Постанова № 41177899, 28.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа№ 925/882/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БМБ Маргарин"

на рішення господарського суду Черкаської області від 15.07.2014р.

у справі № 925/882/14 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Банк Богуслав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БМБ Маргарин"

про стягнення заборгованості 584 649,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Банк Богуслав" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БМБ Маргарин" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 584 649,67 грн., з яких: 499 951,48 грн. прострочена заборгованість; 20 039,15 грн. пеня за прострочення сплати овердрафту; 3 903,73 грн. 3% річних від простроченої суми овердрафту; 46 995,44 грн. втрат внаслідок інфляції на прострочену до сплати суму овердрафту; 12 015,14 грн. заборгованість за простроченими до сплати процентами; 514,01 грн. пеня за прострочення до сплати процентів; 101,30 грн. 3% річних від простроченої суми процентів; 1 129,42 грн. втрат внаслідок інфляції на прострочену до сплати суму процентів.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.07.2014р. у справі № 925/882/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість та господарські санкції в розмірі 584 649,67 грн. та 11 692,99 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову до суду.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови кредитного договору, і дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 15.07.2014р. у справі № 925/882/14 змінити в частині задоволених позовних вимог шляхом вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду на один рік. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції допущено неповноту встановлення обставин справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення та не відобразив його в рішенні, чим порушив вимоги ст. 84 ГПК України, а також безпідставно не застосував ст. 83 ГПК України. Крім того, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції вимог ст. 79 ГПК України, а саме в частині безпідставної відмови в зупиненні провадження у справі до встановлення правонаступника відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БМБ Маргарин" на рішення господарського суду Черкаської області від 15.07.2014р. у справі № 925/882/14 прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 14.10.2014р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість її доводів, просить рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. розгляд скарги у справі № 925/882/14 відкладено на 28.10.2014р. у зв'язку з клопотанням представника відповідача на підставі ст. 77 ГПК України.

На адресу суду надійшла заява відповідача про зупинення провадження у справі, яка мотивована тим, що ТОВ ,,БМБ Маргарин" подано до господарського суду м. Києва позов про визнання недійсним договору про надання овердрафту № 15/01-ОВ-05/2012 від 19.03.2012р., укладеного між ТОВ ,,БМБ Маргарин" та ПАТ ,,Банк Богуслав". В підтвердження даних обставин відповідач посилається на наявність відмітки суду на копії позовної заяви про прийняття позову.

Представники позивача заперечили проти вказаного клопотання, зазначаючи про те, що доказом перебування справи в провадженні суду є ухвала про порушення провадження у справі, а не відмітка суду на копії позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про зупинення провадження у даній справі не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Проте, звертаючись до суду з клопотанням про зупинення апеляційного провадження у даній справі відповідач не довів наявності підстав для зупинення, тобто не надав належних доказів (ухвали суду в іншій справі) того, що справа, розгляд якої може унеможливити розгляд даної справи, перебуває в провадженні суду та розгляд даної справи неможливий до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи та про витребування доказів, а саме ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі за позовом відповідача до позивача про визнання недійсним договору.

Представники позивача заперечили проти цього клопотання.

Колегія суддів дійшла висновку, що це клопотання не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 38 і 77 ГПК України.

У судовому засіданні 14.10.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача заперечили проти наведених доводів, просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2012р. між Публічним акціонерним товариством ,,Банк Богуслав" (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,БМБ Маргарин" (далі - позичальник, відповідач) укладено Договір про надання овердрафту №15/01-ОВ-05/2012, із змінами та доповненнями до нього, (далі - кредитний договір, а.с. 8-17), відповідно до умов якого банк надав відповідачу овердрафт з лімітом в сумі - 500 000,00 грн. для оплати розрахункових документів відповідача по рахунку, при відсутності або недостатності власних коштів відповідача на рахунку, зі сплатою процентів у розмірі - 19,5% річних (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Пунктом 2.3 кредитного договору встановлено, що термін повернення овердрафту - 17.032014р. або термін, встановлений у відповідності з п.п. 4.3, 4.4 договору або термін, встановлений у відповідності з п.8.2 договору (в редакції договору № 5 про внесення змін та доповнень до договору від 18.03.2013р.).

На виконання умов кредитного договору позивач відкрив відповідачу Овердрафт в національній валюті і надав йому грошові кошти в сумі 500 000,00 грн.

Згідно з п.3.2.5 кредитного договору, позичальник сплачує нараховані проценти в національній валюті України щомісячно, не пізніше 05 числа місяця наступного за місяцем, за який нараховані проценти, та в день настання терміну повернення овердрафту.

У передбачений кредитним договором строк - до 05.02.2014р. відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті процентів, нарахованих позивачем за січень місяць 2014р. в сумі - 8 275,78 грн., тому позивач - 06.02.2014р. виніс вказану суму процентів на рахунок простроченої заборгованості.

У відповідності до підпункту 4.4.1 п. 4.4 кредитного договору, зобов'язання відповідача повернути позивачу овердрафт раніше календарної дати, визначеної п.2.3 договору, виникає у відповідача в разі несплати або часткової несплати відповідачем процентів в передбачений договором строк; при цьому терміном повернення овердрафту є десятий календарний день за останнім днем строку, в який відповідач повинен був виконати зазначене зобов'язання.

У відповідності до п.п. 4.4.1 п.4.4 кредитного договору - 16.02.2014р. у відповідача виникло зобов'язання повернути банку овердрафт в розмірі фактичної заборгованості в сумі 499 951,48 грн., разом з нарахованими процентами за фактичне користування кредитними коштами за період з 01.01.2014р. по 14.02.2014р. в сумі - 12 015,14 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов кредитного договору відповідач не здійснив погашення заборгованості за договором у встановлені для цього строки і станом на 23.05.2014р. прострочена заборгованість за овердрафтом становить 499 951,48 грн.; пені за прострочення до сплати овердрафту, згідно п. 7.2 кредитного договору становить 20 039,15 грн.; 3% річних від простроченої суми овердрафту становить 3 903,73 грн.; сума індексу інфляції на прострочену до сплати суму овердрафту становить 46 995,44 грн.; заборгованість за простроченими до сплати процентами становить 12 015,14 грн.; пеня за прострочення до сплати процентів становить 514,01 грн.; 3% річних від простроченої суми процентів становить 101,30 грн.; сума індексу інфляції на прострочену до сплати суму процентів становить 1 129,42 грн.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та також самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. ст. 1049, 1050 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Позивач виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі, відкрив відповідачу овердрафт в національній валюті і надав йому грошові кошти в сумі 500 000 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідачем не надано доказів належної оплати за користування кредитом (відсотків), тому слід дійти висновку, що на підставі п.4.4 кредитного договору у позичальника виник обов'язок повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язання.

Водночас, у позивача виникло право вимагати повернення повністю кредиту та відсотків за його користування.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги наданий позивачем розрахунок стягуваних сум та дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову, оскільки належних та допустимих доказів на спростування правильності розрахунку боргу ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором про надання овердрафту № 15/01-ОВ-05/2012 від 19.03.2012р. по кредиту в розмірі 499 951,48 грн., заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом, нарахованим за період з 19.03.2012р. по 14.02.2014р., в розмірі 12 015,14 грн.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Колегія суддів вважає, що наявність заборгованості за кредитним договором, яку у строк відповідач не сплатив, свідчить про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до п.7.2 кредитного договору за порушення встановлених цим договором терміну повернення овердрафту, строку безперервного користування овердрафтом, строків сплати процентів, інших платежів, передбачених цим договором, банк має право нараховувати та стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити банку, на його першу письмову вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період виникнення прострочки, від простроченої суми зазначених платежів, розраховану за кожен день прострочення платежу, не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наведений позивачем розрахунок суми пені, який взято до уваги судом першої інстанції, з урахуванням наведених вище приписів закону та умов кредитного договору, колегією суддів визнається обґрунтованим, а тому позовні вимоги позивача про стягнення пені по простроченому овердрафту в розмірі 20 039,15 грн. та пені по простроченим відсоткам в розмірі 514,01 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Також судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 3 903,73 грн. за прострочення овердрафту та в сумі 101,30 грн. за порушення строків сплати відсотків, та позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 46 995,44 грн. на розмір простроченого овердрафту та 1 129,42 грн. інфляційних втрат на суму прострочених відсотків.

Згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки дії відповідача є порушенням умов договору, колегія суддів вважає, що наявні підстави для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивачем доведено і відповідачем не спростовано, а тому їх слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення та не відобразив його в рішенні, чим порушив вимоги ст. 84 ГПК України, а також безпідставно не застосував ст. 83 ГПК України.

Колегія суддів вважає дані доводи відповідача необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 15.07.2014р., фіксування судового процесу у даній справі здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме - програмно - апаратного комплексу ,,Діловодство спеціалізованого суду". Відповідно до вказаного протоколу судового засідання слухання справи розпочалось о 10:30 год. 15.07.2014р., суд оголосив перерву для складання вступної та резолютивної частини рішення об 11:04 год., а об 11:28 год. головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до відтиску штампу господарського суду Черкаської області вхідний № 15319/14 від 15.07.2014р. відзив відповідача з копією звіту про фінансові результати, в якому було викладено клопотання про відстрочку виконання рішення суду на 1 рік надійшов на адресу господарського суду об 11:06 год., тобто після закінчення розгляду справи по суті, що унеможливлює її розгляд судом першої інстанції.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення суду на 1 рік колегія суддів зазначає таке.

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

В обгрунтування клопотання про відстрочку виконання рішення суду відповідач зазначає про те, що в економіці України відбулись негативні зміни, які значно погіршили його фінансове становище і ускладними виконання своїх зобов'язань, та наголошує на тому, що факт настання кризових явищ у економіці визнає і держава. Так, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України було прийнято низку нормативних актів, направлених на подолання негативних тенденцій в Україні. До вказаного клопотання відповідачем надано копію звіту про фінансові результати товариства за 1 квартал 2014р.

Відповідно до роз'яснень, наданих в постанові Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року N 9, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Чинні норми ГПК України не визначають відповідного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим господарський суд на підставі ст. 43 ГПК України повинен оцінювати надані стороною в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України належні і допустимі докази, що підтверджують відповідні обставини.

Отже, слід дійти висновку, що заявник має довести викладені у заяві обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення саме належними і допустимими доказами, надавши такі докази суду.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан товариства, оскільки відповідно до ст. 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідними доказами зазначені обставини заявником не доведено.

Настання кризових явищ у економіці, на яку посилається відповідач, як причину такого становища, є загальним негативним економічним явищем, яке стосується усіх господарюючих суб'єктів, в тому числі як відповідача так і позивача.

Таким чином, обставини, на які посилається відповідач не є виключними обставинами, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду, а також не впливають на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем та відповідно не виключають його вини у виникненні заборгованості, тому клопотання про відстрочку виконання рішення суду на 1 рік задоволенню не підлягає.

Щодо посилань скаржника на ту обставину, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання про зупинення провадження у справі до встановлення правонаступника відповідача, колегія суддів відхиляє їх як необґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступника.

Порядок перетворення юридичної особи визначено, зокрема, ст. 107 ЦК України за змістом якої:

Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Тобто, передавальний акт та розподільчий баланс є основними документами, що фіксують факт здійснення перетворення.

Відповідачем не надано передавального акту та розподільчого балансу ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ ,,БМБ Маргарин" не перебуває в процесі припинення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду Черкаської області від 15.07.2014р. у справі № 925/882/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 15.07.2014р. у справі № 925/882/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БМБ Маргарин" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 31.10.2014р.