Рішення № 41178984, 06.10.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р.Справа № 922/629/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Науково - дослідний інститут "Техностандарт", м. Харків про стягнення 263120,07 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 довіреність від 26.03.2014 р.;

відповідача - Жукової Н.Д., довіреність від 11.08.2014 р.;

ВСТАНОВИВ:

24.02.2014 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" 269587,93 грн. основного боргу, 18024,20 грн. - 3 % річних, 36890,87 грн. пені, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням останнім своїх зобов'язань за договором про надання маркетингових і консультаційних послуг № 386/11 від 10.01.12 р. (далі - Договір) щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

26.03.2014 р. ПАТ "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним цього Договору, який за доводами товариства не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 р. первісний позов задоволено частково: стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 269587,93 грн., 9461,43 грн. - 3 % річних, 19816,56 грн. пені. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01 липня 2014 року апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом залишено без задоволення та рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2014 р. у справі № 922/629/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 серпня 2014 року касаційну скаргу відповідача за первісним позовом задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01 липня 2014 року та рішення господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 вересня 2014 року справу призначено для розгляду на 18 вересня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 вересня 2014 року за клопотанням представника позивача за первісним позовом розгляд справи відкладено на 30 вересня 2014 року.

25 вересня 2014 року представник позивача за первісним позовом надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 352934,22 грн. заборгованості, 3944,10 грн. 3% річних та 7058,70 грн. судового збору.

Судом прийнято вищезазначену заяву до розгляду (по суті - це заява про збільшення розміру позовних вимог) та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

30 вересня 2014 року представник позивача за зустрічним позовом надав суду заяву, в якій відмовився від зустрічного позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2014 року відмову прийнято судом і провадження у справі № 922/629/13 за зустрічною позовною заявою припинено.

30 вересня 2014 року представник відповідача надав письмові заперечення, в яких просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, (обов"язкових в силу ч. 1 ст. 111-12 ГПК України для суду першої інстанції під час нового розгляду справи), акт від 13.01.2012 р. не може вважатись актом про надання маркетингових та інформаційних послуг, про який йдеться в п. 2.3 договору, а отже немає підстав стверджувати, що обов"язок відповідача по сплаті винагороди настав. Відповідач також зазначив, що згідно Договору право на винагороду та обов"язок з її оплати безпосередньо пов"язані з фактом укладення відповідачем договору із іноземним постачальником та до поставки відповідного обладнання, проте доказів такої реальної поставки немає, а навпаки, є докази, які спростовують і укладення подібного договору і, тим більше, будь-які операції по ньому.

30 вересня 2014 року представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що заперечення відповідача щодо відсутності в акті інформації, передбаченої п. 2.3 Договору, а саме - інформації про місцезнаходження продукції та контактної інформації про третіх осіб, у яких зацікавлений замовник, мали б достатню вагу у випадку, якщо б на підставі цих заперечень відповідач відмовився підписувати акт прийому - передачі наданих послуг. Однак, цей акт відповідач підписав, чим підтвердив, що позивач сумлінно та повністю виконав свої обов"язки за Договором, і результат фактично наданих позивачем послуг його задовольняє.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2014 року розгляд справи відкладено на 06 жовтня 2014 року.

06 жовтня 2014 року представники позивача у судовому засіданні підтримали збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав, суд виходить з наступного.

Між ПрАТ "Науково-дослідний інститут "Техностандарт" (відповідач ) та ФО-П ОСОБА_1 (позивач) був укладений договір про надання маркетингових та консультаційних послуг № 386/11 від 10.01.12 р., відповідно до умов якого (п. 1.1), відповідач доручив, а позивач зобов'язався здійснити маркетингові роботи та надати інформаційні послуги згідно із умовами договору, а саме: провести маркетингові дослідження за напрямами, що цікавлять позивача (п.1.3.1); здійснювати пошук продавців заготовок колінчатого валу з неповною механічною обробкою Д.01.00.001 (п. 1.3.2); проводити перемови з продавцями (п. 1.3.3).

Позивач зазначає, що в підтвердження виконання ним договірних зобов'язань, сторони склали акт приймання-передачі маркетингових послуг, в якому зазначено, що маркетингові та консультаційні послуги відповідають вимогам Договору та виконані в строк. Зазначення в цьому акті про укладення договору купівлі-продажу колінчатих валів та про винагороду позивача, яка складала 18282,50 Євро в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день фактичного перерахування, свідчить про здійснення відповідачем господарської операції за результатами наданих позивачем послуг.

Позивач також вказує, що строк оплати за надані послуги настав для відповідача 26.01.2013 р. зі спливом 270-денного банківського строку на оплату послуг, визначеного сторонами Договору в п. 3.3, проте й до теперішнього часу відповідач належну до сплати суму за отримані послуги не перерахував

Вищий господарський суд України у постанові від 18 серпня 2014 року звернув увагу на те, що судами залишено без належної правової оцінки доводи відповідача щодо фактичного не надання підприємцем визначених договором послуг та невідповідності акту від 13.01.2012 приймання-передачі послуг вимогам п. 2.3 даного договору, у якому відсутні відомості про потенційного продавця продукції, його контактної інформації та місцезнаходження товару, необхідних замовнику. Не з'ясовувалися належним чином обставини щодо укладання договору купівлі - продажу заготовок колінчатих валів, з урахуванням заперечень відповідача та наданих Акту позапланової виїзної перевірки ПАТ «НДІ «Техностандарт» від 07.05.2013 р. №1596/22.4-07/32674865, листа ТОВ «Енексім» від 08.05.2014. Тобто, застосовуючи статті 901, 903 ЦК України суди не врахували, що зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, визначених п. 1.3 Договору, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій (здійснення фінансово-господарської операції замовником із виявленим продавцем на підставі укладеного договору).

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд вважає в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що у разі фактичного здійснення господарської операції з контрагентами, інформація про яких була отримана за участю виконавця, у замовника виникають зобов'язання з виплати винагороди на користь виконавця. Розмір винагороди і терміни виплати визначаються цим договором, якщо між сторонами не підписані додаткові угоди, що мають пріоритетне значення. Розділом 3 Договору визначено умови та порядок розрахунків між сторонами, зокрема, згідно п. 3.1 якщо інше не передбачено додатковими угодами між сторонами цього Договору, зобов'язання замовника з виплати виконавцю винагороди виникають при фактичному здійсненні фінансово-господарських операцій у відносинах з третіми особами, інформація про яких була отримана за участю виконавця.

Згідно із п. 2.3 Договору у разі зацікавленості відповідача в наданій інформації, відібраної у результаті проведених позивачем маркетингових робіт, позивач передає відповідачу цю інформацію. Сторони підтверджують передачу такої інформації шляхом складення акту про надані маркетингові та інформаційні послуги, в якому зазначаються відомості про місцезнаходження продукцію та контактну інформацію про третіх осіб, в яких зацікавлений відповідач.

Позивач не знайшла жодного контрагенту, зокрема, іноземного, з яким був би укладений відповідний договір.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що строк виплати винагороди настає одночасно зі здійсненням першої події при проведенні фінансово - господарської операції, чим обумовлено право виконавця на винагороду, а у замовника зобов'язання по її виплаті. Як зазначалося, пунктом 3.3 договору, замовник зобов'язувався виплатити винагороду виконавцю не пізніше 270 банківських днів з дня виникнення такого зобов'язання з правом дострокового погашення.

Відповідно до пунктів 2.5, 3.1, 3.2 Договору обов'язок замовника по виплаті винагороди виконавцю підлягав виконанню на підставі оформленого належним чином акту приймання-передачі виконаних робіт, у якому згідно з пунктом 2.3 договору мали бути зазначені відомості про місцезнаходження продукції та контактна інформація про третіх осіб, в яких зацікавлений замовник.

Проте судом встановлено, що цей акт приймання - передачі маркетингових і консультативних послуг не відповідає п. 2.3 договору, оскільки в ньому не вказувались відомості про місцезнаходження продукції потенційного продавця та контактна інформація.

З'ясовуючи обставини щодо укладання договору купівлі - продажу заготовок колінчатих валів, про що зазначено в акті від 13.01.2012 р., суд звертає увагу на заперечення відповідача, в яких останній зазначив, що після підписання акту відповідачем було виявлено, що маркетингові дослідження по регіонам України, Європи, зокрема, Германії фактично не були проведені, результати таких досліджень позивач так і не надав, та з суб"єктом підприємницької діяльності, контактні дані, які були надані представником позивача, не було укладено договору через відсутність у вказаного суб"єкта заготовок колінчатого валу з неповною механічною обробкою Д.01.00.001.

Як вбачається з довідки вих. № 133-100/03-Н від 26.03.2014 р. та Акту позапланової виїзної перевірки ПАТ «НДІ «Техностандарт» від 07.05.2013 р. №1596/22.4-07/32674865, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. не було укладено жодних господарських договорів із контрагентами, інформація щодо яких була отримана від ФО-П ОСОБА_1 Цей факт встановлено судом й свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків.

Крім того, в листі ТОВ «Енексім» від 08.05.2014. № 44-7 зазначено, що між відповідачем та ТОВ "Енексім" існують договірні правовідносини відносно заготовок колінчатого валу з неповною механічною обробкою Д.01.00.001, проте ТОВ «Енексім» не має та ніколи не мало жодних правовідносин із ФО-П ОСОБА_1

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Згідно з Договором право на винагороду та обов"язок з її оплати безпосередньо пов"язані, зокрема, з фактом укладення відповідачем договору із іноземним постачальником та поставки відповідного обладнання. Однак, доказів укладення такого договору та реальної поставки товару матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивач не довів факту надання ним послуг, які споживаються відповідачем в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, передбачених договором, тому відмовляє в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

На підставі ст.ст.901, 902, 903 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49,54

ст.ст.82-85, ст. 111-12 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Науково - дослідний інститут "Техностандарт" про стягнення 263120,07 грн. відмовити.

Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя О.В. Смірнова