Постанова № 41177125, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2907/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної державної адміністрації про часткове скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації від 15.08.2005 року № 184 в частині затвердження до списку нововиявлених об'єктів культурної спадщини земельної ділянки, площею 0,1503 га, по АДРЕСА_1, яка розташована на території об'єкту археологічної спадщини поселення "Замкова Гора" літописного міста Варин, 1086 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року позов задоволено.

Відповідач - Департамент культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову .

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 серпня 2005 року управлінням культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної адміністрації було винесено наказ № 184 «Про затвердження списку нововиявлених об'єктів культурної спадщини», яким затверджено Список нововиявлених об'єктів культурної спадщини Чернігівської області (пам'ятки археології, землі історико-культурного призначення та наказано вирішити питання про занесення їх до державного реєстру нерухомих пам'яток України.

24 жовтня 2011 року Головним управлінням культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної адміністрації позивачу було надано висновок № 3605-п із проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,1503 га в оренду для комерційного використання під нежитловою будівлею по АДРЕСА_1.

Зі змісту висновку № 3605-п від 24.10.2011 року вбачається, що вищевказана земельна ділянка розташована у межах об'єкта археологічної спадщини поселення (посад городища "Замкова Гора" літописного міста Варин, 1086 р.) Х-ХV культури III ст. (№ 419-6), занесеного до Переліку об'єктів культурної спадщини Чернігівської області.

Позивач заперечує правомірність оскаржуваного ним наказу від 15.08.2005 року № 184 в частині затвердження до списку нововиявлених об'єктів культурної спадщини земельної ділянки, площею 0,1503 га, по АДРЕСА_1, яка була передана йому в оренду для комерційного використання згідно рішення восьмої сесії п'ятого скликання Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області від 22.08.2011р.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, регулююєся Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року N 1805-III (із наступними змінами і доповненнями).

Згідно із ст. 1 вказаного Закону, культурна спадщина - це сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Нерухомим об'єктом культурної спадщини є об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності. Виявлення об'єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини. Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Відповідно до абз.2 п.2 ст.2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за видами об'єкти культурної спадщини поділяються на: історичні, це - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Усі об'єкти культурної спадщини підлягають захисту від загрози знищення, руйнування або пошкодження відповідно до п.6 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» незалежно від того, були вони внесені до державного реєстру нерухомих пам'яток України чи ні.

Положенням статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Статтею 22 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця. Переміщення (перенесення) пам'ятки на інше місце допускається як виняток у випадках, коли неможливо зберегти пам'ятку на місці, за умови проведення комплексу наукових досліджень з вивчення та фіксації пам'ятки (обміри, фотофіксація тощо).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Отже, після надходження до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини подання відповідних органів охорони культурної спадщини, подання Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини про занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, об'єкт щодо якого надійшло подання вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу) та укладає з власником або упонованим органом (особою) охоронний договір.

Таким чином, подання про включення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини може вноситись, як відповідними органами охорони культурної спадщини Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, так і іншими громадськими організаціями, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини; після надходження такого подання, об'єкт щодо якого воно надійшло підлягає включенню до Переліку об'єктів культурної спадщини, про що повідомляється його власник.

Так Наказом Міністерства культури України № 158 від 11 березня 2013 року було затверджено Порядок обліку об'єктів культурної спадщини (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до п. 1.3. Порядку, облік об'єктів культурної спадщини включає: виявлення, обстеження, дослідження, фотофіксацію об'єктів культурної спадщини, підготовку графічних матеріалів (у разі необхідності) та визначення предмета охорони культурної спадщини, складання переліків об'єктів культурної спадщини та облікової документації на ці об'єкти, підготовку подання Міністерству культури України та Кабінету Міністрів України для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Згідно з п. 2.1. Порядку, процедура виявлення об'єктів культурної спадщини включає: натурне обстеження (дослідження), історико-архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеня схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки.

Відповідно до п. 2.3. Порядку, на виявлені об'єкти культурної спадщини складається облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Згідно з п. 2.4. Порядку, виявлення об'єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об'єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об'єкти.

Відповідно до п. 3.1 Порядку, облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об'єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов'язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року N 1760.

За результатами оцінки виявлених об'єктів культурної спадщини оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об'єкт культурної спадщини.

Протокол є підставою для занесення (незанесення) об'єкта культурної спадщини до Переліку об'єктів культурної спадщини, який ведеться за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Так зі змісту витягу з протоколу №3 засідання Консультативної ради з питань культурної спадщини при управлінні культури Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.07.2005 року, вбачається, що членами вказаної Ради було ухвалено:

- відкорегувати список нововиявлених пам'яток археології з урахуванням зауважень, висловлених на засіданні президії Консультативної ради;

- Чернігівській обласній інспекції по охороні пам'яток історії та культури підготувати список зазначених об'єктів для передачі органам місцевої влади та місцевого самоврядування, враховуючи конфіденційний характер об'єктів;

- порушити клопотання перед управлінням культури про взяття в тимчасовий облік список запропонованих нововиявлених об'єктів культурної спадщини (пам'яток археології) Чернігівської області.

Відповідно до Типового положення про Консультативну раду з питань охорони культурної спадщини місцевих органів охорони культурної спадщини, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Міністерства культури і мистецтв України від 26.02.2001 року №42/94 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15.03.2001 року №235/5426), Консультативна рада з питань охорони культурної спадщини (надалі - Консультативна рада) є постійно діючим колегіальним дорадчим органом, створеним органом охорони культурної спадщини обласної, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій для погодженого вирішення питань щодо охорони культурної спадщини на територіях областей, міст Києва і Севастополя відповідно до статті 7 Закону України «Про охорону культурної спадщини». У своїй діяльності Консультативна рада керується чинним законодавством України та вищевказаним Типовим положенням.

Основним завданням Консультативної ради є забезпечення професійного вирішення питань дослідження, охорони, реставрації, відтворення об'єктів культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених місць шляхом опрацювання висновків, рішень, рекомендацій і пропозицій для органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Завданнями Консультативної ради є також розгляд програм, концепцій, проектів, пропозицій тощо, що стосуються об'єктів культурної спадщини, державних історико-культурних (історико - архітектурних) заповідників та історичних населених місць; розгляд проектів нормативних і методичних документів регіонального і місцевого рівнів, що стосуються сфери охорони, обліку, реставрації, відтворення, регенерації об'єктів культурної спадщини, історичних населених місць.

Враховуючи рішення Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при управлінні культури Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.07.2005 року, викладене у протоколі №3, на виконання ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з метою підвищення ефективності роботи у сфері охорони культурної спадщини та збереження щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, начальником управління культури і туризму було видано наказ №361 від 28.11.2007 року «Про затвердження переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини та вилучення з Державного реєстру культурного надбання пам'яток історії».

Разом з тим, як свідчать матеріали даної справи, начальником Чернігівської обласної інспекції по охороні памяток історії та культури було виготовлено також облікову картку об'єкта культурної спадщини - поселення (посад городища «Замкова Гора» літописного м. Варин, 1086р.); місцезнаходження об'єкта - Чернігівська область, Варвинський район, Варвинська селищна рада, смт Варва, на північно-східній околиці та в центральній частині смт Варва, в ур. Перекопівка, Зарчка, могилки, на схід, південний схід, південний схід від ур. Замкова Гора; охоронни номер пам'ятки - 419-б.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок археологічної експертизи земельної ділянки по вул. Шевченка, 30 у смт Варві, здійсненої ДП «Старожитності Полісся» ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології НАН України за зверненням (замовленням) позивача ОСОБА_2, яким підтверджено наявність на цій території потужного стародавнього культурного шару, який сягав глибини 1,2 м і містив археологічні матеріали доби бронзи, періоду Давньої Русі (XII - 1 пол. XIII ст.) та пізнього середньовіччя (XVIII ст.) та картографічний додаток до висновку № 402/432-СП від 15.06.2012 року по вул. Шевченка, смт Варва.

Таким чином, вищенаведені обставини даної справи та наявні в справі докази свідчать про наявність облікової документації на вказаний вище об'єкт культурної спадщини у повному обсязі, передбаченому Порядком визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1760 (далі - Порядок №1760), а відтак колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування наказу Управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації від 15.08.2005 року № 184 в частині затвердження до списку нововиявлених об'єктів культурної спадщини земельної ділянки, площею 0,1503 га, по АДРЕСА_1, яка розташована на території об'єкту археологічної спадщини поселення "Замкова Гора" літописного міста Варин, 1086 року.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.09.2013 року по адміністративній справі № К/9991/70978/12.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно частини 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався шетимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів відзначає, що статтею 99 КАС України визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Чинними положеннями частини 1 статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Зважаючи на те, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач фактично дізнався з моменту отримання ним висновку заступника начальника Головного управління культури, туризму і охорони культурної спадщини Чернігівської обласної державної адміністрації від 24 жовтня 2011 року № 3605-п із проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки площею 0,1503 га в оренду для комерційного використання під нежитловою будівлею по АДРЕСА_1, а з даним позовом звернувся до суду 29.07.2013р., колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем процесуального строку звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Департаменту культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної державної адміністрації про часткове скасування наказу, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Департаменту культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної державної адміністрації про часткове скасування наказу - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 27.10.14 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.