Ухвала суду № 41174014, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/800/61507/13

К/800/61506/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скаргиКиївської митниці Міндоходів, Міністерства доходів та зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Київської обласної митниці про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України (Державної митної служби України), Київської обласної митниці(Київська митниця міндоходів) з позовом, у якому просив: визнати протиправним наказ Державної митної служби України № 191-к від 16.01.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; поновити його на посаді головного інспектора митного поста «Східний термінал» Київської обласної митниці з 18 січня 2013 року; виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 січня 2013 року по день розгляду справи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалоюКиївського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 рокупозовзадоволений частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України №191-к від 16.01.2013р.; зобов'язано Державну митну службу України поновити позивача на посаді головного інспектора митного поста «Східний термінал» Київської обласної митниці з 19 січня 2013 року; зобов'язано Київську обласну митницю нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 січня 2013 року по 21 березня 2013 року включно. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Позивачписьмових заперечень до Вищого адміністративного суду України не надав, однак звернувся з клопотанням про долучення доказів до справи матеріалів. У іншому клопотанні просив змінити постанову суду першої інстанції в частині пункту четвертого резолютивної частини, виклавши його в такій редакції: зобов'язати Київську митницю Міндоходівнарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 січня 2013 року по час фактичного поновлення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги заявників не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Наказом Державної митної служби України №191-к від 16 січня 2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за перевищення службових обов'язків та здійснення повноважень, не передбачених законом, позивача, було звільнено з митних органів, відповідно до п. 4 ст. 28 Дисциплінарного статуту митної служби України, визначивши датою звільнення перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності.

Підставою для прийняття вказаного наказу слугує акт службового розслідування, яким встановлено, що позивачем перевищено свої службові обов'язки при вилучення ним з електронної бази даних ПІК «Інспектор-2006» Митної Декларації від 19.12.2012 №125110000/2012/577707.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, виходили з того, що в діях позивача відсутні порушення вимог чинного законодавства. Натомість відповідачі, приймаючи спірний Наказ не врахували всіх істотних обставин, що має наслідком його скасування.

Статтею 408 МК передбачено, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723) за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Відповідно до частини другої статті 410 МК у митній службі України діє Дисциплінарний Статут, який затверджується законом.

В абзаці першому преамбули Статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

Згідно зі статтею 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

З урахуванням зазначених положень, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не довів достатніх підстав для застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу до позивача, що передбачає визнання незаконним та скасування оскаржуваного Наказу.

Крім того, на виконання частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів зазначає, що на користь правомірності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, якими визнано протиправним спірнийНаказ свідчить Постанова Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2013 року у справі№ 359/3024/13-п, якою встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення по вчинюваному ним діяння.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Щодо клопотання позивача про зміну пункту четвертого резолютивної частини рішення суду першої інстанції, то на виконання частини другої статті 11 та частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України у суду касаційної інстанції відсутні такі повноваження.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Київської митниці Міндоходів, Міністерства доходів та зборів України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 рокуу справі № 826/1401/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець