Ухвала суду № 41176786, 23.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

23 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2365/14

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження апеляційну скаргу Березанського районного центра зайнятості на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року про закриття провадження у справі за позовом Березанського районного центра зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И В:

Березанський районний центр зайнятості (надалі - позивач або РЦЗ) звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_3 (надалі - відповідач) безпідставно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2128,37 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року відмовлено у відкритті провадження, у зв'язку із тим, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вважаючи вказану ухвалу такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, РЦЗ в апеляційній скарзі просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції непогоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності підстав для відмови у відкритті провадження, у зв'язку з наступним.

Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, виходив із того, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 17, ч. 4 ст. 21 КАС Україниадміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вони мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а відповідач в спірних правовідносинах не виконує функції суб'єкта владних повноважень. Також посилався на постанову Верховного Суду України викладений від 18.06.2013 року по справі №21-204а13.

Проте на думку колегії суддів такий висновок суду першої інстанції є передчасним та необґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У пункті 1 частини першої статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Виходячи із загального розуміння правового спору, публічно-правовий спір - це відносини, які виникають внаслідок реального або уявного порушення прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин, що виникають між органами влади і їх посадовими чи службовими особами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства та юридичними чи фізичними особами.

Юрисдикція адміністративних судів визначається за: суб'єктом правовідносин (обов'язковим їх учасником є суб'єкт владних повноважень); змістом правовідносин (це відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням владних управлінських функцій, а також у зв'язку з формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, установлених законом.

За змістом частини четвертої статті 50 КАС суб'єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, установлених законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що цей спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

При цьому слід зауважити, що підставою для звернення до суду з позовом про стягнення сум надмірно виплаченої пенсії, слугувало не відшкодування завданої шкоди в розумінні положень ЦПК України, а оцінка правомірності дій відповідача щодо подання недостовірних даних.

Тому, виходячи із статусу учасників даних правовідносин, змістом спірних правовідносин які виникають у зв'язку із здійсненням позивачем владних управлінських функцій, вказаний спір підлягає розгляду за правилами КАС України.

Апеляційний суд вважає за необхідне вказати, на те, що хоча позивач і визначив відповідачем фізичну особу, посилаючись на те, що дії останньої призвели до надмірних виплат, висновок про обґрунтованість позову в т.ч. і щодо визначення належного відповідача, правової природи самого стягнення, можливо зробити тільки на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених належними та допустимими доказами.

Також слід зазначити, що в адміністративному судочинстві, на відміну від цивільного та господарського судочинства, діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.ч. 4, 5 ст. 11, ч. 2 ст. 69, ч. 5 ст. 71 КАС України). Ця особливість, випливає із специфіки завдань адміністративного судочинства (ч. 1 ст. 2 КАС України) і, зокрема, покладає на адміністративний суд обов'язок самому вживати заходи по встановленню реального змісту спірних правовідносин, з'ясуванню питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (заміни неналежної сторони, необхідності участі в справі другого відповідача), визначення предмету та засобів доказування, встановленню належного способу захисту порушеного права чи встановлення компетенції.

При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Посилання суду першої інстанції на висновок Верховного Суду України викладений у Постанові від 18.06.2013 року по справі №21-204а13 є безпідставними, оскільки правовідносини які були предметом розгляду в указаній справі і ті, що є предметом спору в даній справі, не є тотожними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, а відтак, вказану ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Березанського районного центра зайнятості задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року про закриття провадження у справі за позовом Березанського районного центра зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.