Рішення № 41177760, 28.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2929/14 28.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес»

до Публічного акціонерного товариства СКТБ «Комплекс»

про стягнення 80 263 739,69 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Журба М.В. (представник за довіреністю від 05.02.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства СКТБ "Комплекс» (надалі також - відповідач) суми боргу за Договором №02/11 від 21.11.2011р. на поставки газового конденсату та нафти в розмірі 80 263 739,69 грн., з якої 70 558 764,09 грн. сума основного боргу, 4 682 119,85 грн. сума пені, 4 491 805,56 грн. сума 3% річних, 207 452,44 грн. сума інфляційних втрат.

Під час перебування справи в провадженні позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги та остаточно заявлено до стягнення з відповідача суму боргу в розмірі 89 049 802,93 грн., з якої 70 558 764,09 грн. сума основного боргу, 5 378 707,42 грн. сума пені, 5 491 984,90 грн. сума 3% річних, 7 620 346,52 грн. сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву до матеріалів справи, відповідно до якого він заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на невідповідність укладеного між сторонами Договору №02/11 від 21.11.2011р. на поставку газового конденсату та нафти чинному законодавству в частині відсутності у ньому усіх істотних умов, що визначені статтями 638, 712, 655 Цивільного кодексу України. Також у своєму відзиві відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення з нього суми пені.

Ухвалою суду від 26.02.2014р. в справі було порушено провадження, справі присвоєно №910/2929/14 та призначено до слухання на 25.03.2014р.

В судовому засіданні 25.03.2014р. представники від відповідача не з'явились, розгляд справи було відкладено до 08.04.2014р.

В судове засідання 08.04.2014р. представники відповідача не з'явився знову, розгляд справи було відкладено до 15.04.2014р.

В судовому засіданні 15.04.2014р. в справі було оголошено перерву до 22.04.2014р.

В судове засідання 22.04.2014р. представники від позивача не з'явились, провадження в справі було зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №910/5981/14 за позовом Публічного акціонерного товариства СКТБ «Комплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» про визнання недійсним Договору №02/11 від 21.11.2011р. на поставки газового конденсату та нафти.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2014р. було скасовано та повернуто матеріали справи №910/2929/14 до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою від 25.06.2014р. розгляд в справі №910/2929/14 було призначено на 05.08.2014р.

Ухвалою від 25.06.2014р. провадження у справі №910/2929/14 було зупинено до розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства СКТБ «Комплекс» на Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. було залишено без змін.

Матеріали справи №910/2929/14 були повернуті 31.07.2014р. до Господарського суду міста Києва з супровідним листом №03-22/143 від 28.07.2014р.

Ухвалою від 05.08.2014р. було поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05.08.2014р.

В судовому засіданні 05.08.2014р. судом було повідомлено представників сторін про прийняття до розгляду, наявної в матеріалах справи заяви позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено суму боргу в розмірі 81 495 412,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів терміном до 21.08.2014р. включно та відкладено розгляд справи до 19.08.2014р.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва Паламар П.І. від 19.08.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/2929/14 передано для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою від 19.08.2014р. суддею Коковим О.В. було прийнято до провадження справу №910/2929/14 та призначено до слухання на 09.09.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. справу №910/2929/14 було передано на розгляд судді Морозову С.М., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою від 09.09.2014р. суддею Морозовим С.М. було прийнято до провадження справу №910/2929/14 та призначено до слухання на 09.09.2014р.

В судовому засіданні 09.09.2014р. було оголошено перерву до 23.09.2014р.

В судове засідання 23.09.2014р. представник від відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, розгляд справи було відкладено до 07.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 07.10.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/2929/14 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою від 07.10.2014р. суддею Котковим О.В. матеріали справи були прийняті до провадження та призначено судове засідання на 28.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 28.10.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №910/2929/14 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 28.10.2014р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №910/2929/14 були прийняті до провадження та призначено судове засідання на 28.10.2014р.

В судове засідання 28.10.2014р. представник від відповідача не з'явився, про час там місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 28 жовтня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2011 року між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір на поставки газового конденсату та нафти №02/11 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого сторони домовились про те, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити стабільний та нестабільний газовий конденсат та нафту (надалі - товар).

Обов'язок позивача передати товар вважається виконаним у момент підписання акту приймання-передачі товару. (п. 1.2. Договору).

Обов'язок відповідача прийняти товар вважається виконаним у момент підписання акту приймання передачі товару. Обов'язок відповідача оплатити товар вважається виконаним у момент зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача. (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору конкретні обсяги поставки та облік реалізованого товару по даному Договору вказуються у актах приймання-передачі, які підписуються обома сторонами.

Згідно з п. 3.5. Договору приймання товару за кількістю (фактично прийнятого) та якістю (згідно сертифікату якості) проводиться відповідачем за адресою відвантаження в день передачі протягом 3 робочих днів з дати отримання повідомлення (п. 3.4. цього Договору).

Загальна сума даного Договору складається із сум вартості поставок товару вказаних у фактичних актах приймання-передачі товару. (п. 4.2. Договору).

Відповідач здійснює оплату позивачу за поставлений товар виходячи із фактично поставленої кількості товару та ціни, визначеної в актах приймання - передачі, до 30 грудня 2011 року. Відповідач може здійснити оплату обсягів товару грошовими коштами, шляхом безготівкового перерахування їх в повному обсязі на банківський рахунок позивача або в інший спосіб, який не суперечить чинному законодавству (п. 4.3. та п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки товару до 31 грудня 2011 року, з можливою пролонгацією, а в частині розрахунків за товар до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Позивачем згідно умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 70 882 361,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів передачі-прийому газового конденсату та актів прийому передачі нафти:

- за Актом передачі-прийому газового конденсату від 05.12.2011р. поставлено нестабільний газовий конденсат в кількості 315,545 тонн;

- за Актом прийому передачі нафти від 05.12.2011р. поставлено нестабільну нафту в кількості 26,00 тонн;

- за Актом прийому передачі нафти від 05.12.2011р. поставлено нестабільну нафту в кількості 837,778 тонн та стабільну нафту в кількості 360,993 тонн;

- за Актом передачі-прийому газового конденсату від 05.12.2011р. поставлено стабільний газовий конденсат в кількості 7 023,159 тонн;

- за Актом передачі-прийому газового конденсату від 05.12.2011р. поставлено нестабільний газовий конденсат в кількості 433,850 тонн та стабільний газовий конденсат в кількості 4 825,663 тонн.

Актом прийому передачі природного газу №РН-0000027 від 05.12.2011р. підтверджується передача позивачем відповідачу газового конденсату та нафти на загальну суму 69 097 065,84 грн.

Актом прийому передачі природного газу №РН-0000028 від 05.12.2011р. підтверджується передача позивачем відповідачу газового конденсату та нафти на загальну суму 17 852 296,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується наявністю підписів представників відповідача та відбитками печатки на зазначених актах прийому-передачі.

Як встановлюється матеріалами справи, відповідачем було проведено часткову оплату вартості отриманого за Договором товару, а саме на суму 323 597,75 грн. Зазначений платіж було проведено 26.12.2011р., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку по рахунку позивача за вказану дату.

Повну оплату вартості поставленого позивачем товару в розмірі 70 558 764,09 грн. (вартість поставки в розмірі 70 882 361,84 грн. - вартість оплаченого відповідачем товару в розмірі 323 597,75 грн.) на рахунок останнього проведено не було.

У зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунку за отриманий згідно Договору товар, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Станом на час розгляду справи, відповідачем повної оплати вартості товару на рахунок позивача в сумі 70 558 764,09 грн. проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням п. 4.4. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару сплив 29 грудня 2011 року, оскільки оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 30.12.2011р.

Аналогічна позиція викладена у п. 1.9. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до якого якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Отже, з урахуванням викладеного, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару настав та відповідачем не виконаний.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений умовами Договору не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості продукції складає 70 558 764,09 грн.

Заперечення відповідача щодо стягнення з нього суми основної заборгованості у зв'язку з тим, що Договір не відповідає чинному законодавству України та має бути визнаний недійсним, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки дійсність (недійсність) укладеного між сторонами Договору не встановлюється в межах даної справи.

Окрім того, в задоволенні позовної вимоги Публічного акціонерного товариства СКТБ «Комплекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Енергетична компанія «Гермес» про визнання недійсним Договору №02/11 від 21.11.2011р. на поставку газового конденсату та нафти, яка розглядалась в межах справи №910/5981/14, було відмовлено повністю рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2014р., яке набрало законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи факт прийняття відповідачем товару за Договором в повному обсязі, що підтверджується доказами, зазначеними вище, позовні вимоги в справі №910/2929/14 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 70 558 764,09 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 5 378 707,42 грн. за період з 31.12.2011р. по 30.06.2012р.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1. Договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Таким чином, враховуючи зазначені приписи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем передбачених Договором умов проведення оплати вартості отриманого товару, у позивача виникло право на стягнення з відповідача пені.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Однак, також слід зазначити, що в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення з нього суми пені.

Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ст. 254 ЦК України).

Згідно із ст. 256 та ст. 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). (ч. 1, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Порядок визначення початку перебігу позовної давності врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Зважаючи на те, що відповідачем у своєму клопотанні наголошено на тому, що до нарахування пені в даній справі має застосовуватись позовна давність згідно положень ст. 258 ЦК України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З огляду на те, що прострочення оплати товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло з 30.12.2011р. (з урахуванням п. 4.4. Договору та п. 1.9. Постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»), а строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені рахується зі спливом строку виконання зобов'язання відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, тобто з 30.12.2012р., то такий строк сплив 30.12.2013р.

Згідно відмітки канцелярії Господарського суду міста Києва, позовна заява б/н б/д від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» подана до суду 25.02.2014р., тобто через майже два місяці після спливу строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача суми пені.

Пунктом 4.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських судів» зазначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Враховуючи, що датою звернення позивача до суду є 25.02.2014р., а останнім днем перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення суми пені, нарахованої за несвоєчасне проведення відповідачем оплати вартості товару поставленого згідно умов Договору є 30.12.2013р., то суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст. 257 Цивільного кодексу Україну позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми пені.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно позовних матеріалів, позивачем здійснювалось нарахування пені не з врахуванням дати виникнення у відповідача обов'язку по сплаті вартості отриманого товару, а з початком періоду прострочення на наступний день, що в свою чергу штучно збільшує строки нарахування пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Крім того, пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських судів» зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, шише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських судів» також зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст. 268 Цивільного кодексу України або іншими законами, окрім того, позивачем не заявлялось клопотань про поважність пропуску строку позовної давності, то за таких обставин, позовна вимога в справі №910/2929/14 про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 5 378 707,42 грн. задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 5 491 984,90 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 620 346,52 грн. за період з 31.12.2011р. по 03.08.2014р.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 N 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

З урахуванням вказаних норм, перевіривши наведені позивачем в позовних матеріалах розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період, судом визнаного їх обґрунтованими, а тому, позовні вимоги в справі №910/2929/14 про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 5 491 984,90 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 7 620 346,52 грн., підлягають задоволенню.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/2929/14 позовні підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 70 558 764,09 грн., суми 3% річних в розмірі 5 491 984,90 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7 620 346,52 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, в розмірі 68 665,88 грн., покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства СКТБ «Комплекс» (код ЄДРПОУ 03745746, адреса: 02150, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» (код ЄДРПОУ 36884163, адреса: 01033, м. Київ, вулиця Короленківська, 4) основний борг в розмірі 70 558 764,09 грн. (сімдесят мільйонів п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч сімсот шістдесят чотири гривни 09 копійок), 3% річних в розмірі 5 491 984,90 грн. (п'ять мільйонів чотириста дев'яносто одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривни 90 копійок), інфляційні втрати в розмірі 7 620 346,52 грн. (сім мільйонів шістсот двадцять тисяч триста сорок шість гривень 52 копійки) та судовий збір в розмірі 68 665,88 грн. (шістдесят вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень 88 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2014р.

Суддя С.М. Морозов