Ухвала суду № 41179313, 29.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10348/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Холдинг Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Холдинг Груп» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.02.2014 року № 0001382202.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 22 серпня 2014 року адміністративний позов задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 2014 відповідачем на підставі акту перевірки № 180/2202/35141110 від 21.01.2014 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001382202, яким позивачу за порушення п.п. 135.5.15, 136.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 3 018 750, 00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2 415 000 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 603 750, 00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на тому, що договір відступлення права вимоги розцінений контролюючим органом як договір факторингу. Враховуючи те, що діяльність КУА не передбачає здійснення операцій з факторингу за рахунок коштів ІСІ, контролюючий орган прийшов до переконання, що кошти, отримані за таким договором в сумі 1 150 0000 грн. є доходом позивача та мають оподатковуватись за ставкою 21 % (11 500 000 * 0, 21 = 2 415 000 грн.).

Колегія суддів апеляційної інстанції з приводу даних спірних правовідносин, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Між ЗНВПІФ «АВК» ТОВ «КУА «Холдинг Груп» та ПАТ «Банк «Контракт» укладено Договір про відступлення права вимоги від 20.12.2012 року № 01/2012, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Контракт», як первісний кредитор відступив ТОВ «КУА «Холдинг Груп» (новому кредитору) права вимоги до боржника за кредитом, в тому числі права вимоги виконання обов'язків щодо повернення основного боргу в розмірі 11 500 000, 00 грн. та суми процентів за кредитом.

Як наслідок, ТОВ «КУА «Холдинг Груп» отримало право вимоги виконання фізичною особою ОСОБА_2 зобов'язань згідно Договору № 44/2012 про відкриття кредитної лінії від 01.06.2012 року, що був укладений між ПАТ «Банк «Контракт» та Боржником (ОСОБА_2) про повернення останнім відсотків за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків, в строки та у розмірах, що передбачені первинним Кредитним договором.

Згідно п. 1.3 договору про відступлення права вимоги від 20.12.2012 року № 01/2012 платою за відступлення Кредитором Новому кредитору права вимоги до Боржника є сума в розмірі 11 680 000, 00 грн. без ПДВ, яку Новий кредитор сплачує Кредитору у строк до 27.12.2012 року.

Відповідно до банківської виписки (а.с. 75 Том І) позивач 27.12.2012 року перерахував на користь ПАТ «Банк «Контракт» кошти в суму 11 680 000,00 грн.

В подальшому, відповідно до договору про відступлення права вимоги № 02/2012 від 20.12.2012 року позивач, як кредитор відступив на користь ПАТ «Укрінвестпартнер» (новому кредитору) право вимоги до боржника (ОСОБА_2) за кредитом, в тому числі права вимоги виконання обов'язків щодо повернення основного боргу в розмірі 11 500 000, 00 грн. та суми процентів за кредитом.

Пунктом 1.3 договору від 20.12.2012 року № 02/2012 передбачено, що платою за відступлення Кредитором Новому кредитору права вимоги до Боржника є сума в розмірі 11 500 000, 00 грн. без ПДВ, яку Новий кредитор сплачує Кредитору у строк до 27.12.2012 року.

Відповідно до банківської виписки (а.с. 75 Том І), на користь ТОВ «КУА «Холдинг Груп» ЗНВПІФ «АВК» від ПАТ «Укрінвестпартнер» зараховано кошти в загальній сумі

11 500 000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за відступлення права вимоги згідно договору № 02/2012 від 20.12.2012 року».

В даному випадку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про отримання позивачем прибутку в сумі 11 500 000 грн. є помилковим, оскільки об'єкт оподаткування по досліджуваним правовідносинам має від'ємне значення: 11 500 000 (дохід) - 11 680 000 (витрати) = - 180 000 грн., внаслідок чого доводи відповідача про необхідність взяття за базу оподаткування суми в розмірі 11 500 000 грн. є необгрунтованими.

Стосовно посилань відповідача на наявність у спірних правовідносинах ознак договору факторингу, суд зазначає наступне.

Поняття договору факторингу визначено у ч. 1 ст. 1077 ЦК України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Слід зазначити, що визначення місця договору факторингу в системі цивільно-правових договорів, що опосередковують передачу права вимоги, має суттєве значення, оскільки, поміж іншого, таке розмежування визначає необхідність дотримання спеціальних вимог щодо особи, яка виступає фактором. За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу (постанова Вищого господарського суду України від 03.03.2011 року у справі № 5020-4/210). Враховуючи зазначене, договір № 02/2012 від 20.12.2012 року не є договором факторингу, а є договором уступки права вимоги.

Питання наявності ознак договору факторингу може поставати лише тоді, коли йдеться про професійну діяльність (наприклад, банку) по викупу боргових зобов'язань за суму, значно нижчу номіналу, крім того, така послуга може бути платною. В даному випадку, фактично позивач не фінансував, а лише викупив борги ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк «Контракт» та в подальшому продав їх (борги) на ПАТ «Укрінвестпартнер», внаслідок чого дані правовідносини не підпадають під визначення факторингу.

Також, в акті перевірки зазначено про порушення складу та структури активів позивача в особі ЗНВПІФ «АВК», що безпосередньо регулюється Законом України «Про інститути спільного інвестування», згідно з яким діяльність ТОВ «КУА «Холдинг Груп» підпадає під дію не загального законодавчого акту - Податкового кодексу України, а спеціального - Закону України «Про Інститути спільного інвестування», який регулює діяльність венчурних фондів та активів спільного інвестування, а державне регулювання у сфері спільного інвестування здійснює Національна Комісія з цінних паперів та фондового ринку, внаслідок чого встановити факт наявності/відсутності в діях позивача порушень під час купівлі-продажу боргових зобов'язань може лише відповідний Державний регулятор, а не податковий орган.

У разі встановлення такого факту Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може застосувати відповідні санкції до порушника. Матеріали справи не містять в собі доказів застосування до позивача санкцій з боку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в рамках досліджуваних правовідносин.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів, які б спростовували те, що в своїй діяльності позивач діяв у дозволений законодавством України спосіб та згідно вимог Закону України «Про інститути спільного інвестування», внаслідок чого доводи відповідача про заниження позивачем бази оподаткування та, як наслідок, заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток, матеріалами справи не підтверджується, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.