Постанова № 41173094, 28.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Справа № 909/85/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Гольцової Л.А.,Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2014 рокуу справі№ 909/85/14господарського судуДніпропетровської областіза позовомПриватного вищого навчального закладу "Коломийський коледж права і бізнесу"до1. Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного нотаріуса ОСОБА_5за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. ОСОБА_6, 2. ОСОБА_7, 3. ОСОБА_8, 4. ОСОБА_9, 5. ОСОБА_10про визнання договору недійсним за участю представників: від позивача: від відповідача-1: Халус А.Г., Басій К.С. ВСТАНОВИВ:

Приватний вищий навчальний заклад "Коломийський коледж права і бізнесу" звернувся до господарського суду із позовом до ПАТ Комерційний Банк "Приватбанк" та ТОВ "Естейт Селлінг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки, укладеного 29.11.2013 між відповідачами.

Позов мотивовано тим, що ПАТ КБ "Приватбанк" уклав договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з ТОВ "Естейт Селлінг" всупереч зміненому ухвалою господарського суду Івано-Франковської області від 18.06.2013 порядку виконання судового рішення та не погодивши ціни з позивачем. За спірним договором продано не тільки частка позивача, а й частки нежитлової будівлі, які належать іншим співвласникам.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2014 у справі №909/85/14 (суддя Золотарьова Я.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 (судді: Прокопенко А.Є. - головуючий, Крутовських В.І., Березкіна О.В.), позов задоволено.

Судові рішення мотивовано, зокрема, тим, що за спірним договором ПАТ КБ "Приватбанк" продало ТОВ "Естейт Селлінг" нежитлове приміщення загальною площею 2380,90 кв. м, в той час коли ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2013 у справі №5010/143/2012-8/9 було звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, загальною площею 2189,4 кв. м. Також суди врахували, що доказів погодження ринкової ціни з позивачем відповідач-1 до матеріалів справи не надав, що не відповідає вимогам ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2013.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, а якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник, зокрема, зазначає, що відповідно до ст.36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Законом не передбачено обмеження задоволення вимог іпотекодержателя зверненням із позовом до суду. Питання щодо ціни позову врегульовано в договорі іпотеки.

Також ПАТ КБ "Приватбанк" посилається на положення ст. 23 Закону України "Про іпотеку", за якою у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.10.2014 касаційну скаргу у справі №909/85/14 прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 27.10.2014, у зв'язку з перебуванням судді Мележик Н.І. у відпустці та судді Дунаєвської Н.Г. у службовому відрядженні, для розгляду справи №909/85/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Гольцова Л.А., Самусенко С.С.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.09.2007 між Приватним ВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" як іпотекодавцем та ПАТ КБ "Приватбанк" як іпотекодержателем укладено договір іпотеки, за яким в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - нежитлові приміщення, побудовані з цегли, загальною площею 2380,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

За п.18.8.1 договору іпотеки іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Також судами встановлено, що Приватним ВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" було відчужено частину іпотечного майна, внаслідок чого право власності на частку нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, належить ОСОБА_8 (6/1000 ч.), ОСОБА_7 (13/1000 ч.), ОСОБА_10 (17/1000 ч.), ОСОБА_6 (17/1000 ч.) та ОСОБА_9 (19/1000 ч.).

Судами встановлено, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2012 у справі №5010/143/2012-8/9 звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення (цегла), загальною площею 2191,34 кв. м шляхом продажу вказаного предмета іпотеки.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 18.06.2013 у справі №5010/143/2012-8/9 змінено порядок виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області наступним чином: звернути стягнення на предмет іпотеки- нежитлові приміщенні (цегла), загальною площею 2189,4 кв. м, що становить 923/1000, що розташовані в будівлі за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" з укладенням від імені ПВНЗ "Коломийський коледж права і бізнесу" договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем. Укладення від імені відповідача договорів купівлі-продажу з іншими особами - покупцями здійснюється за ринковою ціною, визначеною за взаємною згодою позивача й відповідача та особою-покупцем. У разі недосягнення такої згоди, купівля-продаж здійснюється за ціною, визначеною незалежною експертною оцінкою.

29.11.2013 між ПАТ КБ "Приватбанк", який діяв на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2012 по справі №5010/143/2012-8/9, договору іпотеки та у відповідності до вимог ст.38 Закону України "Про іпотеку" як продавцем та ТОВ "Естейт Селлінг" як покупцем укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 2380,9 кв. м.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій передчасними, а рішення такими, що прийняті без належного дослідження та врахування всіх обставин справи.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи договір купівлі-продажу іпотечного майна від 29.11.2013 недійсним господарські суди попередніх інстанцій виходили із того, що ПАТ КБ "Приватбанк" порушено норми ст. 203 ЦК України.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин першої - третьої, п'ятої та шостої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Однією з підстав задоволення позову суди вказали неправильне визначення площі предмета іпотеки, оскільки за рішенням суду у справі №5010/143/2012-8/9 іпотекодержатель мав право продати майно загальною площею 2189,4 кв. м, тоді як останній продав майно загальною площею 2380,9 кв.м.

Касаційна інстанція звертає увагу, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено, яку саме площу іпотечного майна мав право продати іпотекодержатель.

За ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. Вказаної позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 16.10.2012 у справі №4/270-13/68.

Також ст.17 вказаного закону визначено підстави припинення іпотеки.

Господарські суди попередніх інстанцій не врахували вказаних норм та належним чином не дослідили, яка саме площа майна знаходиться у іпотеці у ПАТ Комерційний банк "Приватбанк", чи має право ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки та чи існують обмеження у виборі способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Посилаючись на відсутність у ПАТ КБ "Приватбанк" права на продаж іпотечного майна загальною площею 2380,9 кв. м, суди не дослідили наявності підстав, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку", для припинення іпотеки в частині 191,5 кв. м (2380,90 - 2189,4 = 191,5).

Також судами не досліджено умов договору іпотеки від 28.09.2007, зокрема, щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, погодженого сторонами та щодо наявності застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України "Про іпотеку".

Крім того слід звернути увагу, що посилаючись на неправильне зазначення площі у повідомленні ПАТ Комерційний Банк "Приватбанк" від 29.08.2013 про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки, суди не врахували положень ст.38 Закону України "Про іпотеку" та наслідків передбачених цією нормою у разі неповідомлення іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли також передчасного висновку посилаючись на непогодження ринкової ціни з позивачем як на підставу для визнання недійсним договору купівлі-продажу.

За доводами скаржника питання щодо ціни позову врегульовано в договорі іпотеки від 28.09.2007.

Суди належним чином не дослідили порядок визначення ціни предмета іпотеки, погоджений сторонами при укладенні договору іпотеки.

Касаційна інстанція також звертає увагу, що не приймаючи до уваги висновки про вартість об'єкта оцінки від 31.01.2013, видані ТОВ "Буковина Експерт", суди послались на неправильну адресу об'єкта оцінки, зазначену на титульному аркуші цих висновків. Проте, вказане свідчить про недослідження самого змісту висновку судами, який містить посилання на правильну адресу предмета іпотеки.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Оскільки прийняті у даній справі судові рішення не відповідають вищенаведеним нормам матеріального та процесуального права, а передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції згідно ст.1117 ГПК України не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді цієї справи господарському суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити наявність чи відсутність у ПАТ КБ "Приватбанк" права задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, права скористатися способами, визначеними законом та погодженими договором іпотеки; дослідити площу дійсної іпотеки, з урахуванням ст. ст. 17, 23 Закону України "Про іпотеку"; порядок, за яким банк мав право звернути стягнення на предмет іпотеки, та чи дотримано його останнім при укладенні спірного договору.

Встановивши наявність чи відсутність підстав, передбачених ст.215 ЦК України для визнання договору купівлі-продажу недійсним, суду слід прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2014 у справі №909/85/14 скасувати.

Справу №909/85/14 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Л. Гольцова

С. Самусенко