Ухвала суду № 41179145, 28.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1504/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

28 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І.

при секретарі судового засідання: Швець А.І.

за участю:

представника позивача: Вишневської О.С.

представника позивача: Метельської Г.В.

представника відповідача: Терепи С.В.

представника відповідача: Грушко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Липовецька хлібна база" до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування рішень. ,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Липовецька хлібна база" (далі - Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іллінецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач) про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представники Відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники Позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що в період з 25.11.2013р. по 13.12.2013 р. посадовими особами Відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Липовецька хлібна база" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2013р. № 157/22/33062692.

В подальшому, за результатами розгляду письмових заперечень ПП "Липовецька хлібна база" на акт перевірки від 20.12.2013р. № 157/22/33062692, прийнявши частково їх до уваги, Іллінецькою ОДПІ надано висновок № 2/22/33062692 від 31.12.2013р., згідно якого, висновок акту перевірки від 20.12.2013р. № 157/22/33062692 викладено в новій редакції.

10 січня 2014 року на підставі висновків акту перевірки, викладених в новій редакції, Іллінецькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000042200, яким збільшено ПП "Липовецька хлібна база" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємства за основним платежем на 257630,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 35380,25 грн.;

- № 0000052200, яким зменшено ПП "Липовецька хлібна база" суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 127575,00 грн.;

- № 0000012200, яким збільшено ПП "Липовецька хлібна база" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 321123,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 80280,75 грн.;

- № 0000022200, яким ПП "Липовецька хлібна база" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 2577,00 грн.

З матеріалів акту перевірки встановлено, що в ході проведення перевірки працівниками податкового органу зроблено висновок про завищення Позивачем витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1221011 грн., так як підприємством віднесено до складу витрат витрати на придбання пшениці, господарські операції по придбанню якої є безтоварними і вказують на нереальність здійснення господарських операцій.

На підставі посилань щодо безтоварності господарських операцій по придбанню пшениці, актом перевірки також визнано завищення Позивачем податкового кредиту в сумі 299419 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року в сумі 66399 грн., за листопад 2011 року в сумі 24005 грн., за грудень 2011 року в сумі 23893 грн., за лютий 2012 року в сумі 10728 грн., за травень 2012 року - 7105 грн., за червень 2012 року в сумі 16667 грн., серпень 2012 року в сумі 47660 грн., за вересень 2012 року в сумі 37777 грн., листопад 2012 року 26252 грн., за грудень 2012 року в сумі 38932 грн.

Досліджуючи обґрунтованість таких висновків Відповідача, колегією суддів встановлено наступні обставини.

В період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року на підставі укладених належним чином договорів купівлі-продажу товару (пшениці) Позивачем придбано у ПАТ "Жорнище", ТОВ "Липовецьке", ДП "Сільськогосподарське підприємство "Іллінецьке", ФГ "Агроросток", ПП "Американські Технології", ФГ "Вікторія АГРО ВК", ФГ "Бухнівське", ПСП "АВАНГАРД", СФГ "Зірка", СТОВ "СВІТАНОК", ФГ "Салій", ФГ "Ранок-В", СТОВ "ЗЛАГОДА" пшеницю для використання у власній господарській діяльності з виробництва борошна та хлібопродуктів.

Виконання зазначених договірних відносин між Позивачем та його контрагентами підтверджується наданими податковими та видатковими накладними.

Факт оплати товару (пшениці), на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку по рахункам ПП "Липовецька хлібна база" , копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Також, в матеріалах справи наявні оборотно-сальдові відомості по відповідним рахункам, що свідчать про використання ПП "Липовецька хлібна база" пшениці в господарській діяльності.

В підтвердження реальності господарських операцій, використання борошна з придбаної та перемеленої муки в межах власної господарської діяльності Позивачем надано акти переробки зерна, накладні на внутрішнє переміщення сировини, накладні на оприбуткування готової продукції, копії складських книг, рецептури, протоколи випробувань борошна та готової продукції за листопад 2011-2012 р.р.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В той же час, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для формування податкового кредиту та включення сум до складу валових витрат, останні мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення господарських операцій із Позивачем контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

В ході судового розгляду справи з'ясовано, що у даних господарських операціях Позивачем було досягнуто господарської мети, яка полягала у виготовлені продукції та її подальшої реалізації.

На думку колегії суду, первинні документи, досліджені в судовому засіданні, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарських операцій та є підставою для формування податкового кредиту.

В обґрунтування апеляційної скарги представник Відповідача зазначає, що усі надані видаткові накладні не відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З приводу цього колегія суддів зауважує, що незначні порушення, допущені в процесі складення первинних документів, недоліки при їх оформленні, не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності (фіктивності) господарських операцій, оскільки оцінюються судом в сукупності з іншими доказами та документами, які підтверджують здійснення зазначених операцій.

Доводи Відповідача про безтоварність господарських операцій ґрунтуються також на тому, що Позивачем надано товарно-транспортні накладні та подорожні листи на підтвердження постачання (транспортування) пшениці, які складені з порушенням норм Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Крім того, в ході апеляційного розгляду справи представник Позивача пояснила суду, що під час оформлення подорожніх листів, які виписані на автомобіль ГАЗ 3307 АВ 58-75 АВ, було допущено помилку та не вірно зазначено дані про автомобіль, яким перевозився товар. При цьому, помилку було виявлено Позивачем самостійно до початку податкової перевірки, про що свідчить надана до суду копія доповідної від 30.11.2012 року на ім'я директора ПП «Липовецька хлібна база».

В даному випадку суд зважає на те, що відсутність у товарно-транспортних накладних окремих відомостей не може бути підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне. Більше того, наявність або, навпаки, відсутність товарно-транспортних накладних жодним чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення, проте не стосуються питань податкового обліку та звітності. А тому, відсутність деяких відомостей у товарно-транспортних накладних не може свідчити про їх невідповідність чинному законодавству.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а тому недоліки заповнення товарно-транспортної накладної чи її відсутність не мають значення для вирішення спору щодо наявності у Позивача права на формування податкового кредиту чи витрат за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

В той же час, з досліджених обставин справи встановлено, що доставка товару (пшениці) на склад ПП "Липовецька хлібна база" здійснювалась на умовах самовивозу зі складу постачальника, та за рахунок Позивача.

При цьому, сума витрачених коштів на перевезення пшениці зі складів постачальників (контрагентів Позивача) на склад ПП "Липовецька хлібна база" не включались останнім до складу валових витрат та суми податкового кредити, і тому сума таких коштів жодним чином не впливала на їх формування.

Варто також зауважити, що усі вищезазначені контрагенти Позивача є діючими суб'єктами господарювання, зареєстрованими відповідно до вимог законодавства, та повністю відобразили здійснені з Позивачем господарські операції з постачання пшениці в своєму податковому обліку та включили їх до власних податкових зобов'язань. Зазначені обставини не спростовано та підтверджено представниками Відповідача в судовому засіданні.

Судом апеляційної інстанції на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів Позивачеві зі сторони його контрагентів документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність фактів поставки товарів не були доведені, а надані Позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ "Бакалдрін Україна" та ПП "Липовецька хлібна база" було укладено договори поставки № БУ -0000200 від 10.09.2010 р. та № БУ - 0000052 від 24.01.2014 р. Згідно п. 1.1 договорів постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві сировину для хлібобулочних та кондитерських виробів в асортименті (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, згідно з умовами цього договору. Відповідно до. п. 1.2 договорів загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за видами визначаються за згодою сторін попередньо до поставки товару покупцю, та вказуються у видаткових накладних, що дорівнюються до специфікації, та є невід'ємною частиною цього договору.

П. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п "е" ч. 2 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, як опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

На виконання умов договорів були виписані: видаткові накладні, де в графі товар, зокрема, зазначено: (арт. 1966) 1901200000 ХХL (міш. 25 кг); податкові накладні, де ТОВ "Бакалдрін Україна" заповнений рядок номенклатури товару реквізитами (арт. 1966) ХХL.

Так, Відповідач вважає, що податкові накладні оформлені з порушенням п.п. "е" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 12.2 Наказу Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010р. "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" та п. 12.2 Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення".

У вказаних податкових накладних заповнено рядок номенклатура товару, однак Відповідач дійшов висновку, що така номенклатура товару відноситься до "розміру одягу", що є порушенням порядку оформлення податкових накладних та виключає можливість включення Позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартістю, визначену в таких накладних.

Однак, у додатку до висновку Державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров`я України від 23.09.2011 р. № 05.03.02-03/44553 визначено, що суміші для хлібопекарської і кондитерської промисловості виробництва, що поставлялись ТОВ "Бакалдрін Україна" ПП "Липовецька хлібна база", згідно договору поставки, зокрема, мають наступну номенклатуру: арт. 1966 XXL/XXL.

Також Позивачем надано сертифікат відповідності UA1.049.Х000448-11 від 14.01.2011 р., в додатку до якого зазначено комплексний поліпшувач XXL/XXL арт. 1966.

Технічними умовами на виготовлення круасана, рецептурою до круасана, зареєстрованими ТОВ «Бакалдрін Україна» та затвердженими Головним санітарним лікарем України, передбачено застосування поліпшувача суміші хлібопекарської арт.1966 XXL/XXL.

Таким чином, Відповідачем не доведено, що вищевказані податкові накладні оформленні з порушенням норм, встановлених п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначені у них суми податку на додану вартість правомірно віднесені Позивачем до податкового кредиту.

В акті перевірки також зазначено, що в порушення п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, підприємством включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати по відшкодування витрат по газу в IV кв. 2012 року в сумі 16869 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що споживання природного газу та подальше використання його у господарській діяльності ПП «Липовецька хлібна база» не підтверджено перевіркою.

Колегією суддів встановлено, що між ПП "Липовецька хлібна база" та ТОВ "ЛаВін" було укладено договір оренди майна № 101011 від 01.10.2011р. Контрагентами 03.10.2011 р. було складено та підписано акт приймання-передачі орендованого майна до договору № № 101011 від 01.10.2011р.

Крім того, між ПП "Липовецька хлібна база" та ТОВ "ЛаВін" було укладено додаткову угоду від 02.04.2012р. до договору оренди № 101011 від 01.10.2011 р., відповідно до якої п. 3.2 викладено в наступній редакції: сторони домовились про те, що орендар зобов'язаний з 02.04.2012 р. по дату закінчення дії договору щомісячно компенсувати витрати газу природного, транспортування та постачання для забезпечення роботи хлібзаводу, відповідно до виставлених рахунків орендодавця; відшкодування витрат, а саме забезпечення подачі природного газу здійснюється на підставі виставлених рахунків, згідно показників лічильника. що встановлені орендарем в об'єкті суборенди.

На підтвердження постачання газу було складено акти прийому-передачі.

В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає, що враховуючи відсутність у первинних документах (актах здачі-приймання робіт) інформації про натуральний вимірник вартості газу по хлібзаводу метрів кубічних ( в додатковій угоді вказано, що вартість газ відшкодовується по лічильнику), а в первинних документах вказано 1 послуга, то дані витрати не можуть бути включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

З досліджених під час судового розгляду справи протоколів узгодження подачі природного газу за договором оренди майна № 101011 від 01.10.2011р. видно, що у них зазначено показники лічильника на початок місяця та на кінець місяця, різниця таких показників, обсяг спожитого газу за місяць в метрах кубічних та загальна сума вартості отриманого газу.

В даних протоколах наявна інформація про натуральний вимірник газу, а саме, в метрах кубічних, а також обсяг використаного газу та загальна сума сплачених коштів за такий обсяг, чим спростовуються доводи апелянта.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 183.10 статті 183 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

На підставі вищевказаних обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що витрати на використання газу з метою обігріву орендованого у ТОВ "Лавін" хлібозаводу, а також на виконання робіт по випіканню хлібобулочних та кондитерських виробів, правомірно включенні Позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Іллінецької об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 листопада 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Боровицький О. А.

Совгира Д. І.