Рішення № 41167829, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/18521/14 20.10.14

За позовом Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Шевченківського району міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія "Столиця"

про стягнення 98 719,96 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача Соломенко Н. О. представник за довіреністю

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр" Шевченківського району міста Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія "Столиця" про стягнення з останнього заборгованості за Договором про надання медичних послуг №6 від 04.01.2012 у розмірі 98 719,96 грн., зя яких 85 572,10 грн. - основного боргу, 6 021,45 грн. - пені та 7 126,41 грн. - інфляційних втрат. Крім того, просили суд судові витрати у розмірі 1 974,40 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору про надання медичних послуг №6 від 04.01.2012 позивач надав медичні послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих медичних послуг не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 85 572,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2014 (суддя Митрохіна А.В.) порушено провадження у справі №910/18521/14 та призначено розгляд справи на 24.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 розгляд справи №910/18521/14 відкладався на 20.10.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з укладенням шлюбу та зміною прізвища, відповідно до наказу №415-К від 16.10.2014 Голови Господарського суду міста Києва, прізвище судді Митрохіної А.В. змінено на Яковенко А.В.

Представник позивача у судове засідання 20.10.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, повністю підтримав вимоги, що викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судові засідання призначені на 24.09.2014 та 20.10.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/18521/14 від 05.09.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Судом враховано, що відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/18521/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.10.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012 між Центральною районною поліклінікою Шевченківського району міста Києва, правонаступником якої, відповідно до рішення Київської міської ради №142/9199 від 17.04.2013 «Про комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва» є Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району м. Києва» (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія "Столиця" (далі - Відповідач, Замовник) було укладено Договір про надання медичних послуг №6 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених Договором, надавати протягом строку дії даного Договору медичні послгуи фізичним особам, які направляються Замовником, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Виконавцеві зазначені послуги.

Згідно з п. 1.4 Договору підтвердженням факту надання послуг кожній застрахованій особі є Акт наданих медичних послуг (далі - Акт), який підписується уповноваженими представниками сторін.

Сторони також погодили, а п. 7.1. Договору передбачили, що Виконавець надає Замовнику оринігал Акту по мірі виконання послуг та не пізніше 20 числа поточного місяця. Замовник проводить оплату згідно Акту або рахунку-фактури протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня його отримання від Виконавця (п. 7.2. Договору).

На виконання умов Договору Позивачем надані Відповідачу медичні послуги на загальну суму 85 572,10 грн., що підтверджується належним чином засвідченими та підписаними уповноваженими представниками сторін копіями Актів, а саме:

- Акту наданих послуг №578 від 02.01.2014 на суму 17 180,10 грн.;

- Акту наданих послуг №94 від 03.03.2014 на суму 20 793,10 грн.;

- Акту наданих послуг №138 від 20.03.2014 на суму 17 826,30 грн.;

- Акту наданих послуг №145 від 24.03.2014 на суму 18 345,10 грн.;

- Акту наданих послуг №194 від 17.04.2014 на суму 11 427,50 грн.;

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 85 572,10 грн.

Укладений між сторонами Договір за своє правовою природою є договором надання послуг, а тому правовідносини підлягають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Указаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується надання Відповідачу послуг за Договором на суму 85 572,10 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, враховуючи положення п. 7.2. Договору, виконання грошового зобов'язання Відповідача по оплаті наданих за Договором послуг мало бути виконано протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання Акту або рахунку-фактури.

Позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до Відповідача з претензією №01/394 від 13.06.2014 про сплату заборгованості за надані медичні послуги, яка була отримана Відповідачем 16.06.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (засвідчена копія наявна в матеріалах справи). Однак, Відповідач залишив вищевказану претензію без належної відповіді та реагування, розрахунків із Позивачем не провів.

Метеріалами справи підтверджується, а Відповідачем не спростовано факт наявності простроченого грошового зобов'язання Відповідача по оплаті послуг, наданих відповідного до укладеного Договору.

Таким чином, вимоги Комунального некомерційного підприємства "Консультативно-діагностичний центр" Шевченківського району міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна компанія "Столиця" про стягнення 85 572,10 грн. основного боргу за Договором №6 від 04.01.2012 є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 6 021,45 грн. - пені, 7 126,41 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Стосовно стянення пені та інфляційних втрат суд заначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.2. Договору за несвоєчасну оплату медичних послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожну добу затримки до повного погашення заборгованості, навіть після закінчення дії Договору.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Разом з тим, судом приймаються до уваги положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Так, відповідно до наданих Позивачем термінів початку прострочення грошового зобов'язання, суд прийшов до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання за Актом №145 не 31.03.2014, як вказано Позивачем, а 01.04.2014.

Судом враховано положення п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Судом здійснено перерахунок заявленої Позивачем суми пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 5 ст. 254 ЦК України.

За розрахунком суду законною та обгрунтованою є сума пені у розмірі 5 775,81 грн. Стосовно решти, заявленої до стягнення суми пені у розмірі 245,64 грн., то суд вважає її необгрутнованою, нарахованою понад дозволені законодавчо періоди з порушенням норм господарського законодавства, а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Окрім того, Позивачем заявлено до стягнення 7 126,41 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 встановлено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування, законність та обгрунтованість заначених вимог, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Жодною із сторін не заперечувався той факт,що послуги надавалися у спірний сторонами період.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 85 572,10 грн. - основного боргу, 5 775,81 грн. - пені та 7 126,41 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна компанія «Столиця» (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 4, оф. 1; код ЄДРПОУ 32848540) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Шевченківського району міста Києва (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 100; код ЄДРПОУ 38947811) 85 572,10 грн. - основного боргу, 5 775,81 грн. - пені, 7 126,41 грн. - інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 969,49 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 27.10.2014.

Суддя А.В.Яковенко