Ухвала суду № 41175861, 30.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 520/17795/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Петренко В.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Берекет Н.В.,

за участю представника Одеського міського голови, Одеської міської ради - Середенко А.С.,

позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеського міського голови, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконуючого обов'язки міського голови, секретаря Одеської міської ради Бриндака Олега Борисовича, Одеського міського голови Труханова Геннадія Леонідовича, Одеської міської ради, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому, після уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати розпорядження виконуючого обов'язки Одеського міського голови, секретаря Одеської міської ради Бриндака О.Б. № 1781/К-01/079281 від 03.12.2013 року; поновити його на посаді заступника начальника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради; стягнути з Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення, а саме: з 28 листопада 2013 року до дня поновлення на роботі; допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, а також в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.11.2013 року він був звільнений з посади заступника начальника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на підставі п. 4 ст. 40 КзПП України у зв'язку із вчиненням прогулу без поважних причин, згідно розпорядження в.о. Одеського міського голови, секретаря Одеської міської ради Бриндака О.Б. № 1781/К 079281 від 03.12.2013 року, про що відповідачем був зроблений відповідний запис в трудову книжку. Зазначене розпорядження позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а звільнення позивача з посади - незаконним.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з таким рішенням, Одеський міський голова, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради надали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26.11.2010 року позивач був призначений на посаду головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку, діловодства та кадрового забезпечення Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради згідно розпорядження Одеського міського голови № 1509/к-01 р від 26.11.2010 року. З 21.08.2012 року ОСОБА_2 був переведений на посаду заступника начальника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради згідно розпорядження Одеського міського голови № 1075/К-01/073442 від 17.08.2012 року.

Згідно розпорядження в.о. Одеського міського голови, секретаря Одеської міської ради "По осбовому складу" Бриндака О. Б. № 1781/К 079281 від 03.12.2013 року, ОСОБА_2 був звільнений з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з вчиненням прогулу без поважних причин, про що був зроблений відповідний запис в трудову книжку (а.с. 18). Згідно до розпорядження від 07.08.2014 року про зміни до розпорядження міського голови від 03.12.2013 року № 1781/к-01 "По особовому складу" внесено зміни до 2 абзацу розпорядження міського голови від 03.12.2013 року №1781/к-01р "По особовому складу" щодо звільнення ОСОБА_2 дату "28 листопада 2013 року" замінити датою "30 грудня 2013 року".

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі грубо порушено норми трудового законодавства, в зв'язку з чим поновив ОСОБА_2 на посаді.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що працівник може бути звільнений з роботи за прогул лише в разі відсутності на роботі без поважних причин. Крім того, при звільнені за прогул, роботодавець має вжити заходів для з'ясування причин відсутності працівника на роботі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника начальника Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської радина підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з вчиненням прогулу без поважних причин. Однак відповідачем - Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради як і в.о. Одеського міського голови Бриндаком О.Б. при прийнятті розпорядження про звільнення не було враховано, що відсутність ОСОБА_2 на робочому місті після 16 год. 30 хв. 27.11.2013 року була викликана поважними причинами, не тривала більше трьох годин протягом робочого дня 27.11.2013 року, була погоджена з його прямим керівником в усній формі.

Доказів того, що позивач був відсутній на роботі 25.11.2013 року, 26.11.2013 року, 27.11.2013 року відповідачем не надано. Судова колегія не приймає як належний доказ акт про відсутність працівника на роботі від 27.11.2013 року та протокол засідання № 5 профспілкового комітету від 28.11.2013 року, що приєднані до апеляційної скарги, оскільки зазначені документи не досліджувались в суді першої інстанції, клопотання про їх витребування або залучення до матеріалів справи відповідачем не заявлись.

Табель обліку використання робочого часу, який відповідачем надано до суду апеляційної інстанції, судовою колегією не приймається до уваги, оскільки в графі відмітки про явки та неявки за числами місяця навпроти прізвища ОСОБА_2 за період 25.11.2013 - 29.11.2013 року немає ніяких відміток або відомостей (наприклад - неявка з незясованих причин НЗ), або кількість відпрацьованого часу (0) - як відмічено у інших працівників.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції, судова колегія задовольнила клопотання позивача про допит свідків, які не були допитані в суді першої інстанції, оскільки в судовому засіданні позивач пояснив, що в розпорядженні від 03.12.2013 року про звільнення ОСОБА_2 не зазначено, в які саме дні позивачем вчинено прогул, а при розгляді справи в суді першої інстанції, акт про відсутність працівника на роботі від 27.11.2013 року не досліджувався, тому при зверненні до суду та під час розгляду справи йому невідомо було, в які саме дні він вчинив прогул, в зв`язку з чим позивач не мав можливості захистити своє право в повному обсязі та надати необхідні докази.

Допитані в судовому засіданні апеляційної інстанції свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснили, що вони працюють з позивачем в одному відділі протягом 2-3- х років, добре знають ОСОБА_2 і точно пам'ятають, що 25.11; 26.11; 27.11.2013 року ОСОБА_2 знаходився на роботі, оскільки протягом декількох тижнів до звільнення, він працював саме в кабінеті свідків через те, що його службовий кабінет був зайнятий працівником, що претендував на посаду ОСОБА_2, тому ОСОБА_2 та його речі знаходились у кабінеті свідків. Також допитані свідки пояснили, що ОСОБА_2 26.11 та 27.11.2013 року скаржився на погане самопочуття, був блідний а 28.11.2013 року їм стало відомо, що ОСОБА_2 звільнено з посади за прогули.

Судова колегія також задовольнила клопотання представника відповідача Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про допит свідків у суді апеляційної інстанції, оскільки вони не були допитані судом першої інстанції, однак ні 29.10.2013 року ні 30.10.2013 року представник Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до суду не з`явилась, хоча була сповіщена належним чином, явку свідків у судові засідання не забезпечила.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що керівництво Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради не звертались з пропозицією до ОСОБА_2 надати письмові пояснення причин відсутності його на роботі, що є грубим порушення ст. 149 КЗпП України.

При вирішення питання про звільнення, відповідачем також не прийнято до уваги, що за період трудової діяльності ОСОБА_2 жодного разу не притягувався до дисциплінарної, як і до будь-якої іншої відповідальності.

В суді першої та апеляційної інтанції встановлено, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності, про що повідомив свого керівника - начальника управління про хворобу телефонним дзвінком.

20.12.2013 року, після завершення лікування, позивач з'явився до місця роботи, однак його повідомили, що він звільнений з роботи, при цьому оригінали листків непрацездатності прийняти відмовились.

20.12.2013 року позивач ознайомився та отримав копію оскаржуваного розпорядження про звільнення, в якому зазначено, що його звільнено на підставі п. 4 ст. 40 країни, за прогул без поважних причин, у зв'язку з відсутністю нібито 27.11.2013 р. на робочому місці без поважних причин, підставою чого слугував акт про відсутність робітника на робочому місці від 27.11.2013 р. Із самим актом позивача не ознайомили, копію не надали, а в самому розпорядженні не зазаначено, які саме дні є днями прогулу ОСОБА_2, надати пояснення, з причини відсутності позивача на робочому місці, йому не пропонувалось.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що при звільнені позивача, відповідачем допущено численні порушення трудового законодавства, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Київського районного суду м. Одеси ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Одеського міського голови, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2014 року - залишити без змін.

Стягнути з Одеського міського голови до Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 876,96 гривень.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 31.10.2014 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик