Постанова № 41179705, 29.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року 14:33м. ПолтаваСправа № 816/3963/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Фищука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

07 жовтня 2014 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (надалі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 115054,37 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку із чим CТОВ "Прогрес" зобов'язане сплатити суму адміністративно - господарських санкцій в розмірі 106000 грн. Оскільки відповідачем вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку разом із нарахованою за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій сумою пені в розмірі 9054,37 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Надав клопотання про повторне відкладення, однак належних та допустимих доказів на підтвердження причин поважності такого відкладення до суду не надав.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за даної явки і наявними у ній матеріалами, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/208/14), поданим відповідачем 18.02.2014 Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2013 рік становила 212 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 4051,3 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 19109,91 грн, а також самостійно розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що становить 133769,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

З огляду на викладене, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу у відповідача у 2013 році, склала 8 місць.

Із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ вбачається, що відповідачем було працевлаштовано 1 інваліда у 2013 році.

Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

За таких обставин, сума адміністративно-господарських санкцій за 7 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, для відповідача у 2013 році склала 106000 грн (з урахуванням проведеної проплати у розмірі 27769,37 грн). У зв'язку з тим, що вказану суму адміністративно-господарських санкцій відповідачем до 16.04.2014 не було сплачено, позивачем донараховано пеню у загальному розмірі 9054,37 грн.

Надаючи оцінку позовним вимогам про стягнення із відповідача суми адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 115054,37 грн, суд виходить з наступного.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З інформації Гребінківського районного центру зайнятості від 20.10.2014 №521 вбачається, що СТОВ "Прогрес" протягом 2013 року не направлялись звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН для працевлаштування інвалідів щомісячно протягом року для працевлаштування інвалідів.

Вказане не було спростовано відповідачем в ході розгляду справи. Доказів самостійного пошуку інвалідів для працевлаштування на виконання нормативу, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем не надано.

Таким чином, оскільки відповідачем не було дотримано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи, якій відповідно до законодавства встановлено інвалідність, та не зайняте нею, відповідач має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 106000 грн.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини другої вказаної статті, порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У зв'язку з тим, що відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій у строк, встановлений частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сплачена не була, відповідачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховано пеню за 174 днів такого прострочення в розмірі 9054,37 грн.

Зі змісту частини п'ятої вказаної статті слідує, що адміністративно-господарські санкції та пеня можуть бути стягнуті за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач доказів сплати адміністративно - господарських санкцій та пені суду не надав, таким чином позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (код ЄДРПОУ 21044481) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: УДКСУ у Гребунківському районі, код 37714540, р/р 31219230700089 в ГУДКСУ в Полтавській обл., МФО 831019) адміністративно-господарські санкції у розмірі 106000 гривень (сто шість тисяч гривень) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 9054,37 гривень (дев'ять тисяч п'ятдесят чотири гривні 37 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2014 року.

Суддя І.Г. Ясиновський