Постанова № 41175112, 24.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2014 року 14:00 № 826/14467/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «К-Офіс»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2014 р. № 0002802206,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «К-Офіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.09.2014 р. № 0002802206.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі незаконних висновків акту перевірки від 02.09.2014 р. № 2387/26-52-22-0637589743 прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 р. № 0002802206, яким за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафними санкціями за порушення вимог валютного законодавства, позивачу визначено грошове зобов'язання у сумі 43 452,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки вважає, що позивач не може нести відповідальність за прострочення термінів розрахунків у ЗЕД за відсутності його вини.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД мало місце. Позивачем не надано документи щодо існування форс-мажорних обставин.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 09.10.2014 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог валютного законодавства ПП «К-Офіс» по контрактах № 55 від 11.12.2013 р., № 58 від 08.01.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 02.09.2014 р. № 2387/26-52-22-06-37589743, яким встановлено порушення позивачем діючого валютного законодавства, а саме: ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по контрактах № 55 від 11.12.2013 р. з компанією «BAIHUA», Китай та № 58 від 08.01.2014 р. з компанією «WENZHOU HIGHPLUS», Китай.

На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 р. № 0002802206, яким позивачу за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД визначено грошове зобов'язання у сумі 43 452,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як встановлено судом з досліджених матеріалів справи - протягом перевіряємого періоду господарська діяльність позивача була пов'язана з експортно-імпортною діяльністю.

Таким чином відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року N 959-XII позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні акта перевірки, позивачем протягом перевіряємого періоду було укладено: 1) контракт № 55 від 11.12.2013 р. з компанією «BAIHUA», Китай на поставку кольорового паперу ПП «К-Офіс», відповідно до якого здійснено попередню оплату: 14.03.2014 р. на суму 8 698,00 дол. США (82 421,38 грн.) та 2) контракт № 58 від 08.01.2014 р. з компанією «WENZHOU HIGHPLUS», Китай на поставку пеналів, ПП «К-Офіс», відповідно до якого, здійснено попередню оплату: 20.03.2014 р. на суму 11 139,26 грн.

Разом з тим, проведеною перевіркою встановлено факти порушення строків розрахунків, згідно вказаних контрактів, всупереч ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв'язку із чим, позивачу донараховано пеню на загальну суму 43 452,00 грн.

Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем здійснено ввезення в Україну імпортованого товару пізніше, ніж протягом 90 днів з дати здійснення авансового платежу за товар.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю визначені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 1 статті 12 цього Декрету визначено, що валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.

Функції державних органів і банківської системи України у сфері валютного контролю визначені у статті 13 Декрету № 15-93, в якій зазначено, що Національний банк України є головним органом валютного контролю, який здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Тією ж статтею 13 Декрету № 15-93 визначено, що уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Отже, контролюючими органами, які відповідно до покладених на них повноважень, здійснюють контроль за валютними операціями в України, є: 1) Національний банк України - головний орган валютного контролю; 2) Державна податкова інспекція України - орган фінансового контролю за валютними операціями.

Нормативно-правові акти Національного банку, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року N 1160-IV.

Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 року за № 338/3631 (надалі - Інструкція № 338/3631), визначено порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними та імпортними операціями.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Інструкції № 338/3631, днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Згідно п. 5.9 розділу 5 Інструкції № 338/3631 банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів.

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 Інструкції № 338/3631 банки надсилають усі передбачені цим розділом повідомлення до десятого числа місяця, наступного за звітним, а повідомлення згідно з пунктом 5.7 у визначені ним строки податковим органам за місцем реєстрації резидентів поштою з отриманням поштового підтвердження про їх вручення адресату або кур'єром банку з обов'язковою відміткою податкових органів про отримання.

Таким чином, уповноважені банки зобов'язані здійснювати функцію контролю за дотриманням резидентами строків розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічних контрактах.

Розділом 6 вищезазначеної Інструкції передбачено, що за невиконання банками функцій агента валютного контролю та порушення положень цієї Інструкції банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Отже, враховуючи виконання уповноваженими банками вищезгаданих функцій контролю, суд приходить до висновку, що днем виявленням порушення є саме дата встановлення уповноваженим банком факту допущення резидентом порушення строків та повідомлення про даний факт органам податкової служби, відповідно до вимог розділу 5 вищезазначеної Інструкції.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Банк Богуслав» надіслано до ДПІ у Деснянському районі м. Києва повідомлення (інформацію) про виявлені факти порушень чинного законодавства (ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки, товарів) за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 р.

На час виникнення спірних правовідносин контроль за законністю проведення розрахунків за експортно-імпортними контрактами, валютними операціями податкові органи здійснювали на підставі пп. 191.1.4 п. 19 1.1 ст. 19 1 Податкового кодексу України, ч. 5 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» та статті 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо посилення валютного контролю» від 08.06.1993 року.

Відповідно до статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати та одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення посилається на п. 1 Постанови Правління Постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2014 року № 270 «Про зміну строків розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 14 травня 2014 року за № 496/25273, що набрала чинності 20 травня 2013 року та діяла до 20 серпня 2014 року, відповідно до якої розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Однак, суд вважає помилковими висновки відповідача, про що свідчить наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

При вирішенні спірних правовідносин застосуванню підлягає закон чинний на момент їх виникнення.

Так, частиною 4 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

З огляду на викладене, слід зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла Постанова Правління Національного банку України від 14.11.2013 р. N 453, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2013 р. за N 1951/24483 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» .

Пунктом 1 вказаної постанови визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана постанова набрала чинності 20 листопада 2013 року та діяла до 17 травня 2014 року.

Відповідно до п. 7.1 Контракту № 55 від 11.12.2013 р. оплата за товар здійснюється шляхом передоплати в розмірі 30 % від загальної вартості поставки після отримання комерційного рахунку та 70 % оплати на протязі 20 робочих днів після отримання коносамента.

Як вбачається з матеріалів справи, попередня оплата згідно контракту № 55 від 11.12.2013 р. була здійснена позивачем 14.03.2014 р. на суму 8 698,00 дол. США (82 421,38 грн.), згідно контракту № 58 від 08.01.2014 р. - 20.03.2014 р.

Таким чином, на момент здійснення попередньої оплати позивачем, була чинна Постанова Правління Національного банку України від 14.11.2013 р. N 453, якою встановлено строк здійснення розрахунків та імпортні та експертні операції, що не повинен перевищувати 90 календарних днів.

Також суд зазначає, що відповідно до Постанови Правління Національного банку України № 270 від 12.05.2014 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 р. за № 496/25273 (набула чинності 20.05.2014 р. та діяла до 20.08.2014 р.).

Визначено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Таким чином, позивач повинен був здійснити розрахунки у строк, що не повинен перевищувати 90 календарних днів.

Крім того, в силу положень ч. 6 та ч. 7 ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Втім, позивачем не надано документів, які б підтверджували існування форс-мажорних обставин, а тому суд вважає необґрунтованим посилання останнього на відсутність його вини в порушенні строків розрахунків, у зв'язку із нестабільною ситуацією у країні, зокрема, на валютному ринку.

За вказаних обставин суд вважає, що при нарахуванні пені та винесенні спірного рішення від 08.09.2014 р. № 0002802206 на суму 43 452,00 грн. відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, відтак, у суду відсутні підстави для його скасування.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, наведені в позові обставини, що при прийнятті спірного рішення від 08.09.2014 р. № 0002802206 суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, чим порушив законні інтереси платника податку - позивача.

У зв'язку із чим, вимоги позивача, щодо визнання протиправним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.09.2014 р. № 0002802206 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Приватного підприємства «К-Офіс» відмовити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «К-Офіс» решту суми судового збору у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 копійки на користь Окружного адміністративного суду м. Києва (розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із рахунків Приватного підприємства «К-Офіс» (код ЄДРПОУ 38735205).

3. Виконання постанови суду в частині стягнення решти суми судового збору у розмірі 1 644, 30 грн. з рахунків Приватного підприємства «К-Офіс» (код ЄДРПОУ 38735205) доручити Державній податковій інспекції в Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук