Постанова № 41173042, 29.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 910/8327/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ПАТ "Омега Банк" - Мединського М.М., Киричука Р.П.,

ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Омега Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014

та на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2014

у справі № 910/8327/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Омега Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом"

про застосування наслідків недійсності правочину

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом"

до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк"

про стягнення безпідставно одержаних коштів в розмірі 5079030,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року ПАТ "Омега Банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача 1834723,78 грн.

У червні 2014 року ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" звернулося до господарського суду із зустрічними позовними вимогами про стягнення з ПАТ "Омега Банк" 5079030,89 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2014 (суддя Чинчин О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 (колегія суддів у складі: суддя Пашкіна С.А. - головуючий, судді Баранець О.М., Сітайло Л.Г.), у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Омега Банк" на користь ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" 5079030,89 грн.

У касаційній скарзі ПАТ "Омега Банк" просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 10.07.2014, постанову апеляційного суду від 19.08.2014, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва. В обґрунтування касаційної скарги ПАТ "Омега Банк" стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 42, 32, 33, 34 ГПК України, ст.ст. 216, 236, 536, 551, 601, 602, 1046, 1048, 1214 ЦК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2013 у справі № 5011-33/15970-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2014, визнано недійсним з моменту укладення кредитний договір № 758 К-Н від 17.12.2007, укладений ВАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") та ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом". Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України у вказаній справі застосовані не були.

У зв'язку з викладеним, ПАТ "Омега Банк" звернулося до господарського суду з позовом у даній справі та просить на підставі ст. 216 ЦК України застосувати наслідки недійсності кредитного договору. При цьому, банк просив застосувати двосторонню реституцію та вказував на те, що вимоги ПАТ "Омега Банк" у загальному розмірі складають 6913754,67 грн., з яких:

- 3404585,31 грн. - сума неповернутої частини отриманого кредиту (тіло кредиту),

- 3509169,36 грн. - сума процентів, нарахованих за безпідставне користування чужими коштами на підставі ч. 2 ст. 536, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1214 ЦК України.

Крім того, банк врахував ту обставину, що він також має повернути ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" суму процентів, яка була нарахована відповідно до умов недійсного кредитного договору та сплачена відповідачем за первісним позовом банку та складає 5079030,89 грн.

Враховуючи викладене, банк просив господарський суд застосувати положення ст. 601 ЦК України щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, та стягнути з ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" 1834723,78 грн. (6913754,67 грн. - 5079030,89 грн.).

Не погоджуючись з вказаними позовними вимогами ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" звернулося до господарського суду з зустрічним позовом, в якому, згідно з приписами ч. 2 ст. 1214 ЦК України, просило стягнути з банку 5079030,89 грн. безпідставно одержаних коштів.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з безпідставності позовних вимог. При цьому, суди вказували на те, що сума вимог ПАТ "Омега Банк" до ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" в розмірі 6913754,67 грн. складається як із безспірної (неповерненої частини безпідставно отриманого кредиту в розмірі 3404585,31 грн.), так і зі спірної частини (проценти, нараховані за безпідставне користування чужими коштами в розмірі 3509169,36 грн.), тоді як на думку господарських судів припинення зобов'язання зарахуванням на підставі ст. 601 ЦК України можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін, оскільки за відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суди обох інстанцій дійшли висновку щодо обґрунтованості позовних вимог. Так, господарські суди врахували факт визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору № 758 К-Н від 17.12.2007 на підставі ст. 216 ЦК України (правові наслідки недійсності правочину) та стягнули з банку в порядку реституції 5079030,89 грн. сплачених процентів.

Однак вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на наступне.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно з ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди вказаних вимог закону не врахували, тоді як в даному випадку про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України банком було заявлено у позовній заяві про застосування двосторонньої реституції.

Господарські суди дійшли висновку про те, що заявлені вимоги банку є зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав, однак частина цих вимог не є безспірною.

У цьому зв'язку Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що ст. 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Отже, ст. 601 ЦК України пов'язує зарахування зустрічних однорідних вимог саме з настанням строку виконання відповідних зобов'язань. Водночас, недопустимість зарахування зустрічних вимог наведено у ст. 602 ЦК України.

Відтак, для правильного вирішення спору у даній справі господарським судам необхідно було дослідити обставини справи, зокрема встановити чи настав строк виконання відповідних зобов'язань щодо яких заявлені позовні вимоги, після чого враховуючи заяву позивача зробити висновок щодо можливості або неможливості зарахування при розгляді даної справи зустрічних однорідних вимог керуючись приписами ст.ст. 601 та 602 ЦК України.

Крім того, суди обох інстанцій в цілому погоджуючись з доводами банку щодо наслідків недійсності кредитного правочину дійшли висновку про застосування в даному випадку аналогії закону та наявності правових підстав для стягнення з ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" на користь ПАТ "Омега Банк" процентів, нарахованих за безпідставне користування чужими коштами, нарахування яких повинно починатися з 01.10.2013 (дати набрання рішенням про визнання недійсним кредитного договору законної сили).

В той же час, господарські суди не врахували, що згідно з ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи позовні вимоги про застосування наслідків недійсності правочину не звернули уваги на приписи зазначених статей, на правовідносини, які виникли між сторонами, а також на те, що за рішенням суду у справі № 5011-33/15970-2012 було визнано недійсним кредитний договір від 17.12.2007 № 758 К-Н з моменту укладення.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Як вбачається зі змісту цієї статті, у разі, якщо об'єктом безпідставного збагачення були грошові кошти, за весь період їх безпідставного використання набувач повинен сплатити проценти.

У цьому ж зв'язку звертаючись з позовом у даній справі, банк обґрунтовуючи свої вимоги вказаними нормами цивільного законодавства, просив стягнути з відповідача суму процентів за безпідставне використання грошей з 18.12.2007 та подав суду відповідний розрахунок заборгованості, який залишився поза увагою господарських судів обох інстанцій.

Не врахування вказаних обставин справи та вимог закону призвело до прийняття незаконних судових рішень в частині первісних позовних вимог, у зв'язку з цим вони підлягають скасуванню.

Вищий господарський суд України також дійшов висновку і про скасування судових рішень в частині зустрічних позовних вимог з огляду на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема приписи ст. 60 ГПК України, відповідно до якої, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

В даному ж випадку, як вбачається з матеріалів справи, зустрічний позов був поданий ПАТ "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" та прийнятий господарським судом до спільного розгляду з первісним позовом відповідно до ухвали суду 19.06.2014, а розгляд справи розпочався відповідно до протоколу судового засідання 29.05.2014 та продовжився по суті 19.06.2014. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зустрічний позов хоч і був поданий суду 19.06.2014, однак прийнятий до розгляду вже після судового засідання 19.06.2014, в якому розпочався розгляд справи по суті, тобто зустрічний позов був поданий та прийнятий судом із порушенням приписів ст. 60 ГПК Україна.

Відповідно до ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Недодержання судами попередніх інстанцій вказаних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин прийняті судами рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

В ході нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з прийняттям законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2014 у справі № 910/8327/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере