Рішення № 41168021, 28.10.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

« 28» жовтня 2014 року справа №927/1624/14

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк»

14000, вул. комсомольська, 28, м. Чернігів

про зобов'язання здійснити платіжну операцію по чеку на суму 56000,00 грн., та стягнути 1818,08 грн.

Судя Скорик Н.О.

Представники сторін:

Від позивача : ОСОБА_3 довіреність № 2042 від 27.10.2014 представник

Від відповідача : не з'явився

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» про зобов'язання здійснити платіжну операцію по чеку ЛЄ 7358928 від 01.09.2014 на видачу готівки на суму 56000,00 грн., та про стягнення 1680,00 грн. пені, 138,08 грн. річних.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 27238540.

До початку судового засідання від відповідача надійшло письмове клопотання про доручення до матеріалів справи рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 102 від 26.09.2014 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Банк «Демарк». Клопотання задоволено судом.

У випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. ( п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Зважаючи на те, що згідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання , неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

Встановив:

Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

12 квітня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк» (банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 620099 (далі-Договір) (а.с. 11-12).

Відповідно до п.1.1. Договору, банк (відповідач) відкриває клієнту (позивачу) поточний рахунок у національній валюті відповідно до Інструкції НБУ "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах" (Постанови Правління НБУ від 12.11.2003р. №492 із змінами та доповненнями до неї), іншими нормативно-правовими актами України для зберігання грошей та здійснення розхрахунково-касових операцій.

Договір банківського рахунку регулює порядок відкриття, використання та закриття поточного рахунку клієнта НОМЕР_1 в національній валюті (п. 1.3. договору).

Відповідно до п.2.1.1.-2.1.4. Договору, банк зобов'язується відкрити поточний рахунок клієнту протягом трьох робочих днів після отримання банком повного пакета документів на відкриття рахунку, передбаченого Інструкцією НБУ "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах", якщо клієнт не має в банку поточного рахунку; своєчасно здійснювати розрахункові операції за поточним рахунком клієнта згідно вимог Інструкції НБУ "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", інших нормативно-правових актів НБУ; здійснювати в той же день операції по платіжних документах, які надійшли в банк від клієнта протягом операційного часу, тобто до 13год. 00хв., та після операційного часу до 16год. 00хв. на умовах згідно з діючими тарифами банку; здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства України нормативно-правових актів НБУ та внутрішніх банківських положень.

Відповідно до п.2.2.2. Договору, банк має право повернути без виконання розрахунково-касові документи, оформлені з порушенням вимог Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» із зазначенням причини повернення.

Згідно п. 2.2.7 Договору, банк має право відмовити клієнту в проведенні операцій у разі відсутності коштів на рахунку Клієнта для сплати комісійної винагороди Банку згідно з діючими тарифами.

За загальним правилом реалізація кредитно-розрахункових відносин у безготівковій формі відбувається шляхом перерахування коштів з одного банківського рахунку на інший. Їй передує укладення договору банківського рахунку, на підставі якого відбувається відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Станом на 08.08.2014р. на рахунку позивача знаходяться кошти в сумі 56766,87грн., що підтверджується випискою банку. (а.с. 19)

Листом від 14.08.2014р. №14/08, що був отриманий відповідачем 21.08.2014, що підтверджується фіскальним чеком № 3726 від 14.08.2014, описом вкладення у цінний лист та поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 01121152, позивач звернувся до відповідача з проханням перерахувати кошти згідно поданих платіжних доручень на суму 40877,70 грн. та 15445,80 грн. на рахунок ПАТ «Миронівський хлібопродукт».

Позивач 01.09.2014 звернувся до відповідача з чеком № ЛЄ7358928 від 01.09.2014 на суму 56000,00 грн. який не був прийнятий банком (відповідачем) і на час звернення до суду з позовною заявою не виконаний банком.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи, що оскільки Банк не виконав свої зобов'язання щодо здійснення операції по платіжних документах, що надійшли до Банку від позивача в день надходження таких документів, як це передбачено п. 2.1.3 Договору, то Банк з наступного дня після отримання платіжних документів став по відношенню до позивача боржником, а позивач по відношенню до Банку є Кредитором по зобов"язаннях, що виникли на підставі Договору банківського рахунку.

Як встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 25.09.2014 року №600 "Про віднесення ПАТ "Банк "Демарк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.09.2014р. прийнято рішення №102 про запровадження з 29.09.2014 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому ЗУ "Про банки та банківську діяльність".

Відповідно до п.16 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, з 25.09.2014р. ПАТ "Банк "Демарк" віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію, а відтак до правовідносин між Банком та його клієнтами застосовуються, зокрема, положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п. 1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Отже, на момент прийняття рішення у справі, у ПАТ "Банк Демарк" введено тимчасову адміністрацію, а відтак прийняття рішення про задоволення вимог позивача щодо здійснення операції по його платіжних документах буде суперечити ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачені обмеження, встановлені пунктом 1 частини п'ятої цієї статті.

Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з положень частини 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку Позивача, відкритому у Відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента Позивача є майновим зобов'язанням.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, Позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до Відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

Відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання відповідачем спірних платіжних доручень позивача.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підстави для задоволення позову позивача відсутні.

Згідно статті 49 ГПК України господарський суд вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 31.10.2014

Суддя Н.О.Скорик