Ухвала суду № 41167709, 30.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/11/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.10.2014 Справа № 908/1416/14

За заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2014 р. у справі № 908/1416/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліон" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 236)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69063, АДРЕСА_1; фактична адреса: АДРЕСА_2)

про стягнення 103 292 грн. 89 коп.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники:

Від стягувача - Дзецина Н.М. (дов. № б/н від 03.03.2014 р.);

Від боржника -- ОСОБА_2 (дов. № 1499 від 30.10.2013 р.)

ВСТАНОВЛЕНО:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.07.2014 р. у справі № 908/1416/14 (суддя Немченко О.І.) позов ТОВ "Кліон" задоволений частково, з ФОП ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто 95672,23 грн. основного боргу, 1913,45 грн. - судового збору.

04.08.2014 р. на виконання рішення судом виданий відповідний наказ.

17.10.2014 р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2014 р. у справі № 908/1416/14.

У зв'язку з відрядженням судді Немченко О.І. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл заяви між суддями та призначено її до розгляду судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою суду від 20.10.2014 р. заява про розстрочку виконання рішення прийнята до розгляду суддею Гандюковою Л.П., згідно з вимогами ст. 121 ГПК призначено судове засідання на 30.10.2014 р.

Представник заявника (боржника) у судовому засіданні підтримав заяву про розстрочку виконання рішення суду. Обґрунтовуючи заяву ст. 121 ГПК України, просить розстрочити виконання рішення господарського суду від 08.07.2014 р. у справі № 908/1416/14; затвердити графік виконання рішення суду у справі, відповідно до якого розстрочка надається з грудня 2014 р. зі щомісячною сплатою суми 2710,72 грн., останній платіж здійснюється у листопаді 2017 р. в сумі 2710,48 грн. Зазначив, що на даний час боржник ніде не працює, не має постійного доходу, на утриманні боржника перебувають дві малолітні дитини та дружина, яка знаходиться у декретній відпустці. Планує улаштуватися на роботу, щоб мати змогу погашати заборгованість. На даний час щодо боржника відкрите виконавче провадження, сума якого становить 624552,01 грн., у зв'язку з чим накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. У боржника відсутні майно та кошти для виконання рішення суду у повному обсязі й негайно. Таким чином, існують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду та є підстави для звернення до суду з даною заявою.

Представник стягувача заперечив проти задоволення заяви, вважаючи її необґрунтованою. В письмовому відзиві зазначив, що боржник не надав достатні докази, які свідчать про наявність обставин, що обумовлюють розстрочення виконання рішення. На час звернення до суду із даною заявою боржник не здійснив жодної оплати за отриманий в січні-лютому 2014 р. у ТОВ «Кліон» товар. Крім того, боржник вводить суд в оману, оскільки виконавче провадження № 37963026 із виконання виконавчого листа № 2/0808/2178/12 від 20.03.2013 р. (копії постанов якого додано до заяви) постановою від 26.06.2014 р. закінчено та припинено чинність арешту майна боржника. Невиконання відповідачем рішення суду впливає на фінансовий стан позивача. Розстрочення виконання судового рішення строком на 3 роки призведе до порушення балансу майнових інтересів позивача. Боржник не навів будь-якого обґрунтування, за рахунок яких саме надходжень він планує погашати борг перед позивачем за рішенням суду за запропонованим ним графіком.

У письмовому відзиві стягувачем викладено клопотання про витребування на підставі ст. 38 ГПК України з Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції належним чином завіреної копії постанови про закінчення виконавчого провадження № 37963026 від 26.06.2014 р.

Суд відхиляє клопотання як необґрунтоване та зважаючи на обмеженість строку, встановленого господарським процесуальним законодавством, розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.09.2014 р. старшим державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції винесено постанову ВП № 44597829 про відкриття виконавчого провадження з виконання виданого 04.08.2014 р. наказу господарського суду Запорізької області № 908/1416/14 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми 97585,68 грн.

Статтею 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши заяву, вислухавши пояснення боржника та стягувача, оцінивши представлені в обґрунтування заяви докази, суд визнає доводи заявника необґрунтованими, виходячи зі слідуючого.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки, боржник, зокрема, посилається на те, що ніде не працює, не має постійного доходу, на утриманні боржника перебувають дві малолітні дитини та дружина, яка знаходиться у декретній відпустці. У боржника відсутні майно та кошти для виконання рішення суду у повному обсязі негайно. Також боржник повідомляє, що щодо нього відкрите виконавче провадження, сума якого становить 624552,01 грн., у зв'язку із чим накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

До заяви боржником додано копію постанови ВП № 37963026 від 26.07.2013 р. головного державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2/0808/2178/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суми 564464,65 грн. боргу та 3219,00 грн. судового збору. Також додано копію постанови ВП № 37963026 від 11.09.2013 р. про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1

Разом з тим, стягувачем надано постанову ВП № 37963026 від 26.06.2014 р. (роздруківка з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень з мережі Інтернет), відповідно до якої виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/0808/2178/12 закінчено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Приписами ст. 22 ГПК України визначено права та обов'язки сторін, зокрема, передбачено право подавати докази, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового розгляду тощо. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Стаття 32 ГПК України визначає поняття і види доказів. Відповідно до даної статті доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 ГПК визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Боржником до заяви про розстрочку не додано належних доказів у підтвердження обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника. Ухвалою від 20.10.2014 р. про призначення заяви до розгляду судом було зобов'язано заявника (боржника) надати докази в підтвердження обставин, викладених в заяві.

Натомість, боржником, як зазначалося вище, на підтвердження обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, додано лише матеріали з виконавчого провадження ВП № 37963026 стосовно виконання виконавчого листа № 2/0808/2178/12, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя. В судовому засіданні представником боржника надано акти від 29.10.2014 р., складені ДПІ у Жовтневому районі, стосовно звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2014 р. по 28.10.2014 р.; копії податкових декларацій, довідка Південного РЦЗ стосовно того, що ОСОБА_1 станом на 27.10.2014 р. не зареєстрований як безробітний в центрах зайнятості України. Доказів на підтвердження тяжкого фінансового становища боржника (збитковість фізичної особи- підприємця, відсутність грошових коштів на банківських рахунках, відсутність нерухомого та рухомого майна, тощо), заявником суду не надано. Боржник також не надав суду доказів на підтвердження того, що на його утриманні знаходяться дві малолітні дитини та дружина, яка знаходиться у декретній відпустці.

Стаття 121 ГПК України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Отже, виходячи з приписів процесуального закону, розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках, тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. Відповідно до законодавства, розстрочку виконання рішення господарський суд повинен надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін із поважних причин немає можливості виконати рішення (ухвалу) у встановлений строк.

Заявником доказів на підтвердження тяжкого фінансового становища суду взагалі не надано. Заява боржника стосовно того, що він (боржник) влаштується на роботу та буде щомісячно сплачувати борг судом оцінюється критично, оскільки даний факт є припущенням боржника, будь-яких доказів на підтвердження даного факту заявником суду не надано.

Суд також бере до уваги, що боржником у добровільному порядку заборгованість за рішенням у даній справі взагалі не сплачувалась. Відповідно до довідки стягувача від 30.10.2014 р. заборгованість ФОП ОСОБА_1 за рішенням у справі № 908/1416/14 складає 97585,68 грн.

На підставі викладеного, суд бере до уваги інтереси обох сторін, непідтвердженість відповідачем належними доказами обставин тяжкогого фінансового становища, що, в свою чергу, свідчить про відсутність виключних обставин для задоволення даної заяви.

Суд доводить до відома боржника, що він, за наявності достатніх підстав, не позбавлений можливості повторно звернутися до суду з заявою на підставі ст. 121 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2014 р. у справі № 908/1416/14.

Суддя Л.П. Гандюкова