Рішення № 41180005, 20.10.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2014 р. Справа № 914/1570/14

За позовом: Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Судова Вишня, Львівська область

про стягнення 125 178 грн. 85 коп.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

суддя Сухович Ю.О.

суддя Кидисюк Р.А.

секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 29.05.2014р.)

Спільне українсько-німецьке підприємство «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Судова Вишня, Львівська область про стягнення 125 178 грн. 85коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.05.2014р. призначив розгляд справи на 19.05.2014 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Ухвалою суду від 23.06.2014 р. призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію у складі суддів Мороз Н.В. та Кітаєва С.Б., головуючий суддя Мазовіта А.Б.

В зв'язку з перебуванням судді Мороз Н.В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Мороз Н.В. замінено суддею Ділай У.І.

В зв'язку з перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Кітаєву С.Б. замінено суддею Кидисюком Р.А.

В зв'язку з перебуванням судді Ділай У.І. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддю Ділай У.І. замінено суддею Сухович Ю.О.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що 14.03.2014 р. позивач помилково перерахував відповідачу 124 000 грн. 00 коп. як оплату за транспортні послуги. На вимогу позивача за вих. №25/03/14 від 25.03.2014 р., вказана сума коштів останнім не була повернута. У зв'язку з наведеним, просив суд стягнути з відповідача суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 124000грн. 00 коп., а також відсотки за користування грошовими коштами, набутими без достатньої правової підстави в розмірі 346 грн. 52 коп. та пеню в розмірі 832 грн. 33 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що позивач кошти в сумі 124 000 грн. 00 коп. перерахував не помилково, а на виконання гарантійного листа від 14.03.2014 р., адресованого MK Serwices Mariusz Kisielewicz. Даним листом позивач гарантував провести оплату в розмірі 8 900 євро не пізніше 21.03.2014 р. Між позивачем та MK Serwices Mariusz Kisielewicz існували договірні відносини у сфері транспортного експедирування, в результаті яких позивач завинив контрагенту грошові кошти в сумі 8 900 євро, що і підтверджується вищезгаданим гарантійним листом. В свою чергу, між MK Serwices Mariusz Kisielewicz та відповідачем також існували договірні правовідносини, в яких відповідач виступав перевізником на виконання замовлень позивача. За вказаних обставин, позивач та MK Serwices Mariusz Kisielewicz дійшли згоди, що на виконання гарантійного листа від 14.03.2014 р. позивач повинен перерахувати на рахунок відповідача зазначену у гарантійному листі суму коштів в гривневому еквіваленті. Також, 14.03.2014 р. між відповідачем та MK Serwices Mariusz Kisielewicz було укладено договір відступлення права вимоги, за яким відповідач отримав право вимоги до позивача на суму 124 000 грн. 00 коп. Листом від 14.03.2014 р. позивач повідомив MK Serwices Mariusz Kisielewicz про оплату 124 000 грн. 00 коп. на рахунок відповідача. З огляду на наведене, позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

В поясненнях на заперечення відповідача представник позивача зазначив, що долучені представником відповідача копії листів не відповідають дійсності. Щодо перевезення, яке здійснювалося на виконання заявки від 10.12.2013 р., то вказані послуги були замовлені у ПП «СВЕН ЛЕНД», яке у свою чергу, замовило послуги з перевезення у відповідача. Між позивачем та відповідачем не існувало жодних договірних відносин, а тому позивач не має перед відповідачем жодних зобов'язань щодо оплати. Також зазначив, що у позивача відсутня заборгованість перед MK Serwices Mariusz Kisielewicz. У позивача існували довготривалі договірні відносини з MK Serwices Mariusz Kisielewicz, яку представляв громадянин Польщі ОСОБА_6. Станом на 20.06.2014 р. MK Serwices Mariusz Kisielewicz було надано послуги на суму 22 754,64 євро, а позивачем сплачено 26 558,67 євро. Таким чином, станом на 20.06.2014 р. MK Serwices Mariusz Kisielewicz зобов'язана надати позивачу послуги на суму 3804,03 євро, або повернути вказану суму коштів.

Ухвалою суду від 23.06.2014 р. для надання пояснень в судові засідання викликалися генеральний директор Спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 та бухгалтер ОСОБА_5

В письмових поясненнях в.о. головного бухгалтера позивача ОСОБА_5 додатково зазначила, що у позивача відсутні зобов'язання перед відповідачем та MK Serwices Mariusz Kisielewicz. Отримавши 14.03.2014 р. рахунок від MK Serwices Mariusz Kisielewicz з реквізитами відповідача, позивач помилково вважав, що 124 000 грн. 00 коп. мали бути сплачені MK Serwices Mariusz Kisielewicz, проте, не були оплачені, внаслідок чого оплата була здійснена в той же день відповідачу на прохання MK Serwices Mariusz Kisielewicz. Як виявилось пізніше, боргу ні перед MK Serwices Mariusz Kisielewicz, ні перед відповідачем у позивача станом на 14.03.2014 р. не було, відсутній борг і станом на дату розгляду справи.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

14.03.2014 р. Спільне українсько-німецьке підприємство «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач) згідно платіжного доручення №815 від 14.03.2014 р. перерахувало на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача) кошти в сумі 124 000 грн. 00 коп. в якості оплати за транспортні послуги згідно рах. 321 від 14.03.2014 р.

25.03.2014 р. за вих. №25/03/14 від 25.03.2014 р. позивач надіслав відповідачу вимогу, в якій просив відповідача повернути помилково перераховані 14.03.2014 р. згідно платіжного доручення №815 кошти в сумі 124000грн. 40 коп. на поточний рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач станом на дату судового розгляду справи кошти в сумі 124 000 грн. 40 коп., перераховані йому згідно платіжного доручення №815 від 14.03.2014 р., позивачу не повернув.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Згідно п. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно п. 6 указу Президента України від 16.03.1995 р. № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 124 000 грн. 00коп. як безпідставно набутого майна, оскільки вказана сума коштів перерахована відповідачу помилково.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2011 р. між Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (замовник) та MK Serwices Mariusz Kisielewicz (виконавець) було укладено договір №01/2011, за яким замовник надає послуги з доставки, зберігання і обробки замовлень в м. Jaroslaw (Польща), а також з доставки замовлень на адресу замовника. Факт укладення даного договору та надання позивачу за цим договором послуг позивачем не оспорюється.

Також, 04.01.2013 р. між відповідачем та MK Serwices Mariusz Kisielewicz було укладено договір №01/13 на організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.

За цим договором відповідач брав на себе зобов'язання доставляти ввірений йому для перевезення вантаж до пункту призначення (згідно з товарно-супровідними документами) у встановлений цим договором термін і передавати його уповноваженим на отримання вантажу особам, а замовник зобов'язувався оплатити послуги виконавця згідно з погодженими сторонами тарифами.

На замовлення MK Serwices Mariusz Kisielewicz відповідач надав послуги з перевезення вантажу, що підтверджується заявками на перевезення вантажу (№45 від 16.08.2013 р., №50 від 18.09.2013 р., №56 від 29.10.2013р., №59 від 14.11.2013 р., №60 від 19.11.2013 р., №63 від 25.11.2013 р., №70 від 20.12.2013р., №73 від 20.12.2013 р.), міжнародним товарно-транспортними накладним (CMR), складеними 14.08.2013 р., 13.09.2013 р., 17.10.2013 р., 29.10.2013 р., 06.11.2013 р., 07.11.2013 р., 27.11.2013 р., 02.12.2013 р.; підписаними сторонами актами виконаних робіт (№45 від 23.08.2013 р., №50 від 25.09.2013 р., №56 від 06.11.2013 р., №59 від 20.11.2013 р., №60 від 25.11.2013 р., №63 від 29.11.2013 р., №73 від 25.12.2013 р.), рахунками на оплату (№45/01/13 від 23.08.2013 р., №50/01/13 від 25.09.2013 р., №55/01/13 від 01.10.2013 р., №56/01/13 від 06.11.2013 р., №59/01/13 від 20.11.2013 р., №60/01/13 від 25.11.2013 р., №63/01/13 від 29.11.2013 р., №70/01/13 від 20.12.2013 р., №73/01/13 від 25.12.2013 р.). Одержувачем вантажу у вищевказаних товарно-транспортних накладних (CMR) зазначений позивач.

Позивач листом від 14.03.2014 р. звернувся на адресу MK Serwices Mariusz Kisielewicz, в якому просив підтвердити відвантаження товару Glenmorangie, відвантаженого відповідачу згідно інвойсу №560199707 від 16.12.13, ЦМР №00312 від 18.12.13. та гарантував здійснити оплату в розмірі 8 900,00 євро не пізніше 21.03.2014 р.

14.03.2014 р. MK Serwices Mariusz Kisielewicz оформив договір-розписку, у якому зазначив, що СП Марком (м. Київ, пров. Нестерівський,7/9) заборгував йому за надані послуги суму в розмірі 8 900 євро, відповідну суму коштів MK Serwices Mariusz Kisielewicz заборгувало ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), який здійснював міжнародні вантажні перевезення для СП Марком. Тому на основі гарантійного листа СП Марком від 14.03.2014 р. MK Serwices Mariusz Kisielewicz уповноважує ФОП ОСОБА_1 отримати ці кошти на його банківський рахунок (р/р НОМЕР_2 в «Приватбанк», МФО 325321) без його посередництва, виставивши СП Марком рахунок згідно цього договору-розписки. MK Serwices Mariusz Kisielewicz гарантував, що не матиме претензій до СП Марком щодо даного боргу, та відвантажити товар Glenmorangie згідно інвойсу №560199707 від 16.12.2013 р.

Також, 14.03.2014 р. між MK Serwices Mariusz Kisielewicz (цедент) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (цесіонарієм) було укладено договір про відступлення права вимоги №14-1/03/14.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору цедент, що виступав експедитором по договору транспортного експедирування №01/2011 від 01.06.2011 р., згідно гарантійного листа від 14.03.2014 р., інвойсу №560199707, CMR №00312, про надання послуг транспортного експедирування Спільному українсько-німецькому підприємству «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю передає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги від боржника виконання зобов'язань за основним договором, що належить цеденту.

За цим договором цесіонарій одержує право вимагати (замість цедента) від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору, зокрема, суму основного боргу 124 000 грн.

Ціна права вимоги, що передається за цим договором, від цедента до цесіонарія визначена сторонами у сумі 124 000 грн. (п. 1.3. договору про відступлення права вимоги).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 509 ЦК України визначає поняття зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто відступлення права вимоги є можливим за умови її дійсності.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами не представлено доказів того, що договір про відступлення права вимоги №14-1/03/14 від 14.03.2014 р. оспорювався, чи визнаний судом недійсним.

Таким чином, відповідач отримав право вимоги до позивача у розмірі 124000грн. 00 коп.

Як зазначалося вище, 14.03.2014 р. позивач згідно платіжного доручення №815 від 14.03.2014 р. перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 124000грн. 00 коп. в якості оплати за транспортні послуги згідно рах. 321 від 14.03.2014 р.

Листом від 14.03.2014 р. позивач повідомив MK Serwices Mariusz Kisielewicz, що оплату в розмірі 124 000 грн. згідно платіжного доручення №815 від 14.03.2014 р. здійснено на реквізити уповноваженої ним особи, згідно наданої ним інформації - ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2, МФО 325321, «Приватбанк»).

З наведеного вбачається, що відповідачем було набуто кошти в сумі 124000грн. 00 коп. на правовій підставі, а тому вимоги позивача з наведених ним підстав до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 204, 509, 512, 514, 516, 1212, 1213 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 20.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення підписано 27.10.2014 р.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

суддя Сухович Ю.О.

суддя Кидисюк Р.А.