Постанова № 41173915, 21.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2014 року 14:25 № 826/14706/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П.,

судді Іщука І.О.,

судді Погрібніченка І.М.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Вітковський В.С.,

представника відповідача - Белза О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Київпастранс» до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірними дій та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось комунальне підприємство «Київпастранс» (надалі - КП «Київпастранс», позивач) до Державної виконавчої служби України (надалі - ДВС України, відповідач) про визнання дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України, Попіва Р.І. щодо винесення постанови від 05.09.2014р. про стягнення виконавчого збору ВП №44517273 - неправомірними і незаконними та скасування відповідної постанови.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що державним виконавцем не було вчинено звернення стягнення на майно, доходи, не було вилучено предметів з майна боржника і не було вжито інших дій щодо примусового виконання рішення суду, таким чином, державним виконавцем примусове виконання рішення суду фактично не розпочате.

В той же час, зв'язку із вжиттям сторонами заходів щодо добровільного погашення заборгованості до початку примусового виконання рішення суду, постанова про стягнення виконавчого збору з боржника є передчасною і такою, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що ДВС України діяла відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, судом встановлено наступне.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебуває виконавче провадження №44517273 з примусового виконання наказу №910/3395/14, виданого 10.06.2014р. Господарським судом міста Києва про стягнення з КП «Київпастранс» на користь ТОВ «Львівські автобусні заводи» вартість 15 одиниць автобусів A191F0 в розмірі 19 522 500,00 грн., збитків в розмірі 4 880 949,67 грн. та судового збору в розмірі 73 080,00 грн.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 26.08.2014р. відкрито виконавче провадження ВП №44517273 з виконання вищезазначеного виконавчого документу.

Пунктом 2 вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №44517273 від 26.08.2014р. боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду у 7-денний термін з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, а також пунктом 3 попереджено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, рішення буде виконано у примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчим дій.

Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Оскільки рішення суду в строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання, боржником не виконано державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову ВП №44517273 від 05.09.2014р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2 447 652,96 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі документи, як судові накази та постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Згідно положень ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У відповідності до положень ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачений виключний перелік виконавчих документів за якими виконавчий збір не стягується, а саме: про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (частина друга статті 28).

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що виконавчий збір стягується з боржника у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання,а державний виконавець зобов'язаний у разі невиконання боржником рішення у строк, установлений для добровільного виконання, винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Як стверджує позивач, ним вжито заходів щодо добровільного виконання вказаного наказу, зокрема, 15.09.2014р. КП «Київпастранс» надіслано на адресу ТОВ «Львівські автобусні заводи» пропозицію про укладення мирової угоди в даній справі, у зв'язку з тим, що між сторонами існують взаємні борги за договорами поставки рухомого складу громадського транспорту.

В той же час, як встановлено судом та не заперечувалось позивачем, боржником суму боргу у розмірі 24 476 529,67 грн. у встановлений для добровільного виконання рішення строк не сплачено. На час розгляду справи у суду відсутні докази укладення мирової угоди або інших доказів виконання рішення боржником.

Тому суд погоджується з висновком державного виконавця, що боржником порушено вимоги статей 25, 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з відповідними змінами, роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Разом з тим, визначене Законом коло підстав для стягнення з боржника виконавчого збору не обмежується і не пов'язується виключно з розпочатою процедурою примусового виконання виконавчого документа, тобто здійсненням державним виконавцем заходів примусового. Законом чітко встановлено, що підставою для стягнення виконавчого збору є невиконання боржником виконавчого документа у строк, установлений для самостійного його виконання.

Таким чином, оскільки виконавчий документ боржником у строк, наданий для добровільного виконання не виконано, відомості щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження чи окремих пунктів відсутні, суд приходить до висновку, що державним виконавцем правомірно на підставі положень статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №44517273 від 05.09.2014р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2 447 652,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність своїх дій і винесеної постанови.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Водночас, згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем при подачі позову сплачено 73,08 грн. згідно платіжного доручення № 4416 від 22.09.2014 року та 487,20 грн. згідно платіжного доручення № 4629 від 06.10.2014 року.

Оскільки, суд за наслідками розгляду справи дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, на підставі положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з позивача підлягає стягненню решта несплаченої суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог комунального підприємства «Київпастранс» відмовити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) судовий збір у розмірі 4 311 (чотири тисячі триста одинадцять) грн. 72 коп. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 24.10.2014 р.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко