Постанова № 41168070, 28.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 923/834/14Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.,

Суддів Лисенко В.А., Гладишевої Т.Я..

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікон ЛТД»

на рішення господарського суду Херсонської області від 26 червня 2014 року

по справі №923/834/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон Л.Т.Д.»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікон ЛТД»

про стягнення 45287,36 грн.,

Встановив:

В червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фараон Л.Т.Д.» (Далі - Позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікон ЛТД» (Далі - Відповідач) про стягнення 45287,36 грн., з яких 43794,18 грн. - боргу; 1493,92 грн. - пені за прострочення оплати товару.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Фараон Л.Т.Д.» посилається на неналежне виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №13 від 10.01.2012р..

Позивач зазначає, що на підставі вищезазначеного договору, Відповідачу був поставлений товар на загальну суму 43794,18 грн..

Однак, Відповідач за поставлену продукцію із Позивачем не розрахувався в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження відвантаження товару, не відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88.

Відповідач вказує на те, що видаткові накладні не містять зазначення посади особи, яка прийняла товар, та місце складання первинного документа.

З урахуванням даних обставин, відповідач вважає, що вказані недоліки не дають змоги використовувати видаткові накладні від 10.02.2014 р., 17.02.2014р. та 24.02.2014р. в якості доказу поставки товару за Договором №13.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26 червня 2014 року, винесеним суддею Клепай З.В., позов задоволено частково. Суд стягнув з Відповідача суму боргу в розмірі 43794,18 грн.; пеню в розмірі 1493,92 грн. та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору. По відношенню до суми 18287,00 грн. провадження у справі - було припинено, в зв'язку із частковою сплатою Відповідачем заборгованості.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на положення статтей 525, 526; 629 ЦК України зазначив, що зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Не погоджуючись із винесеним рішенням місцевого господарського суду, Відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати в частині стягнення з них 25507,18 грн. - основного боргу; 1493,92 грн. - пені та 1827,60грн. витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Відповідач зазначає, що місцевим господарським судом не було взято до уваги оформлені неналежним чином докази поставки товару та частково задоволені позовні вимоги, чим суттєво порушені вимоги статтей 33 та 34 ГПК України.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 10 січня 2012р. між сторонами був укладений договір поставки №13. (а.с.7-10)

Відповідно до п.1.1-1.3 договору, Постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність Покупця товар для використання у підприємницькій діяльності, на підставі заявлених Покупцем замовлень на постачання, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених цим Договором. Предметом поставки за цим договором є кондитерські вироби (товар), перелік якого зазначається Покупцем в замовленнях на постачання, підтверджується підписанням видатково-прибуткових накладних та товаросупровідних документів. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється Сторонами в погоджених з Постачальником замовленнях на постачання, відповідних видатково-прибуткових накладних та товаросупровідних документах. Постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність Покупця товар для використання у підприємницькій діяльності, на підставі заявлених Покупцем замовлень на постачання, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених цим Договором. Предметом поставки за цим договором є кондитерські вироби (товар), перелік якого зазначається Покупцем в замовленнях на постачання, підтверджується підписанням видатково-прибуткових накладних та товаросупровідних документів. Асортимент, кількість і ціна товару встановлюється Сторонами в погоджених з Постачальником замовленнях на постачання, відповідних видатково-прибуткових накладних та товаросупровідних документах.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно із видатковими накладними №Фн-0000067 від 10.02.14, №Фн-0000080 від 17.02.14, №Фн-0000097 від 24.02.14. на суму 43794 грн. 18 коп. (а.с.13-15)

Відповідно до п.5.1 договору №13 від 10 січня 2012р. Покупець зобов'язується оплатити кожну партію Товару протягом тридцяти двох календарних днів з моменту отримання товару, підписання товаросупровідних документів та накладних шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

В порушення умов договору, Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у сумі 43794грн.18коп.

Вказаний борг підтверджується актом звірки розрахунків за березень місяць 2014 року. (а.с.16)

Пунктом 9.4 договору №13 від 10.01.2012р. передбачено, що Покупець сплачує Постачальнику за несвоєчасну оплату товару, у строки передбачені п.5.1 договору, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Згідно розрахунку Позивача пеня складає 1493грн. 92коп..

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст.530 Цивільного Кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фараон Л.Т.Д.», щодо стягнення з ТОВ «Вікон ЛТД» заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими та правомірними.

Щодо посилання Відповідача на те, що надані в якості доказу видаткові накладні не містять зазначення посади особи, яка прийняла товар, також не зазначено місце складання первинного документа, та те що подібні недоліки не дають змоги використовувати видаткові накладні від 10.02.2014 року, 17.02.2014 року та 24.02.2014 року в якості доказу поставки товару за договором № 13 судова колегія не може погодитись з даним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ч.2 ст.9 вказаного Закону передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як було встановлено місцевим господарським судом, представник відповідача у судовому засіданні не заперечував факту отримання товару.

До того ж після порушення провадження у справі відповідач за три дні до судового засідання частково, у сумі 18287,00 грн. сплатив борг, тобто визнав факт неналежного виконання ним зобов'язань по оплаті товару.

Часткова сплата боргу була врахована господарським судом при винесенні рішення по даній справі. В рішенні суду зазначено, що борг за отриманий товар, який підлягає стягненню становить 25507,18 грн.. Що стосується сплаченої суми в розмірі 18287,00 грн. то в цій частині господарський суд правомірно припинив провадження у справі на підставі п.1.1 ст.80 ГПК України.

Відповідач при розгляді даної справи, ніяких відповідних доказів як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-105

ГПК України суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікон ЛТД» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26.06.2014р. по справі № 923/834/14 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікон ЛТД» до державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 456,00 грн..

Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 30.10.2014р.

Головуючий суддя Ліпчанська Н.В.

Суддя Лисенко В.А.

Суддя Гладишева Т.Я.