Ухвала суду № 41175017, 29.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/80419/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р.

у справі № 2а-11286/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Гортекс»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Гортекс» (далі - позивач, ТОВ «ТПК «Гортекс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просило суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000520702 від 17.05.2011 р. та № 0000560702 від 18.05.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р., позов задоволено визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2011 р. № 0000520702 та від 18.05.2011 р. № 0000560702.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 07.04.2011 р. по 21.04.2011 р., на підставі направлення від 07.04.2011 р. № 122/07-02 та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТПК «Гортекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 110 402 грн. за грудень 2010 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на дощану вартість, що декларувалось в період з 01.10.2010 р. по 30.11.2010 р., у сумі 122 302 грн. за січень 2011 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 22.04.2011 р. № 55/07-02/16473723 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму податку на додану вартість у розмірі 110 402 грн., за січень 2011 року на суму податку на додану вартість у розмірі 122 302 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 17.05.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000520702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 232 704 грн.

Також, 28.04.2011 р. на підставі направлення від 27.04.2011 р. № 149/07-02 та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТПК «Гортекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 216 671 грн. за березень 2010 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на дощану вартість, що декларувалось в період з 01.09.2009 р. по 31.12.2009 р., у сумі 107 212 грн. за квітень 2010 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.02.2010 р. по 30.03.2010 р., у сумі 53 254 грн. за січень 2010 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.06.2010 р. по 31.07.2010 р., у сумі 177 327 грн. за жовтень 2010 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.08.2009 р. по 31.08.2009 р., 01.08.2010 р. по 31.08.2010 р., у сумі 344 460 грн. за листопад 2010 року на розрахунковий рахунок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р., за результатами якої складено акт від 28.04.2011 р. № 60/07-02/16473723 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі: 164 455 грн. - за березень 2010 року; 107 212 грн. - за квітень 2010 року; 159 408 грн. - за липень 2010 року; 53 254 грн. - за серпень 2010 року; 12 184 грн. - за жовтень 2010 року; 113 360 грн. - за листопад 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 18.05.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000560702, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 609 873 грн.

Як вбачається з зазначених актів перевірки, підставами для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували твердження перевіряючих про завищення позивачем сум податку на додану вартість, які підлягають бюджетному відшкодуванню, які зводяться до того, що позивачем не підтверджено фактичного перетину кордону України експортованих товарів, відповідно застосована позивачем нульова ставка податку на додану вартість є неправомірною. Оскільки доказів фактичного вивезення товару, на думку відповідача немає, то вказані операції прирівнюються до операцій, вчинених на митній території України із застосуванням на загальних підставах податок на додану вартість за ставкою 20%.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні розрахованої суми, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, якщо у наступному податковому періоді така сума, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункт 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, та поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту згідно з положеннями глав 31-32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до статті 195 Митного кодексу України вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України; 2) сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів; 3) дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Згідно статті 86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Відповідно до спільного листа Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації України від 11.02.2008 р. № 11/1-19/1458-ЕП, №2429/7/16-1117, на вантажно-митній декларації митним органом за зверненням платником податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортних товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу, такий напис вчиняється митним органом, що здійснював митне оформлення експорту товарів, виключно після одержання з митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення товарів, офіційного повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, факт вивезення товарів за межі митної території України за спірними вантажними митними деклараціями підтверджується, зокрема, листами Київської регіональної митниці від 01.04.2011 р. № 40/8-36/3848, від 11.06.2012 р. № 14/4-18//18150, від 20.08.2012 р. № 14/4/-18/21459 про факт фактичного вивезення експортованих позивачем товарів за межі митної території України та постановою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2011 р. по справі № 3-5520/11, якою встановлено фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України.

Крім того наявність чи відсутність відмітки про фактичне вивезення товарів за межі митної території України не впливає на фактичний вивіз товарів, її наявність лише свідчить про додаткову перевірку факту вивозу, у зв'язку з чим відсутність такої відмітки не свідчить про не вивезення товару за межі України, і не є порушенням митного законодавства та митного оформлення товарів.

Для формування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість достатнім є факт вивезення товарів, який засвідчений належним чином оформленою вантажною митною декларацією. Оскільки, позивачем на підтвердження факту вивезення товарів надано належним чином оформлену вантажну митну декларацію, то ним правомірно сформовано податковий кредит податку на додану вартість.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо завищення суми бюджетного відшкодування за періоди, що перевірялись, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 р. у справі № 2а-11286/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко