Рішення № 41171875, 30.10.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6410/14-ц

Провадження № 2/591/2379/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого в особі судді - Міліціанов Р.В., за участю секретаря - Бузова Т.І., представника позивача - Суворової М.О., відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом Управління МВС України в Сумській області до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду і свої вимоги мотивує тим, що рішенням ЖПК УМВС України в Сумській області був виданий ордер № 70 від 26.07.1996 р. на кімнату № 303-1 в гуртожитку УМВС по АДРЕСА_1 співробітнику УМВС ОСОБА_4 та його родині. У 2013 р. до керівництва УМВС звернулись мешканці кім. 303-2 гуртожитку, які повідомили, що вже декілька років родина ОСОБА_4 виїхала з кімнати, а в кімнаті мешкає інший співробітник міліції ОСОБА_3 В ході перевірки було встановлено, що родина ОСОБА_4 дійсно виїхала, а в кімнаті мешкає інша особа. Так як ОСОБА_3 не зазначений в ордері, він не має права займати жиле приміщення, тому просить суд виселити його з кімнати № 303-1 гуртожитку УМВС.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, відповідач заперечував проти його виселення його з кімнати.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом при розгляді справи встановлено, що рішенням ЖПК УМВС України в Сумській області був виданий ордер № 70 від 26.07.1996р. на кімнату № 303-1 в гуртожитку УМВС по АДРЕСА_1 співробітнику УМВС ОСОБА_4 та його родині /а.с. 4/.

Даний гуртожиток перебуває в управлінні Міністерства внутрішніх справ України (а.с.40-42).

Відповідач ОСОБА_3 зазначає, що він не проживає в даній кімнаті, там відсутні його речі, а зареєстрований по АДРЕСА_2, де і проживає.

Однак, так позиція позивача спростована дослідженими в ході судового розгляду доказами.

Так, комісією у складі завідуючої гуртожитком ОСОБА_5, бухгалтера ОСОБА_6, слюсаря - сантехніка ОСОБА_7 в ході перевірки кімнати №303/1 було встановлено, що родина ОСОБА_4 виїхала з гуртожитку, а в кімнаті мешкає ОСОБА_3 без реєстрації та правових підстав /а.с. 39/.

Також, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердив, що відповідач більше семи років проживає в квартирі, останнім часом разом з дівчиною, може з'являтися періодично, однак має ключі та доступ до кімнати.

Наймач ОСОБА_4, допитаний в якості свідка підтвердив, що ОСОБА_3 є його племінником, має ключ від квартири, періодично приходить до нього в гості, раніше тимчасово мешкав у кімнаті. Отже, володілець житла не заперечував, що відповідач може мешкати в квартирі.

Допитана в якості свідка комендант гуртожитку ОСОБА_5 повідомила, що хзі слів інших мешканців знає, що ОСОБА_3 проживає в кімнаті, йому також виділявся ордер, з вимогою про вселення відповідач не звертався.

Тому, суду доведено, що відповідач проживає в квартирі без достатніх правових підстав.

Ордер від 07.10.2011р., який було видано ОСОБА_3 на спірну кімнату анульовано згідно протоколу засідання ЖПК УМВС України в Сумській області від 18.10.2011р. як помилково виписаний. Дане рішення відповідачем не оскаржено.

Також, ОСОБА_3 виділено ліжко - місце у кімнаті №108, комендант гуртожитку ОСОБА_5 повідомила, що ОСОБА_3 має право звернутись про вселення у дану кімнату.

Відповідно до ст.ст.98, 99 ЖК України, наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців), в тому числі опікуна чи піклувальника, який не є членом сім'ї наймача.

Вселення тимчасових жильців на строк понад півтора місяця допускається за умови додержання розміру жилої площі, встановленого для надання жилих приміщень (частина перша статті 48).

Тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.

Однак, згідно з ч.4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, факт безпідставного проживання ОСОБА_3 в кімнаті АДРЕСА_1, власником якого є держава в особі Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджено реєстраційним посвідченням від 20.06.2008р. (а.с.43) порушує права позивача.

В зв'язку з цим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 71-72, 99, 116 ЖК України, ст.ст.2, ч.1 ст.810, 812, 816-817, 823, 826 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 197, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Управління МВС України в Сумській області задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Управління МВС України в Сумській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 243,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення -протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано.

Суддя Р.В.Міліціанов