Ухвала суду № 41179138, 28.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3006/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

28 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І.

при секретарі судового засідання: Швець А.І.

за участю:

представника позивача: Коханця О.В.

представника відповідача: Прокопюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінкрон" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінкрон" (далі - Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Вінкрон" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1900/1501/32055032 від 14 липня 2014 року, згідно висновків якого встановлено порушення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "Вінкрон" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) у розмірі 181572 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 29 липня 2014 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0018721502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 181572 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на позиції податкового органу, згідно якої з урахуванням строків давності, визначених п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, від'ємні залишки за травень 2011 року не можуть бути відображені платником в рядку 24 декларації, не підлягають зарахуванню платником у зменшення податкових зобов'язань в податкових деклараціях в наступних податкових періодах та не можуть бути заявленими платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів, тобто не можуть бути відображені ні в рядку 23.1, ні в рядку 23.2 декларації, та відповідно - перераховуватися за заявою на розрахунковий рахунок платника.

Крім того, Відповідач вважає, що якщо на дату виникнення права на бюджетне відшкодування платник не скористався правом на отримання бюджетного відшкодування, вважається, що ним прийняте рішення стосовно відмови від такого відшкодування.

Також, на думку Відповідача, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Отже, податковий орган вважає, що право на зараху вання від'ємного значення податкових зобов'язань у зменшення податкових зобов'язань з податку у наступних податкових періодах також обмежується 1095 днями.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо протиправності таких висновків Відповідача та необхідності задоволення позовних вимог, враховуючи наступні положення чинного законодавства України.

Так, підпунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з вимогами ст. 200.7 ПК України платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.5 статті 102 ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Таким чином, переплата з податку на додану вартість виникає у разі, сплати платником податку до бюджету податкового зобов'язання вищого за розмір узгодженого.

Якщо за результатами діяльності у платника податку виникає від'ємне значення з податку на додану вартість, то у такого платника податку виникає право на бюджетне відшкодування або на подальше врахування такого від'ємного значення у складі податкового кредиту наступних періодів.

Колегія суддів зауважує, що відображення ТОВ "Вінкрон " у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, як правильно зазначено судом першої інстанції, від'ємне значення з податку на додану вартість є підтверджений податковий кредит, на використання якого Податковим кодексом України не встановлено строків давності.

Також судом встановлено, що Позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до Відповідача із необхідною заявою щодо сум визначених в рядку 24 декларації

Отже, заявлена сума в рядку 24 податкової декларації не є бюджетним відшкодуванням, а тому положення п. 102.5 статті 102 ПК України в такому випадку не застосовуються.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 листопада 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Боровицький О. А.

Совгира Д. І.