Рішення № 41173563, 16.09.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Справа № 752/19304/13-ц

Провадження № 2/752/1154/14

16.09.2014 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Фролова М.О., за участі секретаря Титоренко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

у жовтні 2014р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в Голосіївський районний суд міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), третя особа: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання права власності на спадкове майно, пояснивши при цьому наступне.

ОСОБА_2 заповітом від 06.07.2013р. на випадок смерті все своє майно та все на що вона за законом матиме право заповіла позивачу. Разом з цим за життя ОСОБА_2згідно заповіту свого чоловіка ОСОБА_3 від 10.09.2004р. та після смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала у спадщину частину житлового будинку із господарчими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Проте Друга київська державна нотаріальна контора довідкою від 17.04.2013р. за № 1347/02-31 відмовила ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки не було пред'явлено правовстановлюючих документів щодо права спадкодавця ОСОБА_3 на 1/2 частину зазначеного житлового будинку АДРЕСА_1. В наступному ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2При цьому, оскільки ОСОБА_2 за життя прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_3 частину житлового будинку АДРЕСА_1, а відсутність свідоцтва про спадщину не позбавило її спадщини, позивач зазначила, що вона має право на отримання у спадщину після смерті ОСОБА_2 та згідно її заповіту частину житлового будинку АДРЕСА_1. При цьому позивач зазначила, що вона не відмовилася та прийняла заявою від 20.08.2013р. спадщину за заповітом ОСОБА_2 Однак, Друга київська державна нотаріальна контора довідкою від 20.08.2013р. за № 3408/02-31 відмовила позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки не було пред'явлено правовстановлюючих документів щодо права спадкодавця ОСОБА_2 на 1/2 частину зазначеного житлового будинку АДРЕСА_1. Враховуючи наведене та з урахуванням зави про залишення без розгляду частини позовних вимог, позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарчих та побутових будівель і споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1, в порядку спадкування після ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивачем було подано заяву про здійснення судового розгляду за без її участі у судовому засіданні, якою позивач позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач надав суду письмові заперечення, якими позов не визнав та просив відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки є самочинним будівництвом житловий будинок з відповідною частиною господарчих та побутових будівель і споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1, та щодо них не оформлено правовстановлюючі документи. При цьому відповідач повідомлений про дату та час судового розгляду у порядку ст.74ЦПК України, не забезпечив явку свого представника у судове засідання, про поважність причин неявки не повідомив суд.

Третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлений про дату та час судового розгляду у порядку ст.74ЦПК України, не забезпечив явку свого представника у судове засідання, про поважність причин неявки не повідомив суд.

Врахувавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновків про необхідність задовольнити позов, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповів дружині ОСОБА_2 належну йому частину житлового будинку з відповідними частиною господарчих та побутових будівель і споруд, земельну ділянку, які знаходяться в АДРЕСА_1, відповідно до Заповіту від 10.09.2004р., посвідченого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори і за реєстрованого у реєстрі за № 8-4987, та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 12.01.2013р. за № 33039068 щодо чинності зазначеного заповіту.

При цьому ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10.01.2013р. (повторне).

Разом з цим суд зазначає, що згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому, згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1268. ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Разом з цим вбачається згідно довідки ЖЕО-103 від 28.08.2013р. за № 1329, що спадкоємець ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 по день смерті останнього за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому в матеріалах справи докази щодо відмови ОСОБА_2 від прийняття спадщини після ОСОБА_3

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 прийняла у спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 належну йому частину житлового будинку з відповідними частиною господарчих та побутових будівель і споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте, Друга київська державна нотаріальна контора довідкою від 17.04.2013р. за № 1347/02-31 відмовила ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки не було пред'явлено правовстановлюючих документів щодо права спадкодавця ОСОБА_3

В свою чергу суд зазначає, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.1. листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 зазначено, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Московської районної ради депутатів трудящих м. Києва від 23.01.1961р. за № 69 було постановлено дозволити ОСОБА_3 оформити виконавчий малюнок на побудований 2-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1, що скаладється з 2-х кімнат площею біля 30 кв. м. в Управлінні в справах будівництва та архітектури м. Києва та здати будинок в експлуатацію. При цьому в матеріалах справи наявний оформлений виконавчий малюнок житлового будинку по АДРЕСА_1, який зареєстровано у 1961р. за № 28.

Вбачається згідно наявного у справі Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1від 28.11.2003р., житловий будинок літ. «А» збудовано у 1959р. та щодо зазначеного будинку відсутні відмітки про самочинне будівництво, переобладнання.

Разом з цим Верховним Судом України у листі «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» від 01.02.2014р. роз'яснено, що виникнення права власності на будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Аналогічне зазначено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.1. листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13.

До того ж згідно ч. 4 ст. 3 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

При цьому згідно п. 32. Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1958 р. за № 514, документом, що підтверджує право особистої власності на одноквартирний будинок, є нотаріально посвідчений договір, укладений між виконкомом міської (районної) Ради депутатів трудящих з індивідуальним забудовником (п. 30), зареєстрований в органі технічної інвентаризації, а там, де такого органу немає, - у виконкомі місцевої Ради депутатів трудящих.

Судом встановлено, що згідно Інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 06.03.2013р. за № 312, за ОСОБА_3 було зареєстровано на праві власності 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, на підставі договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою, посвідчений 2-ю Київськю державною нотаріальною конторою 09.02.1949р., реєстраційний № 9038.

Таким чином, оскільки спірний будинок АДРЕСА_1 (будинокліт. «А) збудовано до01 липня 2004 рокута право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано у встановленому порядку в органі технічної інвентаризації, то право власності ОСОБА_3 на зазначену частину не підлягало обов'язковій державній реєстрації згідно ст. 4 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інаведена 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 була прийнята у спадщину за заповітом ОСОБА_2

Разом з цим згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Крім того Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.1. листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 зазначено, що виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Таким чином, ОСОБА_2 мала право заповідати на випадок своєї смерті прийняту у спадщину 1/2 частину будинку АДРЕСА_1.

В свою чергу судом встановлено, що ОСОБА_2 на випадок смерті все своє майно та все на що вона за законом матиме право заповіла позивачу, згідно заповіту від 06.07.2013р., посвідченого державним нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори та зареєстрованого у реєстрі за № 7-508, та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 20.08.2013р. за № 34890846 щодо чинності наведеного заповіту.

Вбачається що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 22.07.2013р.

Судом встановлено, що позивач заявою від 20.08.2013р. за № 2252 до Другої київської державної нотаріальної контори прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_2, успадковану останньою 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 та на яку спадкодавець ОСОБА_2 мала право за законом на день смерті.

Однак, Друга київська державна нотаріальна контора довідкою від 20.08.2013р. за № 3408/02-31 відмовила позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки не було пред'явлено правовстановлюючих документів щодо права спадкодавця ОСОБА_2 на зазначене майно.

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином позивачу належить успадкована за заповітом 1/2 частинаспірного житлового будинку АДРЕСА_1 з дня відкриття спадщини після ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У положеннях п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13, роз'яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

На підставі викладеного та враховуючи перешкоди для оформлення у нотаріальному порядкуспадкових прав позивача1/2 частина спірного житлового будинку АДРЕСА_1, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача як спадкоємця, шляхом визнання її права власності на 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При цьому згідно квитанції від 29.10.2013р. позивачем було здійснено витрати на оплату судового збору у сумі 2225,0 грн., що підлягають відшкодуванню останньому шляхом їх стягнення із відповідача.

Керуючись ст. ст. 1-5, 8, 10, 11, 26, 27, 30, 60, 109, 118, 119, 208-209, 212-215, ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, за участю третьої особи: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/2 частину житлового будинку з частиною господарчих та побутових будівель і споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1, в порядку спадкування після ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) з Київської міської ради кошти у сумі 2225 гривень 00 коп.на відшкодування витрат з оплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя