Постанова № 41176757, 30.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2014 року № 826/14864/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15 вересня 2014 року № 00561530.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14864/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07 жовтня 2014 року.

У судовому засіданні 07 жовтня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Аскоп-Україна» з питань правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 27 серпня 2014 року № 5364/26-53-15-01/30579869.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту в розмірі 949757,00 грн. за квітень 2014 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ заявленої до відшкодування на рахунок платника в банку по декларації за травень 2014 року на суму 949757,00 грн. На порушення пунктів 198.1, 198.2 статті 191, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.6, статті 201 розділу V Податкового кодексу України підприємством завищено суму податкового кредиту та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (19р.) в розмірі 191559 грн. за травень 2014 року.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 вересня 2014 року № 00561530 позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 191559,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Нексус-Україна».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 27 серпня 2014 року № 5364/26-53-15-01/30579869.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нексус-Україна», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

24 березня 2014 року між ТОВ «Аскоп-Україна» та ТОВ «Нексус-Україна» був укладений договір № 24/03/14 купівлі-продажу сої.

Відповідно до умов п. 3.1. зазначеного Договору приймання-передача сої здійснюється на умовах СРТ ПАТ «Херсонський КХП» (Incoterms 2000). Поставка сої здійснюється автомобільним транспортом за адресою: м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5, ПАТ «Херсонський КХП», власник товару ТОВ «Аскоп-Україна», одержувач товару - ПАТ «Херсонський КХП» в квоту ПП «Блок Баг Сістемс» для ТОВ «Аскоп-Україна».

При цьому, 05 вересня 2013 року між ТОВ «Аскоп-Україна» та ПП «Блок Баг Сістемс» був укладений Договір № 696/09/13 на надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до умов якого ПП «Блок Баг Сістемс» взяло на себе зобов'язання по наданню комплексу послуг з організації виконання робіт про прийманню, розміщенню, накопиченню, перевалці та експедируванні товарного насіння сої. Надання зазначених послуг здійснюється з використанням перевантажувальних потужностей ПАТ «Херсонський КХП», що знаходяться за адресою: Україна, м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5 для приймання, зберігання і відвантаження на судна зерна в Херсонському морському торгівельному порту.

На виконання умов договору купівлі-продажу сої Товариством з обмеженою відповідальністю «Нексус-Україна» в травні 2014 року було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» сою в загальній кількості 182,942 тон (сто вісімдесят дві тони дев'ятсот сорок два кг.) на загальну суму 1 149 356,91 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 191 559,48 грн., що підтверджуються відповідними видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними (ТТН).

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку.

Як свідчать матеріали справи при прийманні товару ПАТ «Херсонський КХП» здійснював зважування доставленого товару по кожному транспортному засобу окремо, встановлював у власній лабораторії його якісні показники та визначав залікову вагу такого товару, що підтверджується відповідними актами приймання сільгосппродукції.

Тобто, портовий елеватор, як стороння організація, підтверджує реальність доставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Нексус-Україна» на адресу ТОВ «Аскоп-Україна» відповідного об'єму сої.

Таким чином, факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Нексус-Україна» в травні 2014 року сої та її оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» підтверджується такими документами, як: видаткова накладна № РН-0000035 від 02.05.2014р., податкова накладна № 35 від 02.05.2014р., рахунок на оплату № СФ-0000035 від 02.05.2014р., платіжне доручення №402 від 12.05.2014р., Акт приймання сільгосппродукції №1593 від 02.05.2014р., ТТН серії ПЗО №000261 від 02.05.2014р., видаткова накладна №РН-0000036 від 07.05.2014р., податкова накладна № 37 від 07.05.2014р., рахунок на оплату № СФ-0000036 від 07.05.2014р., платіжне доручення №412 від 14.05.2014р., Акт приймання сільгосппродукції №1621 від 07.05.2014р., ТТН серії ПЗО №000263 від 07.05.2014р. видаткова накладна №РН-0000037 від 12.05.2014р., податкова накладна № 38 від 12.05.2014р., рахунок на оплату № СФ-0000037 від 12.05.2014р., платіжне доручення №409 від 13.05.2014р., Акт приймання сільгосппродукції №1634 від 12.05.2014р., ТТН серії ПЗО №000267 від 11.05.2014р. видаткова накладна №РН-0000038 від 12.05.2014р., податкова накладна № 39 від 12.05.2014р., рахунок на оплату № СФ-0000038 від 12.05.2014р., платіжне доручення №414 від 14.05.2014р., Акт приймання сільгосппродукції №1635 від 12.05.2014р., ТТН серії ПЗО №000269 від 12.05.2014р. видаткова накладна №РН-0000039 від 12.05.2014р., податкова накладна № 40 від 12.05.2014р., рахунок на оплату № СФ-0000039 від 12.05.2014р., платіжне доручення №413 від 14.05.2014р., Акт приймання сільгосппродукції №1637 від 12.05.2014р., ТТН серії ПЗО №000270 від 12.05.2014р. видаткова накладна №РН-0000040 від 13.05.2014р., податкова накладна № 41 від 13.05.2014р., рахунок на оплату № СФ-0000040 від 13.05.2014р., платіжні доручення №429 від 16.05.2014р. та № 449 від 20.05.2014р., Акт приймання сільгосппродукції №1657 від 13.05.2014р., ТТН серії ПЗО №000272 від 13.05.2014р. видаткова накладна №РН-0000058 від 14.05.2014р., податкова накладна № 59 від 14.05.2014р., рахунок на оплату № СФ-0000042 від 14.05.2014р., платіжні доручення №430 від 16.05.2014р. та №448 від 20.05.2014 р., Акт приймання сільгосппродукції №1671 від 14.05.2014р., ТТН серії ПЗО №000273 від 14.05.2014р., видаткова накладна №РН-0000057 від 14.05.2014р., податкова накладна № 58 від 14.05.2014р., рахунок на оплату № СФ-0000041 від 14.05.2014р., платіжні доручення №431 від 16.05.2014р. та №445 від 20.05.2014 р., Акт приймання сільгосппродукції №1670 від 14.05.2014р., ТТН серії ПЗО №000273 від 14.05.2014р.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за травень 2014 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Нексус-Україна» у зв'язку з придбанням сої.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Нексус-Україна» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підтвердження подальшого використання, а саме експорту, придбаної у ТОВ «Нексус-Україна» сої позивачем надано копію митної декларації № 508040000/2014/001705 від 03 червня 2014 року, копію зовнішньоекономічного контракту № 1/13 від 04 січня 2013 року на поставку сої; копії додаткових угод № 10/1 від 31 грудня 2013 року, № 17 від 22 травня 2014 року, № 18 від 22 травня 2014 року до зовнішньоекономічного контракту № 1/13 від 04 січня 2013 року, копію Інвойсу № 1/13-17-1 від 28 травня 2014 року, копії банківських виписок від 22 травня 2014 року та від 03 червня 2014 року, що підтверджують надходження коштів в іноземній валюті на рахунок ТОВ «Аскоп-Україна» за експортовану сою.

Зміст вищенаведених документів свідчить, що придбану у ТОВ «Нексус-Україна» сою позивачем експортовано Компанії Glarn Invest LLP.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Нексус-Україна», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Нексус-Україна» був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд не приймає посилання відповідача на акт ДПІ у місті Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 23 червня 2014 року № 165/21-03-22-06/37464659 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нексус-Україна» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за травень 2014 року» оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нексус-Україна», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 191559,00 грн. є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 вересня 2014 року № 00561530 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 вересня 2014 року № 00561530.

3. Судові витрати в сумі 383,12 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник