 1. Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

2. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

3. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

· перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові;

· дата початку та дата закінчення заходу;

4. Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

5. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.»

Крім того, згідно п.4.1. вищевказаного Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства:

«Перевірка складається з таких основних частин:

· підготовка до перевірки;

· проведення перевірки;

· оформлення результатів перевірки (складання акта перевірки, оформлення інших матеріалів перевірки);

· обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки;

· застосування адміністративних стягнень до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища (у разі виявлення порушень).

Таким чином, перевірка, в т.ч. встановлення фактів порушень та обставин, що їх конкретизують та характеризують, має бути проведена чітко визначеними перевіряючими особами у визначений в направленні період і завершитися складанням акта перевірки, оформленням інших матеріалів перевірки та кінцевим підписанням акта перевірки.

Після цього вже може відбуватися лише реагування на виявлені порушення шляхом, зокрема, внесення приписів, застосування адміністративних санкцій, пред'явлення претензій та позовів про стягнення завданих збитків.

Як вбачається з направлення №214 від 19.02.2014, позапланова перевірка, за результатами якої був складений другий акт перевірки №89/05 від 26 лютого 2014 року, мала бути проведена з 25 по 26 лютого 2014 року держінспекторами Макаровим М.К. та Пташник А.Г.

Зазначений акт перевірки, виходячи з дати його складення, був підписаний 26 лютого 2014 року.

Лист Позивача від 14.04.2014 за №05-06/1088 про витребування від Відповідача нової інформації про обсяги викидів підписав в.о. начальник облінспекції Дзюба В.А., а розрахунок завданих збитків від 29.04.2014 склав старший держінспектор Верьовка А.Я.

Таким чином, витребування Позивачем від Відповідача довідки приписом та вищевказаним листом, підписаним не перевіряючим держінспектором, і складення на підставі її розрахунку розміру завданої шкоди не перевіряючим держінспектором фактично відбулося поза межами безпосередньо самої перевірки та терміну її проведення, що є прямим порушенням вищенаведених ч.2 ст.19 Конституції України, ч.ч.1,2, абз.6,7 ч.3, ч.ч.4,5 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п.4.1. вищевказаного Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Крім того, з формули №12 розрахунку розміру відшкодування збитків за наднормативний викид забруднюючої речовини, визначеної п.4.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.12.2008 N639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за N48/16064, яка в даному випадку була застосована Позивачем, вбачається, що основним показником, необхідним для розрахунку розміру збитків є маса забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно.

Тобто, в разі встановлення факту здійснення викидів в атмосферу без наявності дозволу, безпосередньо в ході перевірки підлягає першочерговому з'ясування обсяг та маса забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря.

Зазначене додатково підтверджує вищевказаний висновок суду, що саме в акті перевірки має бути зафіксований детальний опис правопорушення, в тому числі і таких невід'ємних показників цього правопорушення, які його конкретизують та характеризують, як обсяг та маса викинутої забруднюючої речовини і розмір завданих цим викидом збитків, чого, як зазначено вище, зроблено не було.

При цьому, згідно з абз.1 ч.10 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»:

«Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.»

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.8 зазначеного Закону:

«Орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право:

· відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону»

Згідно з п.п.2 п.6 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року:

« 6. Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право:

2) одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб.»

Відповідно до п.4.4., ч.1 п.4.11., п.4.14. вищевказаного Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства:

« 4.4. Під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.

4.11. Перевірка проводиться за оригіналами або належним чином оформленими копіями документів, наданими керівником або уповноваженою ним особою суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюється перевірка.

4.14. Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.»

Згідно з п.3.6. вищевказаної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря:

"3.6. Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди."

Таким чином, вищевказаними нормами чинного законодавства прямо передбачені:

· право та обов'язок органів державної екологічної інспекції вимагати та отримувати під час перевірки необхідні для її здійснення документи від суб'єкта господарювання;

· заборону включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально;

· перелік документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Як зазначено в письмових поясненнях Позивача, наданих в судовому засіданні 14.10.2014, під час проведення позапланової перевірки 26.02.2014 для огляду інспектору було надано оформлені дозволи на обидва стаціонарних джерела.

Разом з тим, у ході перевірки відповідачем не надано матеріалів інвентаризації для проведення обрахунку розміру збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативних викидів а атмосферне повітря.

У свою чергу, інспектором винесено припис щодо надання відповідної інформації, необхідної для обрахунку розміру збитків.

На виконання припису товариством було надано довідку на підставі матеріалів інвентаризації про обсяги наднормативних викидів забруднюючих викидів забруднюючих речовин щодо обох джерел викидів.

Проте, в судовому засіданні 28.10.2014 представник Позивача заявив, що під час проведення позапланової перевірки 26.02.2014 матеріали інвентаризації представлялися під час перевірки і це підтверджується посиланням в акті перевірки на підприємство, яке проводило інвентаризацію джерел викидів та розробку документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами Відповідача.

В наданих в цьому судовому засіданні письмових поясненнях Позивача зазначено, що вказана довідка вимагалася від підприємства саме з метою отримання даних про фактичні здійсненні викиди, оскільки в інвентаризації наявні лише заявлені обсяги викидів при максимальній потужності та їх джерело. При обрахуванні розміру збитків держінспектор керувався даними звіту інвентаризації. Довідка в даному випадку виступала допоміжним документом, який обґрунтовував обсяг викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Як зазначено в письмовому поясненні Відповідача, наданому в судовому засіданні 28.10.2014, під час проведення позапланової перевірки 26.02.2014 перевіряючими особами не вимагались звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин з переліком джерел викидів та їх технічних характеристик. Зі слів перевіряючих осіб, їм для проведення перевірки було достатньо наявності відповідних договорів з ПП НВФ «Сотис» м. Чернігів. На момент проведення вказаної перевірки зазначена документація була в наявності у Товариства та жодних перешкод щодо ознайомлення з нею на той час не існувало.

Як вбачається з акту перевірки №89/05 від 26 лютого 2014 року, в ньому було прямо зазначено, що інвентаризація джерел викидів та розробка документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами проведена ПП "Науково-виробничою фірмою "Сотис" м.Чернігів. Представлено, зокрема, дозвіл №7410700000-95 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Термін дії дозволу з 05 лютого 2014 року до 05 лютого 2024 року. Джерелом викиду є Прилуцький комплекс збереження та переробки зерна, що знаходиться за адресою: м. Прилуки, вул. Дружби народів, 46.

Жодного посилання, що перевіряючими під час перевірки вимагалися від Відповідача звіт з інвентаризації викидів забруднюючих речовин з переліком джерел викидів та їх технічних характеристик, а також дані про фактичні здійснені викиди за спірний період, проте Відповідач не зміг або відмовився їх надати, даний акт не містить.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що Позивачем не доведений факт ненадання Відповідачем та неможливості отримання саме під час перевірки звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин з переліком джерел викидів та їх технічних характеристик, та, в першу чергу, даних про фактичні здійснені викиди за спірний період, що вимагало б їх витребування та отримання від Відповідача за межами терміну проведення перевірки.

З приводу витребування цих даних приписом суд відмічає наступне.

Згідно з п.4.22. вищевказаного Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства:

«На підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.»

Як зазначено вище, вчинення такого правопорушення Відповідачем, як ненадання даних про фактичні здійснені викиди за спірний період, в даному акті від 26.02.2014 не зафіксовано.

Більш того, як зазначено вище, передбаченого уніфікованою формою акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря розділу «Порушення вимог законодавства, виявлені під час заходу державного нагляду (контролю)», який викладається у вигляді таблиці, представлена суду копія акту перевірки взагалі не містить.

Крім того, як передбачено наведеним п.4.22. вищевказаного Порядку припис вноситься про усунення порушень вимог законодавства саме про охорону навколишнього природного середовища.

Разом з тим, ненадання документів під час перевірки, як вірно зазначено Позивачем в його письмових поясненнях, є порушенням саме Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тобто законодавства, яке регулює порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання, а не охорону навколишнього природного середовища.

І сам припис Позивача направлений не на усунення Відповідачем скоєного порушення природоохоронного законодавства, а на отримання додаткової інформації для обрахування розміру збитків від такого правопорушення.

Також, суд приймає до уваги, що вищевказаний п.3.6. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не передбачає такий документ для обрахування маси викиду забруднюючої речовини та розміру завданих збитків як проста власна довідка перевіряємого підприємства (без посилань в ній на жодні первинні джерела-документи представлених показників викидів), тим більше надана поза межами терміну перевірки та без встановлення перевіряючими під час перевірки відповідності даних такої довідки первинним документам суб'єкта господарювання.

Посилання Позивача, що така довідка складалася на підставі саме звіту про інвентаризацію джерел викидів та що при обрахуванні розміру збитків держінспектор керувався даними звіту інвентаризації, а довідка в даному випадку виступала допоміжним документом, який обґрунтовував обсяг викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, судом не приймаються з наступних підстав.

По-перше, сама ця довідка не містить жодних посилань, що вона складена відповідно до даних звіту інвентаризації чи інших первинних документі Відповідача.

По-друге, як вказано вище, в судовому засіданні 28.10.2014 представник Позивача сам зазначив, що звіт був представлений під час перевірки, і, як зазначено судом вище, Позивачем не доведено неможливості отримання даних про фактичні здійснені викиди саме під час перевірки.

По-третє, сам розрахунок розміру завданих збитків не містить посилання, що він складався на підставу звіту інвентаризації Відповідача.

По-четверте, невідомо, як при здійсненні цього розрахунку міг використовуватися зазначений звіт інвентаризації Відповідача, якщо розрахунок розміру завданих збитків виконував старший держінспектор Верьовка А.Я., який перевірку не проводив та не був на ній присутній, а сам акт перевірки від 26.02.2014 ніяких конкретних даних, взятих з цього звіту інвентаризації, не містить.

Зазначений факт додатково підтверджує висновок суду, що розрахунок розміру завданих збитків складений фактично саме на підставі довідки, отриманої за межами терміну проведення перевірки.

Таким чином, розрахунок розміру завданих збитків складений неповноважною щодо даної перевірки особою за межами терміну проведення перевірки лише на підставі не передбаченої Методикою в якості підстави розрахунку довідки, також отриманої за межами терміну проведення перевірки на вимогу неповноважної щодо даної перевірки особи.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що вищевказані довідка №01-06.11-16 від 23.04.2014 ТОВ "АгроКІМ" про обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферну повітря за період з 23.10.2013 по 05.02.2014 та розрахунок розміру завданих збитків від 29.04.2014 не можуть бути визнані допустимими, достовірними та достатніми доказами вчинення Відповідачем правопорушення у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу саме за період з 23.10.2013 по 05.02.2014, саме в обсягах, зазначених в розрахунку завданих збитків, с завданням шкоди саме в розмірі 39297,98 грн.

З приводу порядку визначення розміру завданої шкоди суд також відмічає наступне.

Згідно з ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища":

«Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.»

Разом з тим, відповідно до ст.34 Закону України „Про охорону атмосферного повітря":

«Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.»

Тобто, Законом України „Про охорону атмосферного повітря", який в даному випадку є спеціальним нормативним актом в порівнянні з Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки регулює питання відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону саме атмосферного повітря, а не всього навколишнього середовища, передбачено, що така шкода підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених саме законом, а не законодавством України.

Крім того, відповідно до п.п.22 ч.1 ст.92 Конституції України:

«Виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.»

Саме Закону, який визначає саме розмір або порядок встановлення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону саме атмосферного повітря, матеріали перевірки Позивача не містять.

Як вбачається з розрахунку розміру завданих збитків, він складений відповідно до вищенаведеної Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.12.2008 N639, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 року за N48/16064

При цьому, у вищевказаному наказі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 за N639 зазначено, що він прийнятий відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря" та п.п.12-1 п.4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. N1524.

Наведеним підпунктом 12-1 п.4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. N1524, передбачено, що Мінприроди відповідно до покладених на нього завдань розробляє та затверджує відповідно до закону методики визначення розмірів саме шкоди, а не штрафів, внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

При цьому, які конкретно частини який статей Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про охорону атмосферного повітря" на момент прийняття зазначеного наказу 10.12.2008 давали Мінприроди право розробляти такі Методики, як це прямо передбачено зазначеним підпунктом 12-1 пункту 4 Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України фразою «відповідно до Закону», даний наказ не містить.

Вивченням судом вищевказаних Законів у відповідній редакції станом на 10.12.2008 таких повноважень Мінприроди не встановлено.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України:

«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.»

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України:

«Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.»

На підставі викладеного, суд не застосовує наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 за N639 та затверджену ним Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, як такі, що суперечать ч.2 ст.19 Конституції України, Законам України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про охорону атмосферного повітря" станом на 10.12.2008.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що Прокурором та Позивачем не доведений саме реальний розмір реальних збитків, завданих Відповідачем.

З приводу наявності вини в діях Відповідача суд відмічає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України:

„Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини."

Згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України від 16.01.03р.:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 даного Кодексу:

1. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

2. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

3. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

4. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування."

Згідно ч.ч.1,2 ст.218 даного Кодексу:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення."

Згідно з ч.1 п.п.1.3. п.1 Роз`яснення Вищого арбітражного суду України за N02-5/744 від 27.06.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»:

«Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.»

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що для правильного вирішення справи необхідно з'ясування вини Відповідача у скоєному правопорушенні, як обов'язкової ознаки настання відповідальності, вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У відзиві на позов Відповідачем зазначено, що на виконання приписів Державної екологічної інспекції у Чернігівській області ТОВ "АгроКІМ", яке відповідно до умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.2013 стало власником комплексу по сушінню та зберіганню зерна, що розташований м. Прилуки, вул. Дружби народів, 46, 03 вересня 2013 року уклало з ПП "Науково-виробничою фірмою "Сотис" відповідні договори на проведення робіт щодо інвентаризації джерел викидів та розробки документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Термін виконання робіт становив 90 календарних днів.

25.12.2013 необхідна для отримання дозволу документація була виготовлена та одразу подана до Центру надання адміністративних послуг м. Чернігова з метою отримання дозволу на викиди.

Крім того, для виконання вимоги щодо необхідності ознайомлення громадськості з намірами про отримання дозволу на викиди ТОВ "АгроКІМ" було здійснено відповідну публікацію в місцевих ЗМІ.

Відповідачем додані до відзиву на позов договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.08.2013, в т.ч. комплексу по сушінню та зберіганню зерна, що розташований м. Прилуки, вул. Дружби народів, 46, договори на проведення робіт щодо інвентаризації джерел викидів та розробки документів, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, укладені 03 вересня 2013 року з ПП "Науково-виробничою фірмою "Сотис".

З даних документів, вбачається, що Відповідач вже менш ніж через три тижні після придбання зерносушильного комплексу розпочав дії по отриманню відповідного дозволу на викиди з цього комплексу.

В судовому засіданні 28.10.2014 Відповідачем представлений акт №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг), складений Відповідачем та ПП «НВФ «Сотис», з якого вбачається, що останнє закінчило розробку відповідної документації 22.01.2014.

На вимогу суду Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації надав письмове пояснення з доданням відповідних доказів, повідомивши наступне.

ТОВ "АгроКІМ" 29.01.2014 було подано заяву через Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради до Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. До Департаменту заява надійшла 29.01.2014 року, про що свідчить відмітка вхідного штампу Департаменту.

Дозвіл №7410700000-95 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "АгроКІМ" виданий з додержанням всіх строків, визначених законодавством, 05 лютого 2014 року. Дозвіл переданий до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради 05 лютого 2014.

На вимогу суду Центром надання адміністративних послуг Чернігівської міської ради надана така письмова інформація.

29.01.2014 уповноважена особа ТОВ "АгроКІМ" Плющ О.В. подала заяви на видачу дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами державному адміністратору Центру надання адміністративних послуг м. Чернігова, про що зроблено записи №336, №337 в журналі обліку/реєстрації заяв та документів необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

29.01.2014 документи передані для опрацювання в дозвільний орган - Департамент екології та природних ресурсів Чернігівської ОДА.

05 лютого 2014 року дозвільний орган надав державному адміністратору Центру надання адміністративних послуг м. Чернігова оформлені документи дозвільного характеру для передачі заявнику.

06 лютого 2014 року уповноважена особа заявника (Плющ О.В.) отримала дозволи.

Таким чином, розроблену документацію вже через тиждень після отримання від ПП «НВФ «Сотис» Відповідач передав до відповідно державного дозвільного органу для отримання відповідного дозволу.

З викладеного вбачається, що Відповідачем доведено факт своєчасного вчинення всіх можливих дій по отриманню відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

При цьому, суд враховує, що даний зерносушильний комплекс був куплений Відповідачем в середині серпня, що є періодом збору врожаю зерна, тобто Відповідач мав би одразу після купівлі фактично не використовувати його за господарською метою саме в пік необхідності такого застосування, що потягло б для Відповідача отримання безпідставних збитків і втрату економічної та фактичної мети такого придбання.

Згідно з п.6 ст.3 Цивільного кодексу України:

«Загальними засадами цивільного законодавства є:

6) справедливість, добросовісність та розумність.»

Відповідно до ст.8 Конституції України:

«В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N2453-VI:

„Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України."

Відповідно до ч.1 ст.6 даного Закону:

«Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.»

Конституційний Суд України у п.п.4.1. п.4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України(справа про призначення судом більш м'якого покарання) по справі N 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, відмітив наступне:

"Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави."

Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.

На дане власне рішення Конституційний Суд України посилається і в рішеннях по справах N1-10/2004 від 1 грудня 2004 року та N1-9/2005 від 24 березня 2005 року.

Враховуючи, що на думку суду Відповідачем своєчасно були здійснені всі можливі заходи для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря після купівлі джерела викиду і який був отриманий ним, і що уникнути відповідальності Відповідач міг лише не використанням зерносушильного комплексу одразу після його купівлі з господарською метою саме в пік необхідності такого використання, а саме в період збору врожаю зерна, суд доходить висновку, що задоволення позову в даному випадку не відповідало б основному конституційному принципу, в т.ч. і судочинства, верховенства права, як верховенства справедливості.

При цьому, суд враховує лист Міністерства охорони навколишнього середовища України від 30.01.2009 N1127/11/10-09, частиною 1 пункту 2 якого передбачено:

«Стосовно правомірності застосування санкцій обласними державними екологічними інспекціями до підприємств, які протягом часу, необхідного для підготовки документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, працюють без такого дозволу. У разі продовження строку дії дозволу підприємство вважається таким, що має дозвіл, у зв'язку з чим, для притягнення суб'єкта до будь-якого виду відповідальності, немає жодних підстав. У разі, коли суб'єкт господарювання подав невчасно заявку про продовження строку дії дозволу, то в такому випадку наявне порушення чинного законодавства і уповноважена особа суб'єкта господарювання може бути притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів), адже відповідальна особа суб'єкта господарювання повинна була заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу. Якщо особа цього не зробила, то це означає, що вона не вжила всіх необхідних заходів для дотримання вимог чинного законодавства, що дає підстави говорити про її поведінку як вину та таку, що відповідає ознакам адміністративного правопорушення.»

Фактично в даному пункті листі йдеться мова про продовження дії дозволу на викиди, проте, суд враховує, що основний зміст цього пункту становить така ж справедлива думка Мінприроди, що суб'єкт господарювання має своєчасно вчиняти дії по отриманню відповідних дозвільних документів, і якщо ним виконаний такий обов'язок своєчасності їх вчинення, то жодних підстав для притягнення такого суб'єкта до будь-якого виду відповідальності немає.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України:

"Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами."

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України:

"Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування."

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України:

«Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.»

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."

У п.4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами) зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи, що Прокурором в якості Позивача за даним позовом визначено Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, суд приходить до висновку, що судовий збір має бути в повному обсязі покладений на Позивача.

Керуючись ст.ст.33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (вул.Малясова, 12, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 38053846) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: ?судовий збір, код 03500068, пункт 2.1?) 1827 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03 листопада 2014 року.

Суддя І.В. Кушнір

.