Постанова № 41179776, 17.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/518/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

24.02.2014 р. ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адмінітративного суду з адміністративним позовом до Центрального ВДВС Миколаївського міського управління юстиції та просить:

- визнати незаконною бездіяльність Центрального Відділу державної виконавчої служби щодо невидачі ОСОБА_1 акту з реалізації нерухомого майна - 1/4 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зняття арешту та заборони відчуження на нерухоме майно;

- зобов'язати Центральний Відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління видати позивачу акт реалізації нерухомого майна - 1/4 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати відповідача зняти арешт з нерухомого майна - 1/4 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та заборони його відчуження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем відмовлено у наданні акту державного виконавця про придбання арештованого майна з прилюдних торгів, у зв'язку з тим, що за адресою 1/4 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 проживає малолітня дитина, права якої можуть бути порушені. Про зняття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження позивачу взагалі нічого не було повідомлено.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 05.05.2014 року подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просила скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 р. з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та /або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

13.02.2014 р. позивачем - ОСОБА_1 з прилюдних торгів, організованих Філією №15 ПП «НИВА-В.Ш.» придбано 1/4 частки домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1, яке належало на праві власності ОСОБА_2, про що видано протокол №1513266 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 13.02.2014 р.

В той же день, позивач оплатила повну суму вартості спірного нерухомого майна - різницю між гарантійним внеском та ціною продажу у розмірі 41 612,85 грн., а також оплатила різницю між сумою винагороди та гарантійного внеску спеціалізованій організації у сумі 1,23 грн., що підтверджується завіреними банківськими квитанціями.

19.02.2014 р. позивач звернулась до Центрального ВДВС, який передав арештоване майно на реалізацію до спеціалізованої організації, із заявою про видачу їй акту державного виконавця про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, а також просила винести постанову про зняття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження.

Однак, 21.02.2014р. відповідач своїм листом №01.05/7683/1 відмовив позивачці у видачі акту державного виконавця про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів, у зв'язку із тим, що за спірною адресою проживає малолітня дитина, права якої можуть бути порушені.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у наданні акту державного виконавця про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів є обґрунтованою.

Однак, колегія судів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна визначається «Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5.

Згідно п.п. 4.14., п. 4.15 розділу 4 вказаного Положення, під час прилюдних торгів ведеться протокол, який підписується ліцитатором і переможцем торгів та затверджується керівником спеціалізованої організації.

Відповідно до п. 6.1.- 6.3. розділу 6 цього ж Тимчасового положення, після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.

Далі, цей затверджений акт державний виконавець видає покупцеві, а копія даного акту надсилається стягувачу, боржникові та спеціалізованій організації.

Акт державного виконавця не видається лише у випадку, передбаченому п.7 Тимчасового положення, у випадку, якщо торги не відбулися.

В свою чергу, п.7.1. розділу 7 цього Тимчасового положення встановлено вичерпний перелік випадків, коли прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, а саме:

- у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця;

- у разі, якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота;

- у разі несплати в установлений термін переможцем прилюдних торгів належної суми за

придбане майно.

У такому випадку майно реалізовується на наступних прилюдних торгах, які проводяться в порядку, визначеному цим Положенням.

Крім того, згідно до пп. 4.5.14. п. 4.5 розділу 4 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., після реалізації арештованого майна чи його передачі стягувачу в рахунок погашення боргу всі арешти та заборони з такого майна знімаються не пізніше наступного робочого дня після його передачі новому власнику.

Таким чином, державний виконавець має право не видати акт лише у випадку, якщо прилюдні торги не відбулися. Інших правових підстав для не видачі такого акту не має.

Проте, в порушення вимог п.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець, в даному випадку, не виконав свого обов'язку щодо вжиття заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також, колегія суддів не погоджується і з висновком суду І-ї інстанції про те, що у разі видачі державним виконавцем акту про реалізацію майна, права малолітньої ОСОБА_3 (2009 р.н.) можуть бути порушенні і вважає такий висновок лише припущенням.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази не тільки про реєстрацію місця проживання цієї малолітньої дитини у спірній частині домоволодіння, яке придбано позивачкою, але і взагалі про проживання останньої по цій адресі. Не надано таких доказів до суду І-ї та ІІ-ї інстанцій і відповідачем.

Між тим, в матеріалах виконавчого провадження міститься відповідь Відділу соціально-економічного розвитку мкр. Тернівка від 28.02.2014 р., надана на запит державного виконавця, в якій останньому відмовлено у наданні інформації щодо кола осіб, зареєстрованих у вищевказаному домоволодінні.

Окрім того, суд апеляційної інстанції також, звертає увагу й на те, що у встановленому законом порядку, результати торгів не оскаржувались ні сторонами виконавчого провадження, ні іншими зацікавленими особами.

До того ж, як встановлено з матеріалів справи, власник спірної частини домоволодіння - є дідом малолітньої дитини, про яку зазначається в постанові суду. Батьки ж цієї дитини не мають у своїй власності жодної частки вищевказаного спірного домоволодіння.

Отже, за таких обставин, виходячи з системного аналізу вищевикладених норм діючого законодавства, колегія суддів вважає, що відповідач, в даному випадку, не мав законних підстав відмовити позивачці у видачі акту державного виконавця про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів та враховуючи те, що ця малолітня дитина та її батьки не є співвласниками реалізованого майна та у будь-який спосіб не оскаржували результатів прилюдних торгів, хоча були повідомлені про них належним чином, а тому житлові права цієї дитини в даному випадку порушені не були та не будуть.

До того ж, при цьому, ще слід вказати й про те, що згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, на підставі вказаного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.195,197,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Центрального Відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо невидачі ОСОБА_1 акту з реалізації нерухомого майна - 1/4 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, зняття арешту та заборони відчуження на нерухоме майно.

Зобов'язати Центральний Відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції видати ОСОБА_1 акт реалізації нерухомого майна - 1/4 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Центральний Відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції зняти арешт з нерухомого майна - 1/4 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати заборону його відчуження.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко