Ухвала суду № 41177111, 29.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8100/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Інновейшн» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондор Інновейшн» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.02.2014 року №0000602205, №0000502205 та №0000492205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ПП «Хімінвест-2012» (код ЄДРПОУ 37310596) за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року та ПП «Прилукихімснаб» (код ЄДРПОУ 31360133) за період з 01.02.2012 року по 28.02.2012 року та з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року.

За результатами вказаної перевірки позивача ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 30.01.2014 року № 120/26-53-22-05-21/37653305, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та абз.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 292280,00 грн., у т. ч.: за ІІІ квартал 2011 року на суму 7670,00 грн., за IV квартал 2011 року на суму 266803,00 грн., за II квартал 2012 року на суму 17807,00 грн.; пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 255649,00 грн., в т.ч.: за вересень 2011 року - на суму 6669,00 грн., за жовтень 2011 року - на суму 92872,00 грн., за листопад 2011 року - на суму 96448,00 грн., за грудень 2011 року - на суму 42701,00 грн., за березень 2012 року - на суму 3266,00 грн., за квітень 2012 року - на суму 13793,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 30.01.2014 року № 120/26-53-22-05-21/37653305, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014 року: №0000492205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 292280,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4452,00 грн.; №0000602205, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 22799,00 грн.; №0000502205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 255649,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 63912,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ПП «Хімінвест-2012» та ПП «Прилукихімснаб».

Так, взаємовідносини позивача з ПП «Прилукихімснаб» ґрунтувалися на договорі від 16.11.2011 року № 16/11/11, за умовчи якого Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Прилукихімснаб») приймає на себе зобов'язання по наданню послуг виробничого характеру, згідно замовлень Замовника. Сторони погодили, що найменування, асортимент, загальна кількість, ціна послуг, а також загальна вартість послуг визначаються Сторонами у Актах виконаних робіт, оформлених на підставі попередніх замовлень Замовника.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору від 16.11.2011 року № 16/11/11, включення витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента послуги, позивачем надані суду копії актів надання послуг, податкових накладних, виписок з банківського рахунку позивача, платіжні доручення, які підтверджують виконання (оплату) позивачем грошових зобов'язань за договором.

В свою чергу, взаємовідносини позивача з ПП «Хімінвест-2012» ґрунтувалися на договорі постачання товару № 004/07/11 від 25.07.2011 року, за умови якого Постачальник (ПП «Хімінвест-2012») зобов'язується передати у власність Покупцю (позивач) товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору. Ціна (сума) Договору визначається відповідно Додатку, та включає вартість товару, вартість пакування, доставки на умовах DDU. Згідно додатку № 3 від 19.09.2011 року до Договору № 004/07/11 від 25.07.2011 року визначено асортимент, кількість та ціна товару на загальну суму 134 984,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 22 497,50 грн.). Згідно додатку № 4 від 03.10.2011 року до Договору № 004/07/11 від 25.07.2011 року визначено асортимент, кількість та ціна товару на загальну суму 229 628,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 38 271,45 грн.). Згідно додатку № 5 від 06.10.2011 року до Договору № 004/07/11 від 25.07.2011 року визначено асортимент, кількість та ціна товару на загальну суму 192 618,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 32103,04 грн.). Згідно додатку № 6 від 31.10.2011 року до Договору № 004/07/11 від 25.07.2011 року визначено асортимент, кількість та ціна товару на загальну суму 578 690,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 96448,36 грн.). Згідно додатку № 7 від 01.12.2011 року до Договору № 004/07/11 від 25.07.2011 року визначено асортимент, кількість та ціна товару на загальну суму 256 202,56 грн. (у т.ч. ПДВ - 42 700,43 грн.).

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій, виконання умов договору постачання товару № 004/07/11 від 25.07.2011 року, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані у контрагента товари, позивачем надані суду копії видаткових накладних на товар (визначений у додатках), податкових накладних, виписок з банківського рахунку позивача, платіжні доручення, які підтверджують виконання (оплату) позивачем грошових зобов'язань за договором.

В той же час, податковим органом не заперечується, що позивачем, як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ПП «Хімінвест-2012» та ПП «Прилукихімснаб» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, сформовані на підставі акта про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Хімінвест-2012» та акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Прилукихімснаб», оскільки інформація, викладена у зазначених актах, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, на підтвердження реальності проведення зазначених господарських операцій, позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації відповідних товарів/послуг іншим суб'єктам господарювання, а також докази наявності у нього можливостей для здійснення відповідних господарських операцій (наявність основних фондів, орендованих приміщень, трудових ресурсів).

В ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.