Постанова № 41177119, 29.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7591/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Ключковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.12.2013 року № 0005722220 та № 0005732220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2014 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Едвансіс Груп» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альта-Ком» (код за ЄДРПОУ 38204618) за період з 16.08.2012 року по 31.05.2013 року.

За результатами перевірки позивача, відповідачем складено акт від 05.12.2013 року № 1972/26-53-22-01-21/37257721, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 60114,00 грн., у том числі: за листопад 20123 року в сумі 19708,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 21086,00 грн., за січень 2013 року в сумі 3606,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 15714,00 грн.; пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся на загальну суму 39498,00 грн., у т.ч.: за 2012 рік в сумі 39498,00 грн.; пп.1.2 п.1, пп.2.1. п.2, пп.2.16 п.2, пп.3.2. п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 05.12.2013 року № 1972/26-53-22-01-21/37257721, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.12.2013 року: № 0005722220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39498,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9874,50 грн.; № 0005732220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 60114,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30057,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ТОВ «Альта-Ком» ґрунтувалися на договорі від 13.11.2012 року № 13/11/12-2, за умовами якого Замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТОВ «Альта-Ком») зобов'язується виконати монтажні, пусконалагоджувальні роботи, програмування та здачу в експлуатацію системи автоматизації та диспетчеризації інженерних мереж на об'єкті: «Реконструкція з надбудовою та розширенням нежитлового будинку з подальшою експлуатацією та обслуговуванням громадсько-офісного центру на бульварі Івана Лепсе 6 літ. «з» в м. Києві», згідно проекту, та у відповідності з переліком розділів інженерних систем, по яким потрібно виконати пусконалагоджувальні роботи, погоджені сторонами. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином та в погоджений строк виконані роботи підрядником в порядку та на умовах, визначених цим договором. Загальна вартість робіт за цим Договором визначається згідно Додатка №1 (Протокол погодження ціни) та становить 150 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 25 000,00 грн. Попередня оплата у розмірі 30% від суми договору і складає 45000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7500,00 грн.) сплачується замовником протягом п'яти днів з дати підписання договору шляхом переказу на розрахунковий рахунок підрядника.

До договору позивачем подані наступні додатки 1-3: протокол погодження договірної ціни, акт прийму-передачі обладнання, додаткове обладнання.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору від 13.11.2012 року № 13/11/12-2, включення витрат на оплату виконаних контрагентом робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, позивачем надані суду копії рахунків-фактур, актів здачі прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Також, взаємовідносини позивача з ТОВ «Альта-Ком» ґрунтувалися на договорі від 14.11.2012 року № 14/11/12, за умовами якого Замовник (позивач) доручає, а підрядник (ТРВ «Альта-Ком») зобов'язується виконати власними та залученими силами і засобами, якісно та в строк, відповідно до умов цього договору, електромонтажні роботи на об'єктах замовника згідно з технічною пропозицією замовника. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виконаного підрядником комплексу робіт. Ціна по даному договору узгоджується та затверджується по кожному об'єкту окремо і фіксується відповідними заявками до договору.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору від 14.11.2012 року № 14/11/12, включення витрат на оплату виконаних контрагентом робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, позивачем надані суду копії актів здачі прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що за одним договором була перерахована сума, яка значно перевищує ціну такого договору, а по другому договору загальна сума перерахованих грошових коштів є значно меншою за розмір грошових коштів, які вказані у первинних документах.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що облік операцій між Позивачем і TOB «Альта-Ком» здійснювався сукупно по обом договорам (але в розрізі кожного первинного документа), оскільки предмет останніх був тотожним - виконання монтажних (електромонтажних тощо) робіт. При цьому як вбачається із загального розміру грошових коштів, які були перераховані з боку позивача на банківський рахунок TOB «Альта- Ком», останній складає 360 682,73 грн. Аналогічний розмір грошових коштів (360 682,73 грн.) відображений в: актах здачі-прийняття робіт, виставлених рахунках-фактурах і в податкових накладних. Отже, розмір сплачених грошових коштів у взаємовідносинах між Позивачем і TOB «Альта-Ком» дорівнює розміру грошових коштів, вказаних у первинних документах, які були складені при виконанні двох господарських договорів.

Колегія суддів також зазначає, що аналогічна сума грошових коштів вказується і в п. 6.2 Акта перевірки. Отже, Відповідач при проведенні перевірки позивача не мав жодних зауважень як щодо відображення відповідних грошових сум у первинних документах, так і щодо здійснення платежів з боку Позивача на користь TOB «Альта-Ком» у межах укладених договорів.

З метою підтвердження вищенаведеного, позивачем надано суду таблицю, в якій відображені найменування первинних документів, їх дати, номера, а також суми грошових коштів, сплачених по кожному з них (додаток № 1 до апеляційної скарги).

Крім того, позивачем 08 січня 2014 року за платіжними дорученнями №№ 6, 7 були помилково надмірно перераховані грошові кошти у загальному розмірі 88 250,00 грн. (поз. №№ 26, 27 таблиці). Саме помилковість (а не наявність будь-якого на те умислу) підтверджується, зокрема, однаковим призначенням платежу за платіжними дорученнями №5 від 08.01.2013 та №6 від 08.01.2013 (поз. № 2 і № 26). Задля усунення цього недоліку Позивачем 09 січня 2013 року було направлено на адресу TOB «Альта-Ком» лист (вих. № 0901/13-1) з наступним змістом: «[в] зв'язку з тим, що 08 січня 2013 року було надмірно сплачено кошти в розмірі 88 250,00 грн. прошу включити переплату в розрахунок за наступні рахунки: РФ-1134 від 27.12.12 на суму 23 825.93 грн., РФ-1135 від 27.12.12 на суму 23 519,78 грн. та часткова сплата РФ-1144 від 28.12.12 на суму 40 904,29 грн.» (копія листа в матеріалах справи). У цій же частині колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем був також направлений на адресу TOB «Альта-Ком» лист від 19.04.2013 (вих. № 1904/13-1) з метою виправлення помилково зазначеного призначення платежу за платіжним дорученням № 283 від 19.04.2013 (поз. № 6 таблиці).

Стосовно висновку суду першої інстанції про те, що позивачем за договором від 13.11.2012 № 13/11/12-2 не було сплачено на користь TOB «Альта-Ком» попередню оплату (аванс) у розмірі 45 000,00 грн. колегія суддів зазначає, що будь-які порушення умов господарських договорів є підставою для застосування цивільної (господарської) відповідальності або тягнуть за собою інші негативні наслідки, які встановлюються переважно договором. Проте, такі порушення не можуть бути підставою для застосування фінансових санкцій, оскільки саме суб'єкти господарювання на власний розсуд визначають порядок виконання договорів, що укладаються ними (принцип свободи договору). Крім того, неперерахування суми попередньої оплати (авансу) не може бути підставою для висновку про фіктивність господарської операції, оскільки в подальшому грошові кошти з боку позивача були перераховані у повному обсязі відповідно до виставлених TOB «Альта-Ком» рахунків-фактур.

Щодо висновку суду першої інстанції про фіктивність договору від 14.11.2012 №14/11/12 у зв'язку з відсутністю заявок по ньому колегія суддів зазначає, що дійсно вказаним договором було передбачено складання Позивачем заявок та їх направлення на адресу TOB «Альта-Ком» (п. 2.1 договору). Згідно з п. 1.3 згаданого договору «[с]клад та обсяги робіт, що виконуються Підрядником, визначаються відповідно до Актів виконаних робіт до цього Договору, які є його невід 'ємними частинами». При цьому зі змісту актів виконаних робіт вбачається, що у кожному з них вказуються усі необхідні відомості про склад та обсяг робіт, а також і сама ціна робіт. Таким чином, ціна робіт між Позивачем і TOB «Альта-Ком» узгоджувалась такими актами, що, знову ж таки, не може бути підставою для визнання цих господарських операцій фіктивними.

Посилання відповідача в Акті перевірки на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 у кримінальній справі № 761/19615/13-к є безпідставним, оскільки, правова кваліфікація діяння ОСОБА_6 - директора TOB «Альта-Ком» не є обов'язковою для суду при розгляді даної справи та жодного факту стосовно фіктивності господарських операцій безпосередньо між TOB «Альта-Ком» і позивачем у вказаному вище вироку Шевченківським районним судом м. Києва встановлено не було.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 №2379/12/13-12 та в рішеннях Вищого адміністративного суду України у справах № К/800/3117/14, № К/800/53339/13, № К/800/26343/13, № К/800/46077/13.

Посилання Відповідача на виконання підпису директора TOB «Альта-Ком» на первинних документах за допомогою факсиміле не було відображено в Акті перевірки, який був підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, відповідачем на підставі ч. 2 ст. 71 КАС України не надано жодного доказу на підтвердження використання саме факсиміле підпису, зокрема, не було надано ані висновку експерта, ані висновку спеціаліста.

До того ж, представником відповідача у судовому було визнано, що його твердження про виконання підписів з боку директора TOB «Альта-Ком» за допомогою «кліше підпису» є лише припущенням.

У зв'язку з викладеним необхідно акцентувати особливу увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, яка була відображена в ухвалі від 13.11.2013 у справі № К/9991/44762/11 (реєстраційний номер в СДР судових рішень: 35829201): «саме по собі підписання документів від імені контрагента невстановленою особою та фіктивність його реєстрації не може бути підставою для висновку про незаконне формування даних податкового обліку по операціям з таким платником. Такий висновок в силу вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України може бути зроблений за наявності сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій платника з його контрагентом та реальних витрат платника по цим операціям».

TOB «Альта-Ком» станом на період здійснення господарських операцій із позивачем був належним чином зареєстрований в органах державної влади, зокрема, в органах доходів і зборів, був платником ПДВ, що підтверджується засвідченими копіями витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.11.2012 і на 28.02.2013.

При здійсненні господарських операцій між позивачем і TOB «Альта-Ком» були складені усі необхідні первинні документи, зокрема: договори, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, засвідчені копії яких додані Позивачем до позовної заяви. Жодних заперечень Відповідача щодо форми, змісту і порядку оформлення наведених документів, а також невідповідності їх чинному законодавству України в Акті перевірки Відповідачем не наведено.

Придбані позивачем у TOB «Альта-Ком» роботи були у подальшому використані останнім у власній господарській діяльності. Зазначене підтверджується залученими до матеріалів справи засвідченими копіями наступних документів: договорів, специфікацій, довідок про вартість будівельних робіт, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, банківських виписок, договірних цін. Крім того, наведене вище підтверджується і бухгалтерською довідкою Позивача від 22.05.2014 №22/05-14. засвідчена копія якої також наявна у матеріалах справи.

Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на те, що відповідачем не надано жодного доказу на обґрунтування розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 50 % (а не 25 %) суми нарахованого податкового зобов'язання згідно з абз.абз. 3, 4 п. 123.1 ст. 123 ПК України.

У цій частині колегія суддів звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року № 0001892260, прийняте відповідачем на підставі акта перевірки від 24.05.2013 № 1696/22-621-37257721, відповідно до якого Позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100» в сумі 221 779,00 грн., у тому числі за основним платежем 177 423,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 44 356,00 грн., було скасоване у судовому порядку, що підтверджується доданими до позовної заяви засвідченими копіями відповідних судових рішень.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Альта-Ком» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2014 року задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвансіс Груп» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.12.2013 року № 0005722220 та № 0005732220.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: В.Ю. Ключкович

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.