Ухвала суду № 41174010, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2014 року м. Київ К/800/43134/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби у Луганській області, Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби, Державної податкової служби України, Міністерства доходів і зборів України, треті особи: заступник голови ДПС у Луганській області Корольова Аліна Вікторівна, заступник голови ДПІ у м. Красному Лучі Луганської області ДПС Забровський Андрій Валерійович про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду, на новий розгляд надійшла справа, після перегляду її Вищим адміністративним судом України, за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби у Луганській області, Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби, у якому з урахуванням уточнень просив: визнати неправомірними та скасувати наказ ДПІ у м. Красному Лучі від 01.06.2012 № 16-о, наказ ДПС у Луганській області від 01.06.2012 № 242-о його про звільнення; Державній податковій службі України поновити його на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Красному Лучі Луганської області Державної податкової служби; стягнути з ДПІ у м. Красному Лучі на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 39306 грн. 96 коп. з обов'язковим відрахуванням передбачених законодавством внесків та податків; допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та присудження виплат у межах одного місяця; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, задовольнивши заявлені ним позовні вимоги.

Письмові заперечення від відповідача на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надходили.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі Наказів ДПС України від 21.10.2011 № 82, ДПС у Луганській області від 26.10.2011 року № 472 та Постанова КМУ від 21.09.2011 № 981 (про реорганізацію Державної податкової інспекції у м. Красний Луч), були прийняті Наказ ДПС у Луганській області від 01.06.2012 № 242-о та Наказ ДПІ у м. Красному Лучі від 01.06.2012 № 16-о про звільнення позивача з посади заступника начальника в ДПІ в м. Красний Луч відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Про дане вивільнення позивач був персонально повідомлений 25.11.2011 року, про що свідчить його підпис у попередженні, підписаного Головою Комісії з проведення реорганізації ДПА в Луганській області головою ДПА в Луганській області, з наступною пропозицією зайняти запропоновані йому посади у новоствореній ДПІ у м. Красному Лучі Луганської області ДПС, від яких він відмовився.

17.01.2012 року головою Комісії з проведення реорганізації ДПІ в м. Красний Луч на адресу голови Комісії з реорганізації ДПА в Луганській області було направлено подання щодо узгодження призначення на посаду заступника начальника ДПІ у м. Красному Лучі Луганської області ДПС позивача, однак, вказане подання не було погоджено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди перших інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, виходили з того, що відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений законами України.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Оскільки встановлено, що дійсно мало місце реорганізація відповідача, про що позивача завчасно було повідомлено, з наступною пропозицією зайняття вакантних посад, вимоги чинного законодавства при його звільненні з роботи за вищевказаної підстави відповідачем було дотримано.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Встановлені порушення вимог матеріального та процесуального права ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року №№ К/9991/68945/12, К/9991/68933/12 та К/9991/69356/12 судами попередніх інстанцій були усунуті.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року № 812/3658/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець