Постанова № 41178287, 23.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1435/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю представника апелянта - Томашевського О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3» (надалі - позивач, ТОВ «Завод залізобетонних виробів-3») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) від 11 червня 2012 року за № 0000482260, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 104 750,00 грн. та за №0000492260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 97 891,00 грн.

В обґрунтування позивач зазначив, що він виконав всі передбачені податковим законодавством обов'язки по формуванню податкового кредиту та правомірно відніс до складу валових витрат, суму витрат по постачальнику ТОВ «Інвесттехнагляд» у грудні 2011 року, тому висновки акта перевірки податкового органу ґрунтуються на припущеннях.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Завод залізобетонних виробів-3» ставить питання про скасування судового рішення у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Так, апелянт зазначив, що суд першої інстанції проігнорував наявність у матеріалах справи належних доказів - первинних документів, які підтверджують правомірність формування ТОВ «Завод залізобетонних виробів-3» податкового кредиту та валових витрат у грудні 2011 року.

Представник ДПІ у Приморському районі м. Одеси до суду апеляційної інстанції не з'явився, про місце, день та час судового розгляду повідомлений належним чином.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено, що за результатами, проведеної ДПІ у Приморському районі м. Одеси документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Завод залізобетонних виробів-3» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Інвесттехнагляд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року встановлено порушення п. 138.2 ст.138 та п.п.139.1.9 ст.139, ст.198 Податкового Кодексу України.

На підставі виявлених порушень, ДПІ у Приморському районі м. Одеси 11 червня 2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000492260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі - 97 891 грн. та за №0000482260, відповідно до якого встановлено завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість на 104 750 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Завод залізобетонних виробів-3» не надано первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88 на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента.

Так, на думку суду першої інстанції позивачем не доведено про фізичні, технічні та технологічні можливості ТОВ «Інвесттехнагляд» до надання будівельних послуг, які відображені у первинній документації, та які становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу; можливість здійснення операцій у відповідні строки тощо.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте необґрунтоване рішення, виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Статтею 317 Господарського кодексу України встановлено, що будівництво об'єктів, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюється на умовах підряду.

Відповідно до статті 318 цього Кодексу за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Завод залізобетонних виробів-3» «Замовником» та ТОВ «Інвесттехнагляд» «Підрядником» 26 липня 2011 року був укладений контракт на виконання будівельно-монтажних робіт при будівництві суспільно - житлового комплексу «Середньофонтанский» в м. Одесі, вул. Середньофонтанська, 19, Фітнесцентр.

За цим контрактом ТОВ «Інвесттехнагляд» зобов'язаний виконувати власними та найманими потужностями і засобами загально - будівельні роботи з будівництва фітнес центру.

На виконання умов даного контракту ТОВ «Інвесттехнагляд» було зроблено комплекс будівельних робіт з гідроізоляції, залиття цементних стяжок, влаштування покриттів з керамічної плитки, армування скловолокном стяжок.

На момент розгляду справи суспільно - житловий комплекс «Середньофонтанский», що розташований в м. Одесі, вул. Середньофонтанська, 19 введений до експлуатації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року, № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» (надалі - Постанова № 668) встановлено, що передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Пунктом 96 зазначеної Постанови визначено, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду (п. 98 Постанови № 668).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Пунктом 99 Постанови № 668 передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість.

Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Типовими формами первинних облікових документів у будівництві є «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (типова форма № КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (типова форма №КБ-3), затверджених наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року № 554.

Позивачем в підтвердження виконання «Підрядником» будівельних робіт до перевірки податковому органу було надано:

Зворотньо-сальдову відомість по рахунку 631;

«Акти приймання виконаних будівельних робіт» (типова форма № КБ-2в) за

№ № 281235, 2811236 від 28 грудня 2011 року;

«Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (типова форма №КБ-3) за грудень 2011 року;

Підсумкові відомості ресурсів за грудень 2011 року;

Платіжні доручення та виписки банку;

Податкові накладні № №617,618 від 23 грудня 2011 року.

Про вивчення податковим органом даних документів, є посилання в акті перевірки ТОВ «Завод залізобетонних виробів-3».

Будь-яких зауважень до первинної документації позивача або з приводу її не надання у контролюючого органу - не було.

19 лютого 2013 року слідчим управлінням ФР ГУ Міндоходів в Одеській області на підприємстві у позивача був проведений обшук, в результаті якого були вилучені первинні бухгалтерські та податкові документи, в тому числі і документи стосовно правовідносин з ТОВ «Інвесттехнагляд» (а.с.71-79).

Ухвалою суду від 21 травня 2014 року зобов'язано слідче управління ФР ГУ Міндоходів в Одеській області надати копії первинних документів на підтвердження господарських відносин ТОВ «Завод залізобетонних виробів-3» із ТОВ «Інвесттехнагляд» за період з грудня 2011 року, які були вилучені під час обшуку.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, зазначена ухвала суду не була виконана в повному обсязі та не надані копії документів за грудень за типовою формою № КБ-2в, №КБ-3 та підсумкові відомості ресурсів за грудень.

Але враховуючи, що обставини наявності вищевикладених документів їх зміст визнаються сторонами, то ці обставини, відповідно до ч.3 ст.72 КАС України можуть не доказуватися перед судом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову погодився з висновком податкового органу про те, що господарські операції між ТОВ «Завод залізобетонних виробів-3» та ТОВ «Інвесттехнагляд» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Між тим, колегія суддів вважає такий висновок суду не заснованим на фактичних обставинах справи.

У матеріалах справи міститься копія Ліцензії на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 28 січня 2011 року (за переліком робіт згідно з додатком), яка видана ТОВ «Інвесттехнагляд» Державною архітектурно - будівельною інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (а.с.106-109).

Зазначена ліцензія, була дійсна до 25 січня 2014 року, підтверджує наявність у ТОВ «Інвесттехнагляд» необхідних умов для проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

Також, судом першої інстанції при вирішенні спору, було взято до уваги Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07 березня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвесттехнагляд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 10 листопада 2010 року по 29 лютого 2012 року».

Колегія суддів вважає обґрунтованим зауваження апелянта про те, що Акт про неможливість зустрічної звірки може встановлювати тільки причину неможливості проведення зустрічної звірки та ніяким чином в ньому податковий орган не може робити висновки про нереальність господарських відносин.

У мотивувальній частині рішення суду першої інстанції стверджується про те, що акти виконаних робіт є неналежними доказами, так як в останніх відсутні відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, їх вимірники (у натуральному і вартісному виразі), час здійснення фінансово-господарських операцій, не зазначені особи, відповідальні за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, відсутні посилання на відповідний договір тощо.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з цим ствердженням тому, що в матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт за грудень 2011 року (період за який проводилася перевірка), є зазначені акти за іншій період, а саме за листопад 2011 року.

Крім того, суд першої інстанції зауваживши, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента, послався на висновок почеркознавчої експертизи НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці від 06 березня 2012 року № 134 (а.с.98-100), відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ «Інвесттехнагляд» ОСОБА_2 в представлених на дослідження документах (копія статуту підприємства, копія протоколу № 3 від 07 вересня 2011 року, копія реєстраційної карти форми №4) ймовірно виконані однією особою, а підписи у копії реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, копії довіреності від 08 листопада 2011 року ймовірно виконані іншою особою.

Однак, як правильно зазначив апелянт, він використав всі можливості надані для перевірки повноважень особи, що діяла як керівник ТОВ «Інвесттехнагляд», саме у Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, керівником значиться - ОСОБА_2 (а.с.103).

Згідно з абз.«а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не порушені вищевикладені норми податкового законодавства, а тому зроблені судом першої інстанції висновки, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим, постановлене судове рішення на підставі ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11 червня 2012 року за № 0000482260, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів-3» зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 104 750,00 грн. та за № 0000492260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 97 891,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст ухвали складено 27.10 2014 року.