Постанова № 41174602, 28.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 818/1740/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року по справі за адміністративним позовом Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості, -

В с т а н о в и л а:

03 липня 2014 року позивач, Сумська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - позивач, Сумська ОДПІ), звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ФО-П ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 1.212,95 грн., посилаючись на наявність зазначеного боргу, а саме: 1.105,20 грн. - з податку на доходи фізичних осіб (15% від суми самостійно визначеного відповідачем доходу в розмірі 7.368 грн. в Декларації про доходи за 2011 рік), 107,75 грн. - відповідно до податкового повідомлення-рішення Сумської ОДПІ № 0694471700 від 02.08.2011 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року позовні вимоги Сумської ОДПІ задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись із постановою суду, в апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Сумської ОДПІ.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що порушення вимог ч. 3 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позбавило можливості надати суду докази того, що викладені в адміністративному позові факти сфальсифіковані позивачем. Апелянт посилається на внесення державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 10.01.2011 року запису про винесення рішення фізичною особою-підприємцем про припинення підприємницької діяльності. Апелянт вважає, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом. При цьому, відсутнє клопотання позивача щодо поновлення цього строку і, відповідно, рішення суду з цього приводу.

Сторони в адміністративному процесі, що належним чином повідомленні про дату, час і місце апеляційного розгляду у засідання суду апеляційної інстанції не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що державна реєстрація ФО-П ОСОБА_1 проведена 01.02.2010 року.

Звіт платника єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 (звітний період 01.02.2010 року - 31.12.2010 року) прийнятий Сумською ОДПІ 04.01.2011 року за № 22106.

10.01.2011 року державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про рішення ФО-П ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності (а.с. 6).

11.01.2011 року позивач звернувся до Сумської ОДПІ із заявою про припинення платника податків, фактично за формою № 8-ОПП (а.с. 25). Одночасно позивач звернувся із заявою до відповідача про проведення документальної перевірки його підприємницької діяльності у зв'язку із її закриттям (фактично - припиненням) (а.с.24).

29.06.2011 року ОСОБА_1 до Сумської ОДПІ подав Декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2011 року (ліквідаційну). В п. 3 цієї Декларації визначено про доходи, отримані від підприємницької діяльності в розмірі 7.368 грн., податкові зобов'язання податником податків не визначені(а.с. 8).

За наслідками проведеної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податку НОМЕР_2) за період з 01.02.2010 року по 25.06.2011 року» (Акт № 177/1700/НОМЕР_2 від 12.07.2011 року) відповідачем 02.08.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0694471700, яким ФО-П ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності (код платежу 5111010278), на 107,75 грн.(а.с. 9).

Другий екземпляр зазначеного Акту ФО-П ОСОБА_1 отриманий 12.07.2011 року, свідченням чого є підпис відповідача на останньому аркуші цього Акту. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення податкове повідомлення-рішення № 0694471700 від 02.08.2011 року отримано відповідачем 05.08.2011 року (а.с. 54 обор.).

23.04.2014 року Сумською ОДПІ на адресу відповідача направлена податкова вимога від 23.04.2014 року за № 248-25 щодо погашення останнім податкового боргу у розмірі 1261,34 грн. (а.с. 10).

28.07.2014 року державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_1 (а.с. 66)

Частково погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 ст. 36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За приписами п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, - дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (54.3.2).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року N 985, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.102010 року за N 1440/18735 та втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року N 1236, затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Висловлюючи незгоду із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не спростовує факт наявності податкового боргу. Апелянт, також, не посилається на факт погашення цього боргу, відповідно, ним не надані суду апеляційної інстанції докази виконання податкового обов'язку.

Таким чином, посилаючись в апеляційній скарзі на неможливість своєчасного надання заперечень і доказів по справі, що, на думку апелянта, обумовило прийняття судом не об'єктивного рішення, відповідач не скористався можливістю надати такі докази суду апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі № 2-а-1870/5789/11, що набрала законної сили 02.02.2012 року, відмовлено в задоволені позовних вимог ФО-П ОСОБА_1, зокрема, про скасування податкового повідомлення-рішення Сумської ОДПІ від 02.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в розмірі 107,75 грн.

Що стосується посилань контролюючого органу на наявність самостійно узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 1.105,20 грн. згідно із поданою ОСОБА_1 29.06.2011 року до Сумської ОДПІ Декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2011 року або за інший період звітного року, колегія суддів зазначає наступне.

Порушуючи питання про відповідне прокурорське реагування на факти, викладені в зверненні від 16.09.2014 року до прокурора Сумського району Сумської області, ОСОБА_1 вказує на те, що зазначена декларація зазнала виправлень, а саме: «дату до 31 грудня змінено на дату по 25 червня 2011 року». Разом з тим, ОСОБА_1 не зазначає, яким чином ця обставина вплинула на його обов'язок, як про те зазначає контролюючий орган, сплатити податок із самостійно визначеної суми доходу в розмірі 7.368 грн., одержаного від підприємницької діяльності.

В Акті № 177/1700/НОМЕР_2 від 12.07.2011 року контролюючим органом визначено, що з 11.01.2011 року ФО-П ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування і, що перевіркою правильності визначення валового доходу (обсягу виручки), відображеного в звітах суб'єкта підприємницької діяльності з даними про суми валового доходу (обсягу виручки) встановленими в ході перевірки ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.02.2010 по 31.12.2010 встановлено завищення валового доходу в сумі 270,87 грн., за період з 01.01.2011 по 25.06.2011 року встановлено заниження валового доходу в сумі 718,32 грн. (718,32 грн. х 0,15 = 107,75 грн.).

Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України встановлено право органу стягнення, яким є позивач, звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що фізичним особам - підприємцям податкова вимога надсилається в тому самому порядку i з тих самих підстав, що i платникам податку - юридичним особам. Зазначене випливає зi змісту ст. 59 ПК України, яка передбачає унiфiкованi правила направлення податкових вимог усім платникам податків.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приходячи до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог Сумської ОДПІ, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині вимог про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 1105,20 грн. є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки судам першої та апеляційної інстанції позивач, що направив на адресу відповідача податкову вимогу про сплату податкового боргу у загальній сумі 1.261,34 грн., не надав доказів того, що зазначена у вимозі сума - 1105,20 грн. має статус податкового боргу, тобто є грошовим зобов'язанням самостійно узгодженим платником податків або грошовим зобов'язанням, що визначено у порядку, передбаченому ПК України, контролюючим органом.

Колегія суддів також зазначає, що підстави припинення виконання податкового обов'язку визначені п. 37.3 ст. 37 ПК України. Серед переліку підстав припинення податкового обов'язку, визначених зазначеною нормою ПК України, відсутня така підстава, як припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

Пунктом 5.1 ст. 5 ПК України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до абзацу другого зазначеного пункту в разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, що настають за днем такого узгодження.

При цьому згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, стають податковим боргом.

Згідно з п. 102.4 ста. 102 ПК України у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог Сумської ОДПІ про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 107,75 грн. та приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду в частині, якою задоволені позовні вимоги Сумської ОДПІ про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 1105,20 грн. з прийняттям нового судового рішення про відмову в їх задоволенні.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 913,50 грн. (а.с. 20, 33).

Керуючись положеннями ст. 94, п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення із Державного бюджету України у порядку часткового відшкодування витрат, понесених по сплаті судового збору, на користь ОСОБА_1 832,35 грн.

В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198 , п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 2076, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнить частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в сумі 1105 (одна тисяча сто п'ять) гривень 20 копійок на користь місцевого бюджету с. Сад на р/р 33210801700378, код отримувача 37970621, банк отримувача ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код банку 37970621, - з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2014 року - залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи: НОМЕР_2) відшкодування судових витрат у розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) гривні 35 копійок.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 30 жовтня 2014 року.