Ухвала суду № 41176184, 29.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/102/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.10.2014 Справа № 908/3977/14

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОМБУДСЕРВІС" (67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Зелена, 20-А, ідентифікаційний код 25433556)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІДПРИЄМСТВО "МАСТ-БУД" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, бул. Б. Хмельницького, 24-А, ідентифікаційний код 33653812, засоби зв'язку: 062-933-34-07)

про стягнення 5 356 639, 25 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.10.2014р. порушено провадження у справі № 908/3977/14 за позовом ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОМБУДСЕРВІС" до відповідача ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "МАСТ-БУД" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 5 535 639, 25 грн. за договрорм підряду № 27 від 27.11.2012р.

Справу призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 05.11.2014р. о 12 год. 00 хв.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем була надана заява від 09.10.2014р. № 608 про забезпечення позову та накладення арешту на нерухоме майно відповідача, а саме:

екскаватор, номер об'єкта: НСМ1Р100К00006944, номер державної реєстрації: Т3917ДО, ZX160 LС, 2007 р. в.;

обладнання - комплект віброзанурювача ВАUER АR-90, 1995 року випуску, заводський номер 006, інвентарний номер 3150;

погрузчик фронтальний, номер державної реєстрації: Т3916ДО, LX130-7, 2007 р .в.;

вантажний сідловий тягач VOLVO VNL 670 білого кольору, номер державної реєстрації: АН7168СР, 2004 р.в.;

вантажний сідловий тягач VOLVO VNL 670 білого кольору, номер державної реєстрації: АН7169СР, 2004 р.в.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.10.2014р. відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОМБУДСЕРВІС" від 09.10.2014р. № 608 про забезпечення позову у зв'язку з тим, що позивачем не було надано жодних доказів, які свідчили б про те, що не накладення арешту на перелічене в заяві майно відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

28.10.2014р. до господарського суду Запорізької області повторно надійшла заява ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОМБУДСЕРВІС" від 27.10.2014р. № 655 в якій заявник просить суд винести ухвалу про забезпечення позову, якою накласти арешт:

- на рухоме майно:

екскаватор, номер об'єкта: НСМ1Р100К00006944, номер державної реєстрації: Т3917ДО, ZX160 LС, 2007 р. в.;

обладнання - комплект віброзанурювача ВАUER АR-90, 1995 року випуску, заводський номер 006, інвентарний номер 3150;

погрузчик фронтальний, номер державної реєстрації: Т3916ДО, LX130-7, 2007 р .в.;

вантажний сідловий тягач VOLVO VNL 670 білого кольору, номер державної реєстрації: АН7168СР, 2004 р.в.;

вантажний сідловий тягач VOLVO VNL 670 білого кольору, номер державної реєстрації: АН7169СР, 2004 р.в.

- на грошові кошти ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "МАСТ-БУД" в розмірі 5 535 639, 25 грн., які знаходяться на банківському рахунку у АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" в м. Києві, п/р № 260010134622, МФО 320627 та на всіх інших наявних банківських рахунках ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "МАСТ-БУД".

До заяви додано:

1) документ про сплату судового збору (оригінал);

2) копія обґрунтованого розрахунку заборгованості ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "МАСТ-БУД" на 01.10.2014р.;

3) копія Витягу з реєстру обтяжень рухомого майна на ТОВ "ПІДПРИЄМСТВО "МАСТ-БУД" від 25.09.2014р.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення по суті.

Так, 27.11.2012р. між позивачем (субпідрядник) та відповідачем (генеральним підрядником) було укладено договір підряду № 27 на будівництво Об'єкту "Реконструкція причалів порту № 1-3. Друга черга будівництва - причал № 2 ДП "Феодосійський морський торговельний порт" (далі-договір).

31.01.2014р. на виконання договору його сторонами підписані без зауважень акти виконаних робіт № 1,2,3,4 (форма КБ-2в) на загальну суму 4 142 363, 23 грн.

27.02.2014р. за роботи виконані позивачем у січні 2014р. відповідач розрахувався лише частково, із запізненням на 6 календарних днів та сплативши при цьому лише 2 000 000, 00 грн.

Але за умовами п.16.3, 16.5 договору відповідач зобов'язаний був провести всі розрахунки на протязі 20 календарних днів після підписання актів форми № КБ-2в, довідки форми № КБ-3 та оригіналів рахунків.

28.02.2014р. позивачем було складено та підписано акти № 5,6,7,8 (форма № КБ-2в) на загальну суму 2 174 139, 34 грн. і довідку форми № КБ-3 за лютий 2014р., оскільки всі виконані роботи та використаний будівельний матеріал, зазначені в актах, були своєчасно оглянуті Замовником. Зазначені документи було доставлено та вручено відповідачу 07.03.2014р.

У березні 2014р. позивачем було складено та підписано акт № 9 (форми № КБ-2в) на загальну суму 165 298. 38 грн. і довідку форми № КБ-3 за березень 2014р. Всі ці документи було доставлено та вручено відповідачу 26.03.2014р.

Станом на 10.10.2014р. розмір заборгованості відповідача за виконані роботи складає 5 535 639, 25 грн., який складається із:

4 481 800,95 грн. основний борг за виконані роботи;

502 809,85 грн. - пеня;

475 884,17 грн. - інфляційні втрати;

75 144,28 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Втім, відповідач після отримання ухвали суду про порушення провадження у справі № 908/3977/14 не здійснив та не здійснює розрахунку за роботи, виконанні ще у січні-березні 2014р.

Заявник зауважує, що у зв'язку із тим, що відповідач не розрахувався за виконані роботи, підприємство позивача не має можливості розрахуватися за матеріал поставлений у січні-лютому 2014р. на об'єкт будівництва до Феодосійського морського торгівельного порту, що викликало негативні наслідки, а саме відкриття провадження господарським судом Одеської області щодо стягнення 4,8 млн. грн. з підприємства за поставлений матеріал.

Посилаючись на те, що на території Донецької області, у т.ч. у м. Маріуполь, на теперішній час ситуація є дуже складною, заявник зазначає, що існує ймовірність перерахування відповідачем грошових коштів з власних банківських рахунків не на адресу позивача, а іншим особам, а також умисне закриття відповідачем рахунків у банках.

У зв'язку із тим, що загальна сума заборгованості є досить значною та враховуючи те, що відповідач значний час не проводить і не намагається провести розрахунки за виконані роботи у січні-березні 2014р., виникла необхідність у застосуванні заходів передбачених ст. 67 ГПК України та накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, та грошові кошти.

На думку заявника, невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання відповідного рішення господарського суду, враховуючи те, що існує реальна ймовірність відчуження відповідачем у будь-який спосіб свого майна іншим особам, не розрахунку з позивачем, що підтверджується наведеними обставинами в цій заяві та підтверджується матеріалами доданими до позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, суд вважає, що заява про забезпечення позову від 27.10.2014р. № 655 не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Перелік заходів до забезпечення позову, встановлений статтею 67 ГПК України, є вичерпним.

Частинами 1, 2 статті 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з метою однакового і правильного застосування законодавства щодо забезпечення позову пленум Вищого господарського суду України прийняв постанову № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Зокрема, у згаданій постанові господарським судам роз'яснено, що питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки (абз. 2 п.2 постанови).

В прохальній частині заяви від 27.10.2014р. № 665 заявник просить суд розглянути заяву без проведення окремого судового засідання, за відсутності позивача та відповідача.

Згідно абзаців 2, 3, 4 пункту 3 постанови пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011р., достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Вищий господарський суд України неодноразово звертав увагу господарських судів на те коло факторів, які неодмінно мають враховуватись господарським судом у вирішенні питання про забезпечення позову. Зокрема, пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову".

До відома господарських судів доводилися й правові позиції, пов'язані із застосуванням Верховним Судом України відповідних норм Господарського процесуального кодексу України (пункт 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 № 01-8/471 та пункт 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 16.10.2008 № 01-8/626).

Так, у листі № 5-05/759 від 30.12.2008р. Вищий господарський суд України зазначив, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази у матеріалах справи відсутні і не подані до господарського суду разом з позовною заявою. Тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які є в господарській справі.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011р., клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

У заяві ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОМБУДСЕРВІС" від 27.10.2014р. № 655 про забезпечення позову позивачем наведені аналогічні обставини та надані ті ж самі докази (про сплату судового збору, копія розрахунку боргу та копія Витягу з реєстру обтяжень рухомого майна), що і у попередній заяві від 09.10.2014р. № 608, в задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 13.10.2014р.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Судові витрати - судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн., сплачений за розгляд заяви про забезпечення позову згідно платіжному дорученню № 886 від 27.10.2014р., покласти на заявника - ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОМБУДСЕРВІС".

Керуючись ст. 65-67, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ПРОМБУДСЕРВІС" від 27.10.2014р. № 655 про забезпечення позову відмовити.

Суддя Соловйов В.М.