Рішення № 41177824, 28.10.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року

Справа № 912/3155/14

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

до: державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Чарівне

про стягнення 243990,10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - участі не приймали;

від відповідача - участі не приймали.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (далі по тексту - відповідач) заборгованість в сумі 243990,10 грн. з яких: 189111,99 грн. сума основного боргу, 4528,43 грн. - 3 % річних, 13273,01 грн. - пеня, 23838,83 грн. - індекс інфляції, 13237,84 грн. - 7 % штрафу, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором складського зберігання зерна № 65 від 15.10.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні участі не брав, причини неявки не повідомив.

Відповідач в дане судове засідання, як і в попереднє, не прибув, причини неявки не повідомив.

Господарським судом враховано, що ухвала про порушення провадження у справі від 22.09.2014 та ухвала про відкладення розгляду справи від 14.10.2014 отримані відповідачем згідно повідомлень про вручення поштових відправлень.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (надалі - зерновий склад) та відповідачем (надалі - поклажодавець) 15.10.2013 року було укладено договір складського зберігання зерна № 65 від 15.10.2013 року, згідно з умовами якого відповідач (поклажодавець)и зобов'язується в порядку та на умовах цього договору передати, а позивач (зерновий склад) зобов'язується прийняти на зберігання зерно, надавати додаткові послуги, відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору та в установлений строк повернути зерно поклажодавцю (п.1.1. договору).

Також згідно п. 4.3.2. договору № 65 відповідач (поклажодавець) зобов'язується своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги згідно з додатком № 1 до цього договору.

Зазначений договір за своєю юридичною природою є договором складського зберігання.

Згідно п.1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігання товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюється договором зберігання.

Згідно п.п. 5.4. - 5.7. договору № 65 позивач (зерновий склад) зобов'язаний щомісяця до третього числа наступного за звітним місяця надати відповідачу (поклажодавцю) акт наданих послуг та виставити рахунок для оплати послуг, що надані позивачем (зерновим складом).

Плата за сушіння, очищення зерна проводиться згідно з актами надання послуг, що складені на підставі актів на сушіння, очищення, а за відвантаження та переоформлення - за фактичну кількість відвантаженого та переоформленого зерна. Оплата послуг, що надані позивачем (зерновим складом) зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також додаткових послуг, повинні бути оплачені відповідачем (поклажодавцем) протягом 3-х робочих днів з дня одержання виставленого позивачем (зерновим складом) рахунку.

Відповідач (поклажодавець) у триденний термін з дня отримання акту наданих послуг, підписаного зі сторони позивача (зернового складу), в разі згоди з наданими послугами, зобов'язаний підписати його та повернути позивачу (зерновому складу) один примірник.

Слід зазначити, що поклажодавцем передано на зберігання кукурудзу врожаю 2013 року:

15.10.2013 р. - 90420,00 кг.;

16.10.2013 р. - 91000,00 кг.;

25.10.2013 р. - 21180,00 кг.;

01.11.2013 р. - 22000,00 кг.;

02.11.2013 р. - 34500,00 кг.;

04.11.2013 р. - 35420,00 кг.;

05.11.2013 р. - 94220,00 кг.;

06.11.2013 р. - 160120,00 кг.;

07.11.2013 р. - 70580,00 кг.;

08.11.2013 р. - 54540,00 кг.;

09.11.2013 р. - 68460,00 кг.;

12.11.2013 р. - 16520,00 кг.;

15.11.2013 р. загально було проведено переоформлення в кількості 681620,00 кг. відповідно до складських квитанцій на зерно: № 189 від 16.10.2013., № 201 від 17.10.2013 р.; № 284 від 28.10.2013 р.; № 632 від 04.11.2013 р.; № 373 від 04.11.2013 р.; № 401 від 05.11.2013 р.; № 418 від 06.11.2013 р.; № 427 від 07.11.2013 р.; № 453 від 08.11.2013; № 457 від 11.11.2013 р.; № 469 від 12.11.2013 р.; № 498 від 13.13.2013 р.

Так, відповідно до Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого Постановою КМУ № 510 від 11.04.2003 р., підставою для видачі складських документів на зерно є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Відповідно до розділу 3 "Обіг складських квитанцій" Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198, складська квитанція є документом, який видається зерновим складом при прийнятті кожної партії зерна на зберігання. Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом і поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

При цьому, пунктом 24 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

На виконання умов договору № 98 позивачем та відповідачем були підписані акти здачі-приймання робіт, а саме:

- акт здачі-приймання робіт № 111 від 30.10.2013 року на суму 126,09 грн;

- акт здачі-приймання робіт № 126 від 31.10.2013 року на суму 5229,82 грн.;

- акт здачі-прийняття робіт № 175 від 13.11.2013 року на суму 183756,08 грн.

Таким чином, позивач надав відповідачеві послуги у відповідності до умов договору на загальну суму 189111,99 грн.

За поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні 14.10.2014, відповідачу одночасно з підписанням актів здачі-приймання робіт надані рахунки.

Між позивачем та відповідачем станом на 14.11.2013 року, було проведено звірку взаєморозрахунків щодо розрахунків по договору № 65, за результатами якого було складено акт, який підписано сторонами та встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 189111,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем доказів погашення заборгованості за договором не надано.

Позивачем в судовому засіданні 14.10.2014 надано докази часткового погашення заборгованості відповідачем в розмірі 50000,00 грн. 23.09.2014, тобто після подання позову до суду.

Відтак, докази погашення заборгованості в розмірі 139111,99 грн. відсутні.

Позивачем з метою досудового врегулювання спору направлено на адресу відповідача претензію № 346 від 22.04.2014 року з вимогою погасити заборгованість по договору, відповіді на яку не надано.

За вказаних обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в частині стягнення з ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 139111,99 грн. Провадження в частині стягнення 50000,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 13273,01 грн. пені та 13237,84 грн. 7% штрафу.

Вимогу про стягнення пені та штрафу, позивач обгрунтовує статтею 231 ГК України.

За змістом положень ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, санкцій у вигляді штрафу та пені, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Зазначена позиція, висловлена у постановах Верховного суду України від 20.12.2010 у справі № 3-41гс10, від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14.

У п. п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" також зазначено, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Однак, в даному випадку між сторонами виникло грошове зобов'язання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно з п. 1 ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності

Відповідно до п. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Отже, договір про надання послуг складається із двох взаємопов’язаних між собою зобов’язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов’язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов’язанням є зобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов’язання – це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов’язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов’язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов’язанням.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14.

Відтак, стягнення пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України є неправомірним.

Однак відповідно до п. 6.2 договору за прострочку оплати вартості послуг, наданих зерновим складом понад три дні з моменту отримання рахунку, поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ простроченої суми за кожний день прострочки.

З урахуванням п. 5 ст. 254 ЦК України, п. 5.6. договору, п.6.2 договору, враховуючи межі визначеного позивачем періоду нарахування, за розрахунком суду розмір пені складає 13138,3 грн., виходячи з наступного розрахунку:

на суму 126,09 грн. за період з 05.11.2013 по 03.05.2014 - 8,48 грн.;

на суму 5229,82 грн. за період з 06.11.2013 по 04.05.2014 - 352,48 грн.;

на суму 183756,08 грн. за період з 19.11.2013 по 17.05.2014 - 12777,34 грн.

Відтак позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 13138,3 грн., а в задоволенні позовних вимог про стягнення 134,71 грн. пені та штрафу у розмірі 13237,84 грн. господарський суд відмовляє.

Також позивач просить стягнути 4528,43 грн. 3% річних та 23838,83 грн. збитків від інфляції.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком суду розмір 3% річних складає 4497,79 грн, виходячи з наступного розрахунку:

на суму 126,09 грн. за період з 05.11.2013 по 03.09.2014 - 3,14 грн.;

на суму 5229,82 грн. за період з 06.11.2013 по 03.09.2014 - 129,81 грн.;

на суму 183756,08 грн. за період з 19.11.2013 по 03.09.2014 - 4364,84 грн.

За розрахунком суду розмір збитків від інфляції складає 25492,91 грн, виходячи з наступного розрахунку:

на суму 126,09 грн. за період з 05.11.2013 по 03.09.2014 - 17,28грн.;

на суму 5229,82 грн. за період з 06.11.2013 по 03.09.2014 - 716,53 грн.;

на суму 183756,08 грн. за період з 19.11.2013 по 03.09.2014 - 24759,10 грн.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 4497,79 грн., а збитки від інфляції у заявленому розмірі - 23838,83 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір з врахуванням норм ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в сумі 4611,90 грн.

Як зазначено в пункті 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ ГПК України", припинення провадження у справі з підстав, передбачених ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення суми судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82-85, 116 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (27241, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Чарівне, вул. Леніна, 39, ідентифікаційний код 00729913) на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) заборгованість в сумі 180586,91 грн., з яких: 139111,99 грн. - сума основного боргу; 4497,79 грн. - 3% річних; 23838,83 грн. - інфляційні втрати; 13138,30 грн. - сума пені, а також судовий збір в сумі 4611,90 грн.

Провадження в частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу припинити.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 30,64 грн., пені у розмірі 134,71 грн. та штрафу у розмірі 13237,84 грн. відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Рішення направити позивачу за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; відповідачу за адресою: 27241, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Чарівне, вул. Леніна, 39.

Повне рішення складено 03.11.2014 року.

Суддя В.Г. Кабакова