Рішення № 41173043, 11.04.2014, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21215/13-ц

Провадження № 2/752/1516/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2014 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Мирошниченко О.В. за участю секретаря Яловенко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві, про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 році позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просять зобов'язати Одинадцяту Київську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину законом на ? частку в житловому будинку та господарських спорудах, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати Одинадцяту київську нотаріальну контору видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частку в житловому будинку та господарських спорудах, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому позивачі надали заяву про зміну предмету позову в якій просять визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку в житловому будинку та господарських спорудах, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнати право власності на ? частку в житловому будинку та господарських спорудах, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування вимог зазначає про те, що рішення виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів від 25.06.1990 року № 432 затверджено акт для прийняття в експлуатацію будинок в АДРЕСА_1. Даний будинок зареєстровано в міському бюро технічної інвентаризації та видано свідоцтво про право особистої власності на. ОСОБА_3.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що видане свідоцтво про смерть НОМЕР_1.

Відповідно до заповіту ОСОБА_3 посвідченого державним нотаріусом другої Київської державної нотаріальної контори 21 червня 1976 року за реєстром № 1-14631 все своє майно заповіла своєму синові ОСОБА_4

Відповідно до будинкової книги прописки громадян, що проживали в будинку на АДРЕСА_1, ОСОБА_4 в зазначеному будинку мав постійне місце проживання, однак не переоформивши на себе право особистої власності.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу УРСР (діяв на час виникнення правовідносин) ОСОБА_4 фактично вступив у володіння спадковим майном (будинком), що є свідченням вчинення ним дій про прийняття спадщини.

Син ОСОБА_3, ОСОБА_4 помер в 2009 році про що відділом реєстрації смерті у м. Києві видане ІНФОРМАЦІЯ_1 року свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2.

Відповідно до виданих державним нотаріусом одинадцятої Київської державної нотаріальної контори свідоцтв про право па спадщину за законом № 25598 та № 525597 від 04.02.2010 року спадкоємцями майна ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2

Відповідно до листа від 28.12.2010 року № 55314 (П-2010) Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна приватний будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів від 25.06.1990 року № 432.

Відповідно до витягу Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № ДК-00343/2011 від 25.01.2011 № 170 користувачем земельної ділянки за місцем розташування об'єкту нерухомості по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (інвентарна справа № 55754, реєстровий № 15207) власником житлового будинку є ОСОБА_4

В свідоцтвах про право на спадщину за законом № 25598 та № 525597 від 04.02.2010 року в складі спадкового майна відсутній будинок АДРЕСА_1 в м. Києві, оскільки право власності на зазначений будинок ОСОБА_4 не реєстрував.

З метою видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі житловий будинок) на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори (з заявою про прийняття спадщини, однак отримали відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності спадкодавцеві ОСОБА_4 та відсутності державної реєстрації нерухомого майна, у зв'язку з чим позивачі звернулися з позовною заявою до суду.

В судове засідання позивачі не з'явилися надали заяву про розгляд справи у розгляд справи у їх відсутність.

В судове засідання не з'явився представник Київської міської ради повторно не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений судом у встановленому ст. ст. 74, 76 ЦПК України порядку. Судові повістки повернулись до суду без вручення адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

На підставі ст.ст. 224-226 ЦПК України , за письмовою згодою позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Від третьої особи Головного управління юстиції у м. Києві надійшла заява про розгляд справи у його відсутність

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_3, що підтверджується даними свідоцтва про смерть виданого Леніським ЗАГС м. Києва 25 квітня 1986 року серії НОМЕР_1 (а.с. 17).

Будинок № 20, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Московської райради 27.07.1990 року на підставі рішення виконкому № 432 від 25.06.1990 року

21 червня 1976 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого, все майно заповіла синові ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, що підтверджується даними свідоцтвом про смерть виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до виданих державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори свідоцтв про право на спадщину майна ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 (а.с. 20,21).

Відповідно до листа від 28.12.2010 року № 55314 (И-2010) Київського міського бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна,будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів від 25.06.1990 року № 432 (а.с.10).

Відповідно до витягу Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації № ДК-00343/2011 від 25.01.2011 № 170 користувачем земельної ділянки за місцем розташування об'єкту нерухомості по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 (а.с. 8-9).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна власником житлового будинку є ОСОБА_4(а.с.11-16).

В свідоцтвах про право на спадщину за законом № 25598 та № 252597 від 04.02.2010 року в складі спадкового майна відсутній будинок АДРЕСА_1 в м. Києві, оскільки право власності на зазначений будинокОСОБА_4 не реєстрував.

На підставі чинного законодавства позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори заявою щодо видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, однак, отримали відмову, у зв'язку відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності спадкодавцеві (ОСОБА_4) та відсутності державної реєстрації нерухомого майна.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

У встановлений законом строк позивачі звернулися до Одинадцятої Київської нотаріальної контори де була відкрита спадщина.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, власник майна, згідно ст. 392 ЦК України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Згідно ч. 1 ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно п. 208 Наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882 (надалі за текстом - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині іншого спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Згідно п. 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи. Так, факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових записів; записи в паспортах про другого з подружжя; копії рішень суду, що набрали законні сили, про встановлення факту родинних та інших відносин. Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні. Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом органу цивільного стану про народження; непрацездатність, пов'язана зі станом здоров'я, - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи. Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину. Така згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви, підпис спадкоємців на якій має бути засвідчений у відповідності до правил, викладених у пункті 207 цієї Інструкції. Місце відкриття спадщини (пункт 185 цієї Інструкції) підтверджується: свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо останнє постійне місце проживання і місце його смерті збігаються; довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про його постійне місце проживання; записом у будинковій книзі про постійне проживання спадкодавця, а якщо місце проживання померлого невідоме - документом (витягом з Реєстру прав власності та ін.) про місцезнаходження нерухомого спадкового майна або його частини. Якщо об'єктів нерухомого майна декілька й їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об'єктів цього майна за вибором спадкоємців. За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери тощо. У разі відсутності у спадкоємців зазначених документів нотаріус вимагає копію рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення місця відкриття спадщини.

Відповідно до п.п. 4 п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності.

Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 59 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь.

З урахуванням вищезазначених положень законодавства, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, згідно положень ч. 1 ст. 1296 ЦК України, мають право на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.

Враховуючи наведені вище обставини, а також приймаючи до уваги те, що ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набув право власності на будинку АДРЕСА_1, на який не встиг отримати правовстановлюючий документ та який не встигл зареєструвати у відповідному органі, що провадить державну реєстрацію, внаслідок чого позивачі позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права та набути право власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті батька, суд надходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті їх батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3,4,10,11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 Цивільного процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві, про визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити;

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину будинку № 20, загальною площею 20,80 кв. м., житловою площею 30,3 кв.м. та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що залишилася після смерті ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину будинку № 20, загальною площею 20,80 кв. м., житловою площею 30,3 кв.м. та господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що залишилася після смерті ОСОБА_4.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя