Ухвала суду № 41173986, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/36816/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційні скарги Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 р.

у справі №0670/2424/11

за позовом Споживчого товариства «Баранівський заготівельник»

до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкового повідомлення-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Споживче товариство «Баранівський заготівельник» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 р., позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 р. №0000312301/2.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, працівниками податкового органу було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.10.2008 р. по 31.03.2010 р., про що складено акт від 30.06.2010 р. №101/231/35388482.

У ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7, п. 4, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 152 014,00 грн. Внаслідок порушення п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», на думку відповідача, завищено податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спецрахунок для виплати дотацій у сумі 152 014,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 р. №0000312301/2, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 125 014,00 грн. та за штрафними санкціями - 380 035,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, податковий орган вважає, що позивач без наявності правових підстав та в порушення положень п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» спрямував податок на додану вартість на спецрахунок сільськогосподарських товаровиробників, оскільки не довів всіх необхідних умов для застосування пільгового режиму оподаткування, а саме: не довів наявність власних чи орендованих основних засобів, на яких останнє повинно здійснювати переробну діяльність, яка підлягає оподаткування з правилами визначеними наведеними нормативними приписами.

Утім, суди попередніх інстанцій, не погодившись із такими висновками податкової інспекції, при цьому зазначили, що з установчих документів позивача слідує, що останній зареєстрований Баранівською РДА 01.10.08 року, діяльність підприємства пов'язана з переробкою та продажем продукції, виготовленої з проданого сільськогосподарськими товаровиробниками м'яса в живій вазі та м'ясопродуктів.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 087138 видами діяльності за КВЕД позивача є: виробництво м'яса, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та ін. Переробна діяльність підприємства підтверджується також бухгалтерською документацією.

Так, п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку на додану вартість, яка повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» Постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.199 9р. затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за подані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, який встановлює механізм нарахування та виплат дотацій переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства, за реалізовані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Порядку, нарахування і виплата дотацій проводиться переробними підприємствами всіх форм власності, які мають власні переробні потужності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно Статуту, позивач є підприємством споживчої кооперації, заснованим на власності фізичних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Позивач на добровільних засадах входить до складу Баранівської райспоживспілки, виконує зобов'язання членів спілки.

Відповідно до Протоколу №2 від 09.09.2008 р. загальних зборів членів товариства до складу засновників увійшов ПР «Баранівський коопзаготпром» з пайовим внеском у вигляді бойні, будівлі прохідної, водонапірної башні, артскважини, ДКУ, яке має ринкову вартість згідно постанови РСС № 31 від 08.09.2008 р. 12800,00 грн. 21.07.2010 р. проведено про це державну реєстрацію змін до Статуту.

Постановою від 08.09.2008 р. №31 "Про передачу основних засобів з балансу ПР Коопзаготпром для створення споживчого товариства" Баранівською районною спілкою споживчих товариств надано дозвіл ПР «Коопзаготпром» на передачу основних засобів позивачу, а саме: будівлі бойні ціною 11 460 грн., прохідної ціною 250 грн., ДКУ ціною 160 грн., водонапірної башти ціною 990 грн., артскважини ціною 100 грн. Основні засоби передано як внесок ПР «Баранівський коопзаготпром» до пайового капіталу споживчого товариства.

Крім того, 01.11.2008 р. між правлінням Баранівської районної спілки споживчих товариств та позивачем укладений договір про господарсько-правові взаємовідносини та між позивачем і ПР «Баранівський Коопзаготпром» укладено договір про відшкодування витрат за використану електроенергію, згідно якого позивач зобов'язався відшкодовувати підприємству експлуатаційні витрати, які складаються з витрат на оплату підприємству фактично використаної споживчим товариством електроенергії у вигляді послуг.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про споживчу кооперацію» власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Таким чином, наведені обставини дали судам вичерпні правові підстави для висновку, що нерухоме майно передане як пайовий внесок ПР «Коопзаготпром» перебуває у власності позивача, взяте на баланс та включене до основних засобів.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вбачає наявність підстав погодитись із висновками судів попередніх інстанцій, що з врахуванням законодавчо встановлених особливостей правового статусу споживчих товариств, спірне майно позивача і є тими власними основними засобами, на яких останній здійснює переробну діяльність, яка підлягає оподаткуванню за правилами п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наведених обставин, суди дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно віднесено відповідні суми податку до спеціальної декларації, а тому, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення суперечить наведеним вище вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ст.224 КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Баранівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.11.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 р. у справі №0670/2424/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.